Польська преса про роковини Волинських подій

Волинь. Пам’ятаймо разом – закликає «Gazeta Wyborcza». Цього року виповнюється 70 річниця Волинських подій. Волинська трагедія – це масові вбивства поляків, здійснені протягом 1943–1944 років, зокрема, Українською повстанською армією на території колишнього Волинського воєводства, а також Львівщини і Тернопільщини міжвоєнної Польщі. Ці події переважна частина польських істориків називає геноцидом польського народу, а українських – обопільним конфліктом або війною.

Публіцист видання Мирослав Чех у суботньо-недільному виданні газети нагадує історичний фон того часу. Наголошує, що спір за слова може зіпсувати навіть найкращі взаємини між державами і народами, особливо тоді, коли до політики залучають історію. Підкреслює, що поляки і українці по-іншому дивляться на ІІ Річ Посполиту. Для поляків – це була власна держава, яку вдалося повернути після 123 років поневолення, для переважної більшості українців – чужа, і наприкінці 30-тих років дедалі більш ворожа. Заданням істориків є якнайоб’єктивніше дослідити минуле – наголошує Мирослав Чех і додає, що нині у польсько-українських стосунках відбуваються важливі речі, і небагато треба, щоб вони стали зламними. У зв’язку з 70 роковинами Волинської трагедії, з української сторони прозвучало багато важливих слів, особливо від представників духовенства. Можливо існує шанс на те, щоб про трагічне польсько-українське минуле пам’ятати спільно.

Україно, не йти в глухий кут - закликає видання газети «Rzeczpospolita». Анджей Таляґа звертає увагу, що атмосфера навколо України згущується. Підписання меморандуму про поглиблення співпраці Києва з Митним союзом Таляґа називає грою в геополітичну російську рулетку. Якщо щастя не стане, Київ отримає постріл. У ЄС лише Польща й Литва підтримують Україну, але терпець Польщі ось-ось увірветься.

Поки не відомо, на скільки залицяння Януковича у напрямку Москви – це гра, а на скільки реальна політика. Раз усмішка у бік Росії, іншим разом у бік ЄС – це вже класика політики балансування, яка незабаром закінчиться. Поки є шанс на підписання угоди про асоціацію. Якщо Київ занапастить свій шанс, «вікно можливостей», як кажуть англосакси, закриється раз і назавжди. У більшості країн ЄС - дуже скептичне ставлення до процесу втягування Києва у європейську орбіту. А отже, Росія може отримати повну свободу дій. Втратить Україна, втратить Польща, втратить Захід. Виграє Москва – констатує «Rzeczpospolita».

«„Геноцид” – це слово має бути ключовим в ухвалі стосовно 70-річчя Волинської трагедії. Супротив такому визначенню робить лише правляча Громадянська платформа, оскільки це може мати вплив на прозахідні прагнення України», – це читаємо у виданні «Gazeta Wyborcza». Польський часопис повідомляє про засідання парламентської комісії культури, на якому в середу розглядалися аж шість проектів ухвал стосовно річниці масових вбивств поляків українцями на Волині й Галичині під час ІІ Світової війни.

«Це не суперечка про факти чи „правду”, це вже політична дискусія з Україною», – коментує справу публіцист видання «Gazeta Wyborcza» Павел Вронський. На жаль, підкреслює він, пам’ять про ці трагічні події польсько-української історії стане жертвою політики. Коментатор наводить приклад нещодавньої парламентської суперечки в Польщі стосовно ухвали про акцію «Вісла»: «чимало політиків використало цю трагедію українців лише для того, щоб показати, наскільки жорстокими були українці щодо поляків».

У свою чергу, тижневик українців у Польщі «Наше слово» коментує справу так: «суттєвими для справи Волинської трагедії є питання пам’яті про неї й однозначної оцінки польською державою цього злочину та питання сучасних польсько-українських відносин і їхнього майбутнього... Альтернативною в історії для Української повстанської армії є українські посилання на Радянський Союз й ототожнення з Червоною армією. З польської точки зору українські зусилля та сама незалежність України є дуже важливою справою, позитивною й потрібною у геополітичному плані. Але в це, у свою чергу, вписана позитивна оцінка УПА. Отже, у певному плані є це квадратура кола, з якою Польща зараз має справу. Cеред знавців питання ніхто не заперечує незалежницького характеру УПА... Якщо зібрати усі офіційні польські голоси, то можна мати враження, що «квадратуру Волинського кола» саме з цього боку радше вирішено. Винуватець трагедії – відомий, геноцид – безсумнівний, а Сейм лише має вирішити, у яку форму усе це зодягнути».

У свою чергу, «Gazeta Wyborcza» запрошує ознайомитися з розлогим матеріалом відомого публіциста Мирослава Чеха про те, як формувалися українські націоналістичні організації в міжвоєнній Польщі і про те, яким чином поляки й українці мають спільно пам’ятати трагічне минуле. Матеріал цей – уже найближчої суботи.

«Нова традиція українців: Парад вишиванок», – це черговий матеріал тижневика польських українців «Наше слово». «У ХХІ ст. популяризація вишиванкової ходи має на меті повернути українську частину суспільства до своїх національних та культурних витоків, особливо тепер, під час русифікації України. Щорічні марші у вишитих сорочках почалися 2003 р. Від 2010 р. такі походи відбуваються у багатьох обласних та районних центрах України. До цієї ідеї приєдналася українська діаспора та закордонне українство. У Європі, Америці, навіть Африці 25 травня відбулися Паради вишиванок. Першими серед діаспорян, до вже десятого параду, приєдналися українці з Варшави та Кракова. У Варшаві Наталя Панченко, а в Кракові Марія Подзюбанчук, обидві з України, скликали гурт людей, які, попри холодну погоду, не побоялися пройтися містом. Як у Кракові, так і у Варшаві під час прогулянки учасники співали українські пісні. Варшавський марш розпочався гімном України, а закінчився спільним фотографуванням під посольством і монументом Кобзаря».

http://www.polradio.pl/