3 березня міський голова Миколаєва Львівської області Ігор Хімчак зустрівся з миколаївчанами у міській «Просвіті». Це дуже добре, що Ігор Степанович практикує подібні діалоги, бо так і повинно бути у взаємостосунках між громадою та владою. Адже чиновники – це люди, яких обрала громада і які отримують зарплатню з її податків.
І так: видання Миколаївської міської ради за 7 березня 2013 р. донесло до мешканців міста позицію міського голови у кількох важливих питаннях, які порушували у «Просвіті». Тому, буде цілком справедливо, якщо кожен миколаївчанин скористається своїм правом і висловить думку з приводу порушених питань про життя нашого міста.
Перше, що мене насторожило у вищезгаданій газетній публікації про звіт міського голови – це земельне питання. Йшлось, зокрема, про землю «навпроти пологового будинку» у місті. Пам’ятаєте, там колись був гарний дитячий майданчик. Ніяк не можу зрозуміти не лише тих людей, які продали цю землю, але й тих, хто її купив та забудував.
Люди, які прийшли на зустріч, запропонували облаштувати і впорядкувати хоч ту землю, яка залишилась від цього майданчика. На що міський голова відповів, що «земля повинна «працювати», давати доходи місту». Безперечно, що повинна, але не ціною здоров’я дітей. І, зрештою, слово «працювати» передбачає довготривалий процес, а «продаж» – одномоментний. Майданчик продадуть, і сліду не залишиться від грошей. З такою логікою можна і всі парки пивними наметами позаставляти. Миколаїв і так вже при минулій та теперішній владі перетворився на пивний курорт, тепер лише залишається забудувати всі майданчики та скверики у центральній частині міста.
Якщо зараз ця земля біля пологового будинку в такому вигляді непридатна для дитячого чи спортивного майданчика, то облаштуймо її. Коли у вас на подвір’ї чи у кімнаті вдома неприбрано – це ще не привід, щоб все продавати… Треба просто зробити порядок.
Наступне питання – це Історико-краєзнавчий музей, який, по суті, однією стіною знаходиться на тій же ж вулиці, що і дитячий майданчик.
Міський голова, за вищезгаданою газетною публікацією, назвав його «вельми проблематичним», наголосивши, що «там практично уже й ремонтувати нічого». Ще б пак: у міському бюджеті на цей рік навіть на один цвях для цього музею нічого не виділено. Старі технології: добити до ручки, а потім – продати.
Цитуємо далі: Ігор Хімчак «виніс на розгляд громади практичне вирішення цієї проблеми». Затамували подих?, – «зголосився потенційний забудовник, який на місці теперішнього старенького будиночка готовий спорудити новий двоповерховий. Один з поверхів віддати, власне, під історичний музей, інший задіяти як магазин промислових товарів». Добре хоч, що не забули додати: «Як громада вирішить, так тому й бути».
Спочатку про проблему, а нижче про корені. Весь цей абсурд з Товарним історико-промислово-краєзнавчим музеєм можна розбити одним питанням до міського голови: «Чи хотіли б Ви, щоб у Вашому приватному будинку добудували один поверх і зробили з нього магазин, і ми всі дружньо до нього б ходили за промисловими товарами?». Не займайтесь колгоспом! Прикро, що люди не розуміють, що рівень економіки у всьому світі прямо пропорційно залежить від рівня культури людей. Порівняйте, до прикладу, загальну економіку європейських держав з африканськими. А потім зіставте рівень їхньої культури. Паралелі напрошуються!...
Тепер щодо коренів… Питання продажу землі дитячого майданчика навпроти пологового будинку вже піднімалось два роки тому – тоді ми з друзями розмалювали там стіну, щоб хоч якось привернути увагу громади і не допустити забудови.
(http://www.lviv.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/021709/)
Питання з Історико-краєзнавчим музеєм також піднімалось – ми з Миколою Гнатівом з «Пласту» тоді зробили інтерв’ю в «Громаду» (http://mykolaiv.info/novini/plast-na-terenah-mikolayivskogo-rayonu.html) , на що міський голова подав до суду за недостовірну інформацію. Справу в апеляційній інстанції ми виграли.
Під кінець минулого року Миколаївська міська рада прийняла рішення «Про пропозицію передачі об'єкта централізованого водопостачання [Миколаївводоканалу – М. Г.] у концесію» фірмі ЗАТ «Енергія», яку пов’язують з братами Дубневичами. На минулій сесій Миколаївської районної ради, яка відбулась приблизно два місяці тому, я зробив депутатське звернення до Ігора Хімчака з проханням провести громадські слухання з приводу цього питання. Однак, мені і досі не надали відповіді, незважаючи на те, що, згідно зі Статтею 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», я мав її отримати у «десятиденний строк».
Все це нагадує риболовлю… Громаді кидають якусь інформацію і вичікують на її реакцію… Клюнуть – забудуємо, перебудуємо і продамо. Не клюнуть – почекаємо ще…
Михайло Галущак