Освіта має об’єднувати Україну, а не роз’єднувати

05 вересня 2012, 17:02
Власник сторінки
Голова комітету Верховної Ради з питань науки і освіти, народний депутат України, фракція "Батьківщина"
0
736

Влада послідовно розширює підґрунтя для суперечок у суспільстві, дестабілізучи шкільну систему освіти. Як житимуть разом різні регіони України завтра, які вже сьогодні навчають дітей різної історії

 
Діюча влада послідовно та методично розширює підґрунтя для суперечок у суспільстві та дестабілізації шкільної системи освіти. Запровадження російської мови під приводом надання більше можливостей національним меншинам спричинило хвилю мовної лихоманки – облради Одещини, Запоріжжя, Донеччини, Луганщини, Дніпропетровщини, Харківщини і Херсонщини, та - міська рада Севастополя, скориставшись Законом України "Про засади державної мовної політики", оголосили російську регіональною. У той же час, як таких можливостей інші  національні меншини не отримали. Крім того, відкриваються російські школи, тоді, як загальна ж кількість шкіл зменшується – за останні два роки тільки закрито біля 650 шкіл, і це при збільшенні першокласників цьогоріч на 15 тисяч. Вже не кажучи про друк підручників сумнівної якості, без врахування повною мірою психофізіологічних особливостей школярів шестирічного віку.

Проте, чи не найбільше хвилює питання, як житимуть разом різні регіони України завтра, які вже сьогодні навчають дітей різної історії.  А система освіти має бути тією, що об’єднує Україну. Адже у ній задіяно майже 10 млн тих, що навчають, і тих, що навчаються! Якщо в Україні є така проблема різного бачення історії, ми повинні подолати її шляхом порозуміння. Це порозуміння має йти через освіту.

Проблема, яка розділяє Схід і Захід України, виникла історично, але, все-таки, її можна подолати. Це можна зробити шляхом пошуку та виокремлення спільних цілей і тем, які б поєднували Україну, а не навпаки розколювали її, як це відбувається зараз. Будь-яка історія завжди може трактуватися з різних точок зору. Система координат, в якій ми трактуємо історичні події, має бути державницькою, тобто такою, що виходить з інтересів незалежної унітарної держави – Україна. І саме це є та історія, яка вивчається у школі.  Ми ж сьогодні хочемо представити дві різні історії, з різних позицій,  а це абсолютно так само розколює Україну, як і провладний закон про мову. Проте, поки що Україна, як держава, та українці, як нація ще мають шанс. Адже переважна більшість українських дітей пишається, що живе в Україні. Хоч і третина з них вже мріє виїхати за кордон, згідно з даними соціологічних досліджень Інституту Горшеніна.

З кожним днем політика все більше втручається в освіту, політизуючи її. Це неприпустимо. Міністри освіти не мають свої власні політичні погляди втілювати у переписування підручників, вилучення зі списку рекомендованої літератури неугодних авторів, розширювати можливості одним національним меншинам, обмежуючи права інших.

Для вирішення проблеми неоднозначностей при викладанні історії у школах, потрібно, перш за все, почати з вчителів, з освітян, адже саме вони є тим початковим зв’язком учнів з освітою та наукою. Зараз надія тільки на вчителя, на того вчителя, який зайде до класу, закриє за собою двері і буде чесним зі своїми учнями.

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Пользователи
ТЕГИ: школа,влада,мова,Історія України,освіта,Гриневич
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.