Битва під Межигір’ям

Історія про демальянсівців в райвідділку міліції...

Схоже настав час більш детально розказати про наші пригоди під Межигір’ям 10 квітня. Досить багато було вже висвітлено в ЗМІ, але це не вся цікава інформація. Тому хочу розказати про протиправні дії міліції щодо демальянсівців взагалі, та щодо мене зокрема, саме за стінами Вишгородського районного відділку. Спочатку коротко нагадаю передісторію затримання, а потім, що ж було в середині відділення міліції. Наприкінець читайте про дії стосовно оскарження міліцейського свавілля. Отож, почнемо.

10 квітня 2013 року партія «Демократичний Альянс» хотіла провести акцію протесту проти жахливого стану українських доріг (нагадую, голову «УкрАвтодору» призначає особисто Янукович) та проти перекриття руху транспорту заради кортежу президента. Місце було вибране найбільш чутливе для гаранта — резиденція «Межигір’я». Проте, голова Нових Петрівців Родіон Старенький (так-так, теж Родіон, як і суддя Кірєєв) подав до суду, і кишеньковий адміністративнй суд таку акцію нам заборонив. Мотивація суду була надумана, проте дуже проста — село страждає від паводків, і саме в день акції будуть проводитись роботи по їх ліквідації.

Оскільки всі демальянсівці законослухняні, то акцію ми проводити не збирались, проте вирішили перевірити, а чи дійсно село страждає від залиття водою. Приїхавши під ворота «Межигір’я», ніякої води там, звичайно, не виявили. Побачивши це, ми вирішили роз’їжджатись кожен по своїм справам, проте на виїзді з Нових Петрівців нас зупинив працівник ДАІ. Одразу ж до нас під’їхали начальник Вишгородської міліції Паланичко Леонід Євгенович, його заступник Вітюк Анатолій Іванович та автобус з «Беркутом». За вказівками Паланичка та Вітюка, без пояснення жодних причин затримання, нас (Гацька, Панова, Бойкула та мене) «беркутята» запхали в мікроавтобус та повезли до Вишгородського райвідділку.

В автобусі спочатку всіх тримали обличчям в підлогу, проте потім, коли з працівниками «Беркуту» розговорились, то частину дороги їхали сидячи нормально на сидіннях та пояснюючи, що Янукович абсолютно не гідний президент — «беркутята» погоджувались.

Коли приїхали до райвідділку, то десь з годину нас протримали в коридорі, а потім розвели по різним кімнатам, де дільничні почали складати протоколи про адміністративні правопорушення. До кожного приставили по бійцю «Беркуту» (мабуть, щоб ми не втікли), які супроводжували нас скрізь, навіть до туалету.

За перші три з половиную години на кожного з нас було складено по два адмінпротоколи — за злісну непокору працівникам міліції (начебто нам висунули вимогу проїхати в райвідділок для складання протоколів, а ми відмовились) та за порушення правил проведення мирних зборів (начебто ми, попри судову заборону, проводили мітинг, вигукували гасла, ображали доблесних міліціянтів тощо). Звертаю увагу, що насправді, жодних законних вимог нам міліція не висувала, та жодних мітингів ми не проводили.

Після відведених законом для адміністративного затримання трьох годин, нас з приміщення райвіддулку ніхто не відпустив. Дільничний, що складав на мене протоколи кудись пішов, а замість нього прийшов інший працівник міліції, який назвався слідчим Андрієм Марущаком. Він почав вимагати віддати йому мій мобільний телефон, начебто з метою перевірки його по базі IMEI на предмет того, чи не є він краденим.

Звичайно, я від цього відмовився, пояснивши, що це є незаконним, і якщо він хоче його вилучити, то нехай складає про це протокол в присутності понятих. Проте, Марущак, не спромігшись обґрунтувати свої вимоги (воно і не дивно — жодним законом це не передбачено), почав мені погрожувати, сказавши, що або я сам віддам мобільний телефон, або «беркутівець» зі мною «попрацює», і все одно він мій телефон отримає.

Коли я і на це відмовився віддавати йому мобільний, то Андрій Марущак відібрав його силою та вийшов з кабінету. Через півгодини він повернувся і віддав телефон. Що відбулось за цей час мені не відомо. Проте, маю підозри, що було скопійовано мою персональну інформацію — паролі від соціальних мереж, листи з пошти та інше, що було в смартфоні.

Потім нас повезли до Вишгородського районного суду, який щодо мене виніс рішення, яким по одному протоколу закрив провадження, бо не побачив складу адміністративного правопорушення в уявній злісній непокорі міліції, а по другому мене було визнано винним та присуджено штраф в 170 грн — тобто, начебто, участь в акції, попри заборону, я все ж таки брав.

Після рішень суду нас відпустили. Від моменту затримання, і до звільнення, пройшло більше восьми годин. Відповідно, було більше ніж в два рази перевищено дозволений законом термін утримання для складання адмінпротоколів.

Звичайно, не погоджуючись з таким рішенням суду я подав апеляційну скаргу, і Апеляційний суд Київської області скасував присуджений мені штраф, чим підтвердив незаконність дій міліції.

Окрім того, з метою недопущення подібного свавілля міліції в майбутньому, я подав до прокуратури заяву про злочин на дії Марущака та Паланичка. Проте, в супереч вимогам Кримінального процесуального кодексу, прокурор Вишгородського району Чуніхін Павло Миколайович не вніс відомості з моєї заяви до реєстру та не почав розслідування.

Стало очевидним, що Вишгородська прокуратура покриває перевертнів в погонах, тому я одразу надіслав скаргу до прокуратури Київської області та до Вишгородського суду. Оскільки протиправність бездіяльності Чуніхіна була очевидною, то Вишгородський районний суд зобов’язав його зареєструвати мою заяву та почати розслідування. Тож, процес пішов…

Паралельно з цим, я направив запит до Вишгородської міліції, до якого додав зроблені мною фотографії Марущака.

Спочатку начальник Вишгородської міліції Паланичко не хотів надавати мені інформацію, проте після моєї скарги до управління Київської області, відповідь на запит мені надали.

Як ви бачите, обласне управління впізнало свого працівника. Ним виявився оперуповноважений сектора карного розшуку Димерського СВМ Вишгородського РВ ГУМВС України в Київській області старший лейтенант міліції Марущак Андрій Володимирович. Ось його сторінка ВКонтакті (на випадок, якщо він її закриє, ось скріншот).

Як видно, «слідчий» виявився опером. От цікаво, коли він мені називався, це була обмовка по Фрейду — дуже Андрюша хоче стати слідаком — чи він вводив мене в оману? Наразі я вже надіслав до прокуратури клопотання щодо допиту Марущака, тож процес розслідування триває…

Битва під Межигір’ям