ун. № 2608/8820/12
пр. № 2/2608/4715/12
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2012 року
Святошинський районний суд м. Києва
в складі: головуючого Морозова М.О.
при секретарі Олешко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом представника Фірми «Т.М.М.»-Товариство з обмеженою відповідальністю-Мариношенко Крістіни Анатоліївни до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
Представник Фірми «Т.М.М.»-Товариство з обмеженою відповідальністю-Мариношенко К.А. звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Фірми «Т.М.М.»-Товариство з обмеженою відповідальністю заборгованості в розмірі 14389, 10 грн., судових витрат по справі в сумі 214 грн. 60 коп.
При цьому, посилається на те, що відповідач, будучи власником квартири АДРЕСА_1, де балансоутримувачем будинку є Фірма «Т.М.М.»-Товариство з обмеженою відповідальністю, за період з січня 2019 р. по серпень 2011 р. не оплачував у повному обсязі послуги з утримання будинку та прибудинкової території, на пропозицію про сплату заборгованості не відреагував.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.
Представники відповідача проти задоволення позову заперечують з тих мотивів, що позивач в порушення п.3.2. Договору про участь у витратах на утримання житлового будинку та прилеглої території змінив тарифи: на гаряче та холодне водопостачання, опалення, при обрахуванні надання послуг по обслуговуванню житлового будинку та прибудинкової території, хоча в цей час державою тарифи не змінювались, і зміна ціни свідчить про авторитарність позивача у застосуванні та зміні тарифів. Тому, ОСОБА_1 оплачував послуги за житлово-комунальні послуги по тарифам, встановленим державою в особі Кабінету Міністрів України та Київської міської державної адміністрації відповідно до їх нормативних актів.
Притягнутий до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_2 заперечує проти задоволення позову, пояснивши, що оплата за житлово-комунальні послуги здійснювалась членами його сім'ї на підставі діючих тарифів, встановлених державними органами, а не на підставі тих тарифів, які самостійно встановлювались в бік збільшення позивачем по справі, при цьому попередньо така зміна тарифів не доводилась до відома його сім'ї.
Притягнуті до участі в справі в якості третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились, належним чином про час, місце слухання справи повідомлялись, третя особа ОСОБА_2 подала заяву про слухання справи без її участі, причини неявки до суду ОСОБА_3 невідомі, тому суд, враховуючи думку представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі вказаних третіх осіб.
Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 2.09.2007 р., виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація). В квартирі зареєстровані та проживають відповідач по справі ОСОБА_1, треті особи по справі: його дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_3, син ОСОБА_2 Між Фірмою «Т.М.М.»-Товариство з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 26.06.2000 р. був укладений договір про надання комплексу послуг, згідно якого Фірма «Т.М.М.»-Товариство з обмеженою відповідальністю, яка здійснює експлуатацію вказаного будинку, зобов'язалася надавати комплекс послуг: постачання електроенергії, теплоенергії, води за діючими в Україні стандартами, комунальні, з охорони житлового будинку, з охорони автомобіля на стоянці, супутникового телебачення, з користування ліфтом, з санітарного стану житлового будинку (дезінфекція, дезінсекція), а ОСОБА_1 зобов'язався оплачувати послуги до 10 числа наступного місяця в сумі згідно наданої калькуляції. Щомісячно за період з січня 2009 р. по серпень 2011 р. ОСОБА_1 виставлялись рахунки за житлово-комунальні послуги на загальну суму 26932, 78 грн., які були оплачені в розмірі 12543, 68 грн. Будинок, в якому проживають відповідач та треті особи, у період з січня 2009 р. по серпень 2011 р. перебував на утриманні та балансі позивача по справі, а 1.11.2012 р. Фірма «Т.М.М.»-Товариство з обмеженою відповідальністю передала будинок №2-а по вул. Чаадаєва в м. Києві з свого балансу на баланс ОСББ «Чаадаєва-2» (а.с. 7-9, 12-16, 18, 19, 23-50, 70, 118-191).
Згідно п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Між сторонами діє договір про надання комплексу послуг від 26.06.2000 р., новий договір у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»не укладався.
Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Між сторонами існують реально договірні відносини, які підпадають під особливості Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в силу яких виконавець надає споживачу житлово-комунальні послуги, а споживач зобов'язаний їх оплатити згідно із тарифами та в строк, обумовлені сторонами або визначені законом.
Позовні вимоги позивача не підтверджуються доказами, наданими представником позивача при подачі позову до суду та в ході розгляду справи, тому суд не приймає як належні позовні вимоги з таких мотивів.
Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 9.03.2011 р. у справі за №2-а-1888/10 за позовом ОСОБА_5 до виконавчого органу Київської міської ради про визнання дій неправомірними, розпоряджень нечинними та зобов'язання вчинення певних дій, постанова Шевченківського райсуду м. Києва від 10.12.2010 р., якою було задоволено адміністративний позов і визнано незаконним розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 30.01.2009 р. №1332, 1333, 1335 та розпорядження від 30.03.2010 р. №191, від 31.05.2010 р., №392 була скасована та ухвалена нова постанова про відмову у задоволенні позову.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 р. у справі №2-а-2292/09 постанову Шевченківського райсуду м. Києва від 19.10.2009 р., якою було визнано протиправними дії КМДА щодо прийняття 29.04.2009 р. Розпоряджень №516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», №518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», №520 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», та якою було визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження КМДА від 29.04.2009 р. за №516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», №518 «Про встановлення та погодження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», №520 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»було скасовано. Зазначеною постановою суду від 10.03.2011 р. було прийнято нову постанову, якою у задоволені позову позивача до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», ЗАТ «Екостандарт», ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», Національна комісія регулювання електроенергетики України, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж»про визнання неправомірними дій відповідача щодо прийняття розпоряджень від 29.04.2009 р. за № 516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», №518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій», №520 «Про погодження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», та визнання вищевказаних розпоряджень незаконними та нечинними з моменту прийняття було відмовлено. Зокрема, вказаною постановою апеляційної інстанції встановлено, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації.
Позивач нараховував відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), комунальні послуги на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації та відповідно нормативно-правових актів, що діяли у зазначеній у позові період, але підвищивши на свій розсуд тарифи в бік збільшення, що доведено представниками відповідача при розгляді справи.
Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що позивач при нарахуванні житлово-комунальних дотримувався у повному обсязі вимог постанов кабінету Міністрів України, розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради та умов договору №10 від 26.06.2000 р.
Між тим, суд з цим погодитись не може.
Умовами вищевказаного договору передбачено надання позивачем по справі додаткових послуг з метою поліпшення комфортного мешкання та проведення додаткового комплексу робіт, направлених на підтримання в належному стані конструкцій та систем інженерного обладнання будинку і прибудинкової території, збереження експлуатаційних якостей, не пов'язаних із зміною основних техніко-економічних показників; додаткові послуги з обслуговування житлового приміщення надаються на підставі розцінок, встановлених Фірмою «Т.М.М.»-Товариством з обмеженою відповідальністю.
Надання таких послуг не суперечить нормам чинного законодавства, включення до договору відповідних положень відповідає ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги залежно від порядку затвердження цін/тарифів поділяються на три групи:1) перша група-житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом,-національна комісія, що здійснює держане регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; 2) друга група-житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група-житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Представник позивача у позовній заяві зазначає, що товариством було повідомлено відповідача про зміну з 1.03.2009 р. тарифів на послуги з утримання будинку та прибудинкової території (з доданням копії повідомлення). Дійсно, копія повідомлення №100 від 18.03.2009 р. надана, та підтвердження направлення цього повідомлення власнику квартири, вручення такого повідомлення або про повідомлення публічно, в тому числі й відповідача по справі, про збільшення тарифів з наданням їх обгрунтування, у матеріалах справи не має і вони не представлені суду в ході розгляду справи. Тому, суд не може вважати, що позивач по справі відповідно до умов договору від 26.06.2000 р. та вимог закону досяг згоди з відповідачем по справі про збільшення розцінок на додаткові послуги по обслуговуванню жилого приміщення.
З боку представників відповідача надані власні розрахунки відповідача по оплаті за надані житлово-комунальні послуги, з яких вбачається про оплату відповідачем наданих житлово-комунальних послуг по діючим державним тарифам в об'ємі наданих послуг (а.с.154-187).
Позивач по справі під час проведення розрахунків з відповідачем по справі за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, застосовував тарифи, які не встановлені (погоджені) відповідним органом місцевого самоврядування, що відмічено й у постанові Вищого господарського суду України від 21.08.2012 р. у справі №59/221 (а.с.112-117)
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що позов пред'явлений лише до ОСОБА_1, хоча в квартирі АДРЕСА_1 разом з ним проживають члени його сім'ї, дружина позивача по справі ОСОБА_2 є співвласницею квартири в силу вимог Кодексу про шлюб та сім'ю України, що діяв у період придбання квартири, вимог до членів сім'ї відповідача по справі позивач по справі не пред'являє.
На користь позивача згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача не підлягають стягненню витрати по справі в сумі 214 грн. 60 коп., понесені позивачем у вигляді судового збору при подачі позову до суду, бо не підлягає задоволенню позов по суті предмету спору.
На підставі викладеного, керуючись ст.67 ЖК України, ст.ст. 6, 16, 525, 526, 627, 628, 639, 639 ЦК України, ст.ст. 7, 14, 19, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 10, 60, 61, 212, 214, 215 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Відмовити в задоволенні позову представника Фірми «Т.М.М.»-Товариство з обмеженою відповідальністю-Мариношенко Крістіни Анатоліївни до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя