Перевтілення по-українські "Як Княжицький став для мене Княжиком"

 Я - не виключення, тому хочу бовкнути кількома реченнями інфантильного політолога, і рядового громадянина та людини, яка збирається жити в цій країні щонайменше з десяток років.  
 Знайомство з ТВІ
Відбулося воно випадково, одного разу переглядав "Телекритику" і натрапив на матеріал, який мав заголовок, щось близьке до "Вечір з Миколою Княжицьким - абсолютна об'єктивність чи абсолютна нудота".
 Прочитавши текст, я зацікавився підходом Княжицького до гостей і досить предметними розмовами з ними. Тоді ще, у надскормній студії з кумедними дешевими декораціями, що робило програму ще більш привабливішою.
 Микола Леонідович не виявився геніальним інтерв'юером, проте його передача залишалась цікавою і насиченою, бо гості, яких запрошували були і є цвітом, справжньою українською елітою.
 Очевидно,що "Вечір з Миколою Княжицьким" був  не проплаченим рафінованим базіканням "Один на Один з Савіком Шустером",і не було у програмах Княжицького слізнозавчених віршів Тараса Григоровича. Все було щиро, по-справжньому та інтелектуально. За це велике спасибі.
 Крім Княжицького дивитись на ТВІ не було що. Це правда, про це багато хто говорить.
 Княжицький став для мене не тільки обличчям телеканалу, але і певним моральним авторитетом, людиною чиї погляди я розділяв, і подумки тис йому руку.
 Згодом ТВІ відходить від "об'єктивного діалогу" Княжицького і запускає програми, явно проплачені Опозицією з Пишним і Власенком у ролі ведучих. Ця програма нагадала мені "двохвилинки ненависті" за Орвелом, тільки у опозиціонерів часу було більше.
 Сумнівна біографія
Також у пресі можна було зустріти статті стосовно темного минулого Княжицького про його співрацю з ФСБ,створення УНІАНУ,стосунок до Кучмівської адміністрації і т.п. але це не могло перекреслити того образу інтелектуального українського патріота і хорошого журналіста, яким звик я його бачити у кадрі.
 Запрошення на Вуличний Університет у Львові
 Цей ідеальний образ почав руйнуватися від одної дуже цікавої деталі.
 Відбулося це на "Форумі Видавців" на засіданні "Ініціативи Першого грудня", коли мене засновник Вуличного Університету - Тарас Прокопишин попросив по можливості спробувати домовитись з Миколою Княжицьким про його участь в якості лектора.
 По закінченню засідання "Ініціативи"я вичекав слушного моменту, коли пан Микола припинив усі діагональні, перехресні розмови і підійшов до нього.
 Пан Микола згадав, що дійсно така пропозиція до нього приходила у фейсбуці, і що він підтримує ідею, ідея хороша потрібна. На цьому і все. Ніяких конкретних зачіпок чи одвертого бажання виступити перед молоддю не проглядалось. Тоді вже я зрозумів, що пан Микола, дуже далекий від справжніх громадських ініціатив, і може про них філософстувати лише зі свого м'якого крісла у студії
 Останні події
 І останні події на ТВІ геть зіпсували моє враження про цю людину.
 Микола Княжицький - чудовий, оригінальний варіант справді витонченого українського лицемірства.
 Суспільство має засуджувати вчинки таких людей, які безпосередньо впливають на громадську думку, є її лідерами за Лазерсфельдом. Нам слід перемолоти їх зраду і зробити висновки, дати  належну оцінку їх вчинкам. 
 Не слід гніватись чи обливати брудом, слід  прощати, але пам'ятати. Відчуття ошуканства має пройти згодом.           
 "Пам'ятати" тут ключеве слово, бо ж в цій країні і досі смердить політичними зомбі.
 Годі своєю амнезією плодити подібних істот.