Переписали історію, обмежили мову. Забороните думати?

Віктор Янукович був зобов’язаний заветувати закон про мови, бо при його псевдо- розгляді на усіх стадіях були грубі порушення Конституції. Але він підписав - "тому, що послідовний"!

За день до того, як підписати ганебний документ, названий пропрезидентською партією законом «Про засади державної мовної політики», Янукович зустрівся із обраними його адміністрацією представниками української інтелігенції. Обіцяв врахувати усі думки, дав зрозуміти, що даним «мовним» законом авторства Ківалова-Колесніченка не задоволений. І «тому, що послідовний» глава держави документ підписав. Хоча, повинен був би його заветувати!

Віктор Янукович був просто зобов’язаний заветувати згаданий закон, бо при його псевдо-розгляді на всіх стадіях грубо порушувалася Конституція. Немає жодного сумніву у юридичній нікчемності цього документу. Він не може набути чинності, тому що насправді «ухвалений» всупереч регламенту Верховної Ради. Отже, ні Литвин, ні Янукович скріплювати його підписами не мали права. Але Януковичу важливіше підтримати падаючий рейтинг Партії регіонів, ніж національну єдність і державну мову.

На сьогодні, як свідчать дані Книжкової палати України, зріс тираж російськомовної продукції. Так, книг та брошур за 7 місяців нинішнього року російською надруковано 11,5 млн. примірників, а українською – 10,9 млн. Україномовних ЗМІ в Україні вдвічі менше від російських, і лише 1% фільмів у кінотеатрах – українського виробництва. На одного українця припадає лише 0,5 примірника ЗМІ рідною мовою.

Підписаний мовний закон не посилив і не впорядкував, а навпаки – спотворив мовно-культурну та освітню політику в Україні. Труднощі російськомовних громадян, які, за словами представників Партії регіонів, не розуміють української, можна подолати шляхом одночасного використання мов меншин - у необхідних випадках поряд із державною мовою та розширенням можливостей для її вивчення. А цей документ фактично передбачає заміщення державної української мови російською на половині території України. Зокрема, вона буде витіснена із системи освіти. Зникне мотивація вивчати її і спілкуватися нею. А саме освіта покликана формувати національну ідентичність. Мова освіти – це мова нації. Мова нації – це мова держави. В Україні це чи не найболючіша проблема, якщо врахувати, в якій ситуації знаходиться виховання та освіта українців. На жаль, значна частина українських дітей виростають у чужомовному інформаційному середовищі. Засилля російськомовного радіо і телебачення, спілкування під час дозвілля і в побуті, Інтернет та книги тощо - про яке засвоєння та активне відродження ментально-духовного досвіду свого народу може йти мова?

При цьому для чинного міністра освіти однією з провідних проблем є недостатня, на його думку, кількість російськомовних навчальних закладів. Уже є звернення Дмитра Табачника до голови столичної міськадміністрації Олександра Попова із проханням відкрити в Києві на Лівому березі нову гімназію з російською мовою викладання. Питання, у яких останнє слово має бути за громадою, вирішує МОНмолодьспорту. Мережа шкіл повинна формуватися, в першу чергу, відповідно до  потреби людей. Наприклад, у районах нової житлової забудови на Лівому березі є проблема недостатньої інфраструктури шкіл і садків. Тому, якщо такий заклад буде відкриватися на тут, то це має бути школа, орієнтована на місцевих мешканців, які живуть у новозбудованих будинках, і діти яких не мають де навчатися. В першу чергу, мали б опитати цих мешканців, якою мовою вони хочуть навчати своїх дітей. Мій досвід роботи, зокрема у місті Києві, демонструє те, що навіть батьки з російськомовних родин, як правило, зацікавлені в тому, щоб діти навчалися саме державною мовою. А ще для них важливо, щоб у школі  була можливість вивчати російську мову, аби діти могли розмовляти і грамотно писати нею.

Усе це вкотре підтверджує, що можновладці не мають на меті зміцнювати державу. Вони не створюють на основі єдиної державної мови гомогенного мовно-культурного простору, який би забезпечив цілісність цієї держави. А навпаки - підміняють українську мову іншою, витісняючи її з усіх основних сфер суспільного буття. Все - заради поляризації і розколу суспільства напередодні виборів.

В Україні влада відчуває повну та тотальну безвідповідальність. Переписуванню  історії народу, обмеженню мови, зухвалим антиконституційним діянням, обкраданням громадян, врешті-решт, має прийти кінець. І підписання скандального мовного закону повинне згуртувати всіх небайдужих до майбутнього нашої країни людей, згуртувати до висловлення своєї громадянської позиції на виборах проти антидержавницької політики цієї влади.