поспостерігала трохи за природою, за світом навкруги...
Земля завмерла в очікування. В очікуванні того, що полегшить її існування. Вона втомилась все тягнути сама...всіх людей, рослинність, будівлі...Вона чекала його! Він був найжаданнішим для неї.
І ось він! Хмари, сильний вітер, грім, блискавки...Дощ! З його появою все змінилося: настрій в людей, вираз обличчя, почуття та думки. А він не звертав уваги на ці зміни і йшов далі, все сильніше...крапля за краплею, проникаючи в найвіддаленіші кутки, мочивши людські голови та все, що потраплялось йому на шляху...Він радів, що може змінити все навколо і зробити так, щоб все було насичене ним...але найголовніше - це присмак. Присмак дощу...Він літав у повітрі і надавав погоді ще більшої чарівності , загадковості та привабливості. Дивно, як ми споглядаючи на таку дивовижу і не помічаємо її,деяким вона навіть не подобається.
І колись я була однією з таких людей. Але все змінилось. Коли помічаєш такі дрібниці в житті як краплі весняного дощу, помах крил птахів та розквіт квітів , ти набуваєш певного сенсу. Все набуває сенсу. Починаєш цінувати кожну мить. Адже, можливо, не кожного дня у нас в житті трапляється якесь запам'ятовуюче дійство, але кожен день по своєму чудовий, неповторний і прекрасний.
Тож, помічайте кожну дрібницю, яка відбувається у вашому житті. Адже саме такі от малі дрібниці і складають наше житті.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.