ФЕНТЕЗІ ДЛЯ НАРОДНИХ ДЕПУТАТІВ ВІД ДМИТРА ТАБАЧНИКА

Міністр освіти і науки Дмитро Табачник, відомий своїми суперечливими творами, змінив жанр.

Тепер пан Табачник пише фентезі для народних депутатів. Візьмімо інтерв’ю міністра на “Інтерфаксі”. Що не відповідь – то подорож в інший світ. Завдання такого роду творчості – приховати реальний стан справ у сфері освіти, переконати народних депутатів підтримати непопулярні і шкідливі норми, зокрема, -  у вищій освіті.

Нагадаю, у Верховній Раді знаходяться три законопроекти: №1187 авторства С. Ківалова, М. Сороки і Г. Калетника, №1187-1, поданий від опозиційних партій (одним з авторів є я, №1187-2, розроблений робочою групою фахівців на чолі з М. Згуровським, внесений В. Балогою).

Дмитро Володимирович рекомендує Комітету Верховної Ради з науки і освіти створити робочу групу і підготувати новий закон на основі трьох наявних законопроектів. Причому недвозначно вказує, який з трьох законопроектів найкращий.

Я вже про це говорила і наголошую ще раз - провладний і альтернативний законопроекти не можна поєднати. Вони представляють різні моделі, різні філософії розвитку вищої освіти і всієї країни. Не можна поєднати підхід, який базується на тотальному контролі сфери вищої освіти одним міністерством, і підхід, який базується на реальній автономії вишів, максимальній передачі прав і повноважень студентам, викладацьким колективам, роботодавцям, громадськості.

Проте, пан Табачник іншої думки. Найбільш професійним з усіх трьох він вважає законопроект №1187, тому що він “підготовлений людьми, які праюють в системі вищої освіти багато років”.

Досвід – справді правильний критерій. Тому беремо незалежний рейтинг вишів “Компас-2013”. Виші, які очолювали автори провладного законопроекту, знаходяться у цьому рейтингу нижче, ніж “КПІ” Михайла Згуровського і “Києво-Могилянська Академія” Сергія Квіта - членів робочої групи і співавторів законопроекту №1187-2. Якщо міряти професійність за досвідом в системі вищої освіти, то робоча група Згуровського дасть фору будь-кому в цій країні.

Дмитро Володимирович хизується, що права студентського самоврядування начебто найбільш повно представлені у провладному законопроекті. Це не так. Адже реалізувати ці права пропонується через створення Всеукраїнської студентської ради при Міністерстві. Студентські організації небезпідставно побоюються, що така рада допоможе керівництву МОН, навпаки, централізувати контроль за  студентським самоврядуванням. Натомість, два інші законопроекти пропонують надати студентам реальні повноваження з управління вишами, захисту своїх прав і свобод.

Дуже непокоїть пана Табачника те, що процес акредитації та ліцензування вищих навчальних закладів пропонується передати незалежній інституції без залучення ректорів та проректорів: “На мій погляд, це дискримінаційна, абсолютно несправедлива норма. І я думаю, що вона в будь-якому випадку має мало шансів пройти сито і комітетів інших, і самої Верховної Ради хоча б тому, що половина Верховної Ради - це депутати, обрані по мажоритарних округах. Практично в більшості мажоритарних округів є вищі навчальні заклади”.

Маю три зауваження до цієї позиції.

1.     По-перше, мабуть, міністр не читав жодного з альтернативних законопроектів. Говорячи про незалежну інституцію, міністр вживає назву “Національна комісія з питань вищої освіти”. Така комісія існує лише в уяві пана міністра, адже законопроект “1187-1 пропонує створити “Національну комісію з регулювання освіти і науки”, а “1187-2 - “Національне агентство забезпечення якості вищої освіти”.

2.     По-друге, обидва альтернативні законопроекти дійсно пропонують передати регуляторні функції (акредитацію та ліцензування) незалежній інституції. Бо зосередження функцій регулювання, контролю, розподілу фінансів в одних руках створює поле для корупції. І сьогодні саме така система побудована і тримається на монополії Міносвіти. МОНУ призначає ректорів, видає ліцензії, розподіляє держзамовлення та інші кошти, а натомість вимагає цілковитої лояльності.

3.     По-третє, саме цю віртуальну лояльність вишів намагається “продати” пан Табачник народним депутатам. Своїм інтерв’ю міністр наче закликає народних депутатів не підтримувати альтернативні законопроекти про вищу освіту, бо можна втратити контроль над електоратом.

Хочу звернутися до народних депутатів всіх політичних сил. Надворі XXI століття, студенти і викладачі не ходять голосувати по рознарядці. Показовим закручуванням гайок не замаскувати деградацію. Від міністра і від нас, народних депутатів, виборці всіх політичних сил очікують насамперед підвищення якості освіти.  Адже з освітою батьки всіх політичних поглядів пов’язують найдорожче – надію на краще майбутнє для своїх дітей.

У Верховній Раді є законопроекти, які будуть позитивно сприйняті студентами, батьками, освітянами. Головне піднятися над політичними суперечками  і прийняти рішення в інтересах країни, а не на догоду верхівці Міносвіти.