У разі відставки на політичній кар’єрі Королевської можна ставити хрест

Над міністром праці та соціальної політики згущуються хмари.

Про невдоволення діяльністю Наталії Королевської відкрито говорять вже не тільки опозиційні депутати ВР, але й представники провладної більшості. А після сьогоднішньої «години уряду» стало зрозуміло – відставка Королевської не за горами.

Опозицію легко зрозуміти – нинішній склад Кабміну став об’єктом жорсткої критики через свою неефективність і провальні реформи. Королевська, яка відповідає за одну з найважливіших сфер державної політики, була в опозиційних фракцій на особливому рахунку. Її звільнення виглядало би як результат цієї критики і ще раз підкреслювало би некомпетентність уряду Азарова.

КПУ теж зацікавлена у відставці Королевської. Пройшовши у парламент на опозиційних гаслах і критиці уряду, а потім проголосувавши в обмін на посади за перепризначення Азарова Прем’єр-міністром України, комуністи проявили непослідовність. Зараз опозиційні фракції притисли їх до стінки, мовляв, якщо ви такі опозиціонери, голосуйте за недовіру уряду. Звільнення міністра соцполітики могло б стати для КПУ аргументованою відмазкою, особливо у контексті їхньої критики Пенсійної реформи.

Залишається відкритим питання про мотивацію Партії регіонів. Чим, цікаво, креатура Ахметова не задовольнила провладних депутатів. Тим, що порозставляла своїх людей на керівних посадах у відомствах Мінсоцполітики? Не зовсім переконливо, бо це поширена практика для чинної влади. Через затримку зарплат або нерозмитнення гуманітарних вантажів? Це ж лише формальна підстава.

Очевидно, причина спрямованого на Королевську удару вітає у вищих ешалонах влади. Можливо навіть, у системі координат «Сім’я – українські олігархи». В будь-якому разі, звільнення міністрів – компетенція Януковича і йому вирішувати яку із груп впливу зміцнювати, а яку послаблювати.

Для самої ж Королевської звільнення з Кабміну рівнозначне капітуляції. Із опозиціонерки «нового типу» вона трансформувалася у провладного чиновника, якого звільнили за профнепридатність. На політичній кар’єрі можна ставити хрест, «вільного плавання» не вийшло.

Хоча у разі реальної загрози відставки для лідера УСДП залишаються два варіанти виходу із ситуації: 1) написати заяву за власним бажанням, звинувативши Азарова і Ко у корупції та всіх інших смертних гріхах. Мовляв, я хотіла зламати систему, але мені завадили. Слабенько, але дозволяє хоч якось зберегти залишки політичного іміджу; 2) після звільнення взяти участь у довиборах до Верховної Ради по одному з мажоритарних округів, вкласти ресурси і стати депутатом. Якщо, звичайно, такі довибори відбудуться взагалі. А краще зробити і перше, і друге.

В будь-якому разі Королевська має шанс ввійти в українську історію як ініціатор, мабуть, найдорожчої інвестиції в політичний проект, який зрештою став провальним. Все-таки український виборець поступово розумнішає…