Парламентський конфлікт: логіка сторін

Час "Ч" регіонали призначили на 19 лютого. Тоді й буде дана відповідь, чого чекати від парламентського конфлікту – вирішення чи подальшої ескалації.

Опозиційні сили продовжують боротися із "кнопкодавством" у ВР та відстоювати принцип персонального голосування депутатів. Схоже, цього разу парламентська меншість налаштована рішуче, що підтверджується діями і заявами лідерів опозиційних фракцій.

Справді, рано чи пізно публічному глуму над Конституцією України та тотальній безкарності депутатів потрібно покласти край. Відповідно привід для блокування трибуни парламенту є більш, ніж аргументованим. Інша справа, що борючись із порушеннями однієї норми Регламенту ВР порушується інша, адже закон також забороняє перешкоджати розгляду питань порядку денного. Хоча народним депутатам до цього не звикати.

Насправді ж, блокадою роботи Верховної Ради переслідуються значно глобальніші цілі, аніж забезпечення особистого голосування обранців народу. Про них ми поговоримо далі.

Логіка опозиції

Епопея навколо скликання позачергової сесії парламенту чудово проілюструвала той факт, що ув’язнення Тимошенко – не та тема, навколо якої згодні постійно обертатися опозиційні фракції. Насамперед ВО "Свобода" і частково "УДАР".

Натомість боротьба із "кнопкодавством" - чудова об’єднуюча ідея. Три ідеологічно різні опозиційні сили у цьому питанні діють злагоджено, демонструючи цим свою єдність та міць. Впевненості їм додали й результати нещодавніх соціологічних опитувань, які показали, що 87,6% українців підтримують ідею позбавлення депутатського мандата тих, хто нехтує вимогами Конституції та голосує чужими картками.

Істинна ж причина намагань опозиції добитися персонального голосування депутатів полягає у тому, що цим вони суттєво ускладнять життя Партії регіонів і змусять її стати більш гнучкою у відносинах з політичними опонентами. Як відомо, регіоналам так і не вдалося сформувати у ВР стабільну більшість і, на жаль для них самих, фактично кожне результативне голосування тепер залежить від позиції комуністів. Введення в дію системи голосування "Рада-3" із сенсорною клавішею зробить парламентську більшість ще більш хиткою і неконтрольованою.

Поряд з цим, спільне електоральне поле та паразитування на одній темі змушує опозиційні фракції проявляти творчість і йти на різноманітні нестандартні кроки. Для прикладу, забрендовані светри "Голосуй особисто" та нічні чергування у парламенті депутатів від "УДАРу" перетворили політичну силу Віталія Кличка на флагмана опозиційної боротьби із владою. Саме "УДАР" останнім часом задає курс політичного порядку денного з боку опозиції.

Такий стан речей, як і ідея дострокових парламентських виборів, насторожує лідера фракції "Батьківщина". Справа у тому, що Арсенію Петровичу абсолютно невигідні позачергові вибори парламенту, оскільки, по-перше, технологічно повторити виборчий сценарій "Об’єднана опозиція" вже не вдасться, по-друге, партнери по опозиції можуть в такому разі покращити свої електоральні результати і ще більше ускладнити перспективи Яценюка як єдиного кандидата від опозиції на президентських виборах 2015 року.

У цій ситуації зрозумілими є намагання голови фракції "Батьківщина" реанімувати ще більш нереальну вимогу щодо імпічменту президента Януковича та змістити акценти в дискусії навколо теми дострокових виборів до ВР.

Протиріччя та конкуренція в опозиційному таборі постійно зростає, тому блокування парламентської трибуни під популярними гаслами є нагодою перевести подих, згладити невдоволеність окремих депутатів та домовитися про подальші спільні дії.

Логіка влади

В принципі, непрацюючий парламент владу цілком влаштовує. Усі кадрові питання вирішені, бюджет на 2013 рік ухвалено, управління державою відбувається у ручному режимі. Чому б трохи не побавитися у толерантних демократів?

Водночас, якби "зверху" була дана команда розблокувати трибуну, спосіб це зробити був би знайдений. Зрештою, обеззброїти парламентську опозицію голова ВРУ Володимир Рибак може одним своїм підписом. Очевидно, що поки в цьому немає потреби.

Репутаційні втрати регіоналів від звинувачень в неособистому голосуванні є набагато меншими від можливого виграшу внаслідок розігрування карти дострокових виборів парламенту. Невипадково під час брифінгу головний регіонал у ВР Олександр Єфремов не став виключати можливості перевиборів Ради.

Якщо парламентська криза затягнеться довше, ніж на 30 днів, президент Янукович отримає законне право розпустити ВР. Звичайно ст. 90 Конституції України його ні до чого не зобов’язує, проте маніпулювати цим правом гарант зможе з користю для себе.

Позафракційні мажоритарники – найбільш вразлива категорія народних депутатів. Їх абсолютно не задовольняє перспектива знову випробовувати долю на позачергових виборах. Завдяки цій "страшилці", парламентська більшість може поповнитися новими багнетами.

До речі, навіть в рядах опозиційних фракцій є люди, які усвідомлюють, що повторно не зможуть стати народними депутатами. Для них загроза розпуску парламенту також може послужити серйозним стимулом для переходу на бік влади.

Заблокований парламент дозволяє регіоналам реалізувати й інші тактичні завдання. Наприклад, з об’єктивних причин затягувати із призначенням виборів мера Києва і депутатів Київради. Не стану пояснювати, чому Партії регіонів столичні вибори вигідно провести не у травні чи на початку червня, а десь ближче до середини літа. Такий сценарій досить детально обговорювався минулого року.

Окрім цього, блокада ВР відволікає увагу суспільства і ЗМІ від розмов про Тимошенко та Луценка, про проблеми в економіці та інших неприємних для влади тем. Тож поки їх все влаштовує.

Перспективи

На фоні подій у парламенті говорити про серйозну політичну кризу в країні підстав немає. Дострокові вибори Ради на даний час є малоймовірними, а стосовно вирішення проблеми персонального голосування депутатів буде знайдено компроміс.

Яким він буде – голосування двічі на тиждень, робоча група чи введення в дію модернізованої системи "Рада-3", голосування підняттям рук чи з сонячних курортів по Інтернету – сказати важко. Варіантів існує безліч.

Силовий сценарій розблокування трибуни теж можливий, проте напередодні саміту Україна - ЄС владі не личило б демонструвати європейцям "дідівські" методи боротьби з опонентами.

Час "Ч" регіонали призначили на 19 лютого. Тоді й буде дана відповідь, чого чекати від парламентського конфлікту – вирішення чи подальшої ескалації.

У будь-якому разі українці ніколи масово не підтримували затяжні блокування роботи Верховної Ради. Тому владі та опозиції все-таки потрібно буде домовлятися. А вже результати цих домовленостей кожна зі сторін подасть як свою перемогу.

Українська правда