Поділися з ближнім, та так, щоб права рука не знала, що ліва дає...
1.Хлопці по 7 років в супермаркеті хвилин 15 крутилися біля морозива. Їм
хотілося смачнющого, з шоколадом, орішками, джемом. А грошей вистачало
на пломбір. Крутилися бідолахи, ледве себе стримували. Аж тут чоловік,
розрахувавшись біля каси, поверувся до хлопців і віддав їм жменю дрібних
купюр. "Бери і купу й морозиво!". І швидко вийшов з магазину.
2. Новий рік. Одеса. Їде чорний джип, вікна затемнені. На зупинці
мерзне жінка з синочком.Бідні, дешево вбрані. Джип зупинився на зупинці,
опустилося скло. З вікна визирнув чоловік у костюмі Діда Мороза і
всунув малому в руки пакунок з цукерками. Закрив вікно і поїхав. Малий
не встиг навіть подякувати.
3. Перехід на Театральній. Обід. Біжу з прес-конференції. Голодна і
зла. Аж тут бабуся продає яблука. Такі жовті, налиті сонцем, пахучі. У
мене слюнька покотилася. 15 грн. кіло, а в мене дуля в кишені.
Понюхала я яблука і вже хотіла йти. Та чоловік, який переді мною
купував яблука, запитав, чи я теж хочу. "Ще й як". Він, нічого не
розпитуючи, розрахувався з бабусею за два кіло. "Це для вас". І побіг. Я
радію, як слон. бабуся в шоці.
P.S. Такі випадки я бачу чи не щомісяця. Інколи думаю, що це роблять не прості люди, такі як я. А що це я бачила і чула святого Миколая чи Валентина, який у ролі благодійника створив ще одне чудо. Сьгодні я теж зроблю добру справу, щоб стати одним серед них.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.