До 75-річчя великого терору - 4

Злочин без кари

Загальна невинність породжувала і загальну бездіяльність. Може обійдеться? Хоча не в одного, а в багатьох було розуміння: кожна чесна людина повинна потрапити до в’язниці... До 75-річчя великого терору...

Наведу ще кілька цікавих фактів з неопублікованих рукописів Леніна "секретного фонду" колишнього Центрального партійного архіву Інституту марксизму-ленінізму, відкриті восени 1990 року, і які не потребують коментарів. Достатньо одного з цих фактів, щоб все зрозуміти. На 166 сторінці 5-го тому "Воспоминаний о В.И.Ленине", виданого Політвидавом у 1990 році, в "Записях о Ленине" активного учасника подій Сергія Мстиславського (стаття перевидана через 65 років) читаємо: "Перед разгоном Учредительного собрания был розговор с Лениным группы членов ЦК левых эсеров. Спиридонова говорила очень возбужденно: сказала что-то про "хулиганство" и упомянула о морали. Ленин сейчас же поднял брови: "Морали в политике нет, а есть только целеобразность". Обгрунтовуючи схему превентивного терору, для залякування населення, у всі кінці країни летять накази: "…будьте образцово беспощадны", "Надо поощрять энергию и массовидность террора…", "Если вы абсолютно уверены, что нет сил для свирепой и беспощадной расправы, то телеграфируйте", "Расстреливать, никого не спрашивая и не допуская никакой волокиты". 26 червня 1918 року Ленін своєму пітерському наміснику вичитує: "Тов. Зиновьев! Мы услышали в ЦК, что в Питере рабочие хотели ответить за убийство Володарского массовым террором и что вы удержали. Протестую решительно! Мы компрометируем себя: грозим даже в резолюциях Совдепа массовым террором, а когда до дела, тормозим революционную инициативу масс, вполне правильную. Это не-воз-мож-но!".

Ще до голоду і прийняття рішення про масові розстріли заручників у відповідь за вбивство Урицького та поранення Леніна, 11 серпня 1918 р. шле лист "товарищам Кураеву, Бош, Минкину и другим пензенским коммунистам": "Товарищи! Восстание пяти волостей кулачья должно повести к БЕСПОЩАДНОМУ подавлению. Этого требует интерес ВСЕЙ революции, ибо теперь ВЗЯТ "последний решительный бой" с кулачьем. Образец надо дать. 1) Повесить (непременно повесить, дабы народ видел) НЕ МЕНЬШЕ 100 заведомых кулаков, богатеев, кровопийц. 2) Опубликовать имена. 3) Отнять у них ВЕСЬ хлеб. 4) Назначить заложников – согласно вчерашней телеграмме. Сделать так, чтобы на сотни верст кругом народ видел, трепетал, знал, кричал: ДУШАТ и задушат кровопийц-кулаков. Телеграфируйте получение и ИСПОЛНЕНИЕ… Р.S. Найдите людей ПОТВЕРЖЕ. Ленин". Після таких розпоряджень він далі продовжував: "использовать латышей", "беспощадно", "обнаруживаете мягкотелость", "бездеятельность преступна", "возмущен вашей слабостью". Вивчивши досвід Паризької комуни, з уроків її поразки приходить до висновку: революція повинна вміти захищатися. Але чи може бути виправданим той факт, що заради тактичних військових цілей наказав підпалити все місто? В записці від 3 червня 1918 р. він доручає "передать Теру, чтобы он все подготовил для сожжения Баку, в случае нашествия (малася на увазі небезпека захоплення міста британськими чи турецькими військами), и чтобы печатно объявили это в Баку". Яке лихо спіткало б населення стародавнього міста, якби голова ЧК Бакинського Раднаркому С. Тер-Габрієлян виконав цей наказ!

Часто виникає питання: до яких джерел звертатися? До повного зібрання творів – 55 томів? Хто їх читав? Там все причесано, ретушовано і лаковано. В 51-му томі в листі до Л.Троцького від 22 жовтня 1919 р. викинуто слова, виділені курсивом: "Покончить с Юденичем нам дьявольски важно. Если наступление начато, нельзя ли мобилизовать еще тысяч 20 рабочих плюс тысяч 10 буржуев, поставить позади их пулеметы, расстрелять несколько сот и добиться настоящего массового напора на Юденича?". Про Я.Блюмкіна, вбивцю німецького посла Мірбаха, дає розпорядження: "…искать, очень тщательно искать, но не найти". В жовтні 1918 р. ставиться питання "об уничтожении документов частной собственности". Для цього наказано всі нотаріальні акти, без будь-яких постанов "превратить в бумажную массу", рекомендуючи "технически это изучить заранее". У випадку поразки більшовиків ніхто довго не би зміг розібратися і довести, що і кому належить – така дрібна собі пакость класовому ворогу. В іншому листі – по питанню зустрічі іноземної профспілкової делегації з Англії весною 1920 р. дає інструкції Чічерину: таємно підготувати компанію по дискредитації – "затравить, но в формах архивежливых". А з весни 1922 р. задумано широкомасштабну акцію по висилці за кордон представників інтелігенції, яких в листі до Горького недвозначно оцінює "как интеллигентиков, лакеев капитала, мнящих себя мозгом нации. На деле это не мозг, а г…". В листі до Дзержинського від 19 травня 1922 р., опублікованому в ПЗТ, він пропонує обговорити "все меры" до висилки, зібрати письмові вігуки на некомуністичні видання, "собрать систематические сведения о политическом стаже, работе и литературной деятельности профессоров и писателей". Та вже в листі до Сталіна від 17 липня того ж року, що зберігається в "секретном фонде", він пише: "выслать за границу безжалостно", "всех их – вон из России", "арестовать несколько сот и БЕЗ ОБЪЯВЛЕНИЯ мотивов – выезжайте, господа!", "Очистим Россию надолго". І очистили, підмінивши справжню інтелігенцію лжеінтелігенцією…

Так говорилося і так робилося. З перших кроків комуністична влада під керівництвом Леніна брутально ліквідувала правові норми і навіть саме уявлення про право: знищено діюче цивільне, кримінальне й адміністративне законодавство, усунуті всі судові органи. Голова Революційного військового трибуналу РСФСР К. Х. Данішевський заявив: "Військові трибунали не керуються і не повинні керуватися ніякими юридичними нормами. Це каральні органи, що створені у процесі напруженої революційної боротьби і виносять свої присуди, керуючись принципом політичної доцільності і правосвідомістю комуністів". Цілком у дусі ленінських настанов діяв комуністичний прагматик Троцький: "питання про те, кому панувати у країні, тобто жити чи загинути буржуазії, буде вирішуватися з обох сторін не посиланням на конституцію, а застосуванням усіх форм насильства. …Питання про форми репресій чи про їх ступінь, звичайно, не є принциповим. Це питання доцільності". Ленін категорично не підтримував національне прагнення до самостійності і визначав його реакційним та контрреволюційним. Влада необмеженої диктатури пролетаріату, за його задумом, повинна була розв’язати будь-які національні проблеми. Особливо ж Ленін ненавидів селянство, вбачаючи в ньому прихованого ворога – дрібного товаровиробника. 12 червня 1918 р. Тухачевський видає наказ № 0116 про використання хімічно-отруйних речовин для придушення селян Тамбовщини, це робили "герої" – котовські, уборевичі, ягоди, жукови…, знищивши 110 тисяч життів, заводили кримінальні справи на 13-літніх. Кожний десятий орден червоного прапора – саме за "тамбовську Вандею". Кожен із цих малих більше значить будь-кого з цих катів, що залишили після себе чумацький шлях міріад зірок – замордованих і закатованих життів. Світ уподібнився Ноєвому ковчегу: жменька людей і уйма скотів. Ніхто з них не був винний ні в чому, але вони належали до класу, який був винен у всьому. Задум Леніна полягав у тому, щоб позбавити селян засобів приватного виробництва – передусім землі, і перетворити їх на державних людей.