А хоч «цар»-то хоч справжній?

Історія про те, куди їздить наш президент і хто навідує його

Історія з візитом до Януковича «вождів індіанських племен» виглядала спочатку як стовідсотковий «фейк». Сумніви розвіяв президентський сайт, який сумлінно дав повідомлення про цей візит. Щоправда, видання «Тиждень», заінтриговане екзотичністю високих гостей, провело власне розслідування.

І з`ясувало, що й плем`я-то підробне, і індіанська принцеса – самозванка («в миру» – виконавиця гавайських пісень), та й не кликав їх ніхто. Тобто кликав, але не президентський апарат. Як тоді американські «псевдовожді» потрапили до очільника української «Сім`ї» - питання відкрите. Як то кажуть, «свій до свого по своє». 

Та жарти жартами, а скоро лідерові нашої держави доведеться вдовольнятися саме таким контингентом. Янукович скорочує кількість як закордонних візитів, так і двусторонніх зустрічей з колегами на території України.

Журналісти підрахували, що куди як більш активним наш президент був на початку своєї каденції. Прийнявши у 2010-му булаву, Янукович злітав в країни Євросоюза аж… десять разів, у 2011-му – дев`ять, а в 2012-му – три рази, зокрема, на міжнародні самміти у Давосі та Мюнхені.

Це те, що стосується Європи. В азійському напрямі керманич України вирушає охочіше, але також дедалі рідше. Загалом минулоріч Янукович здійснив 17 виїздів за кордон (у 2011 році їх було 23). Чотири рази навідував Москву. Побував в Індії, Каїрі, Арабських Еміратах, Йорданії та на Кіпрі. Ще їздив в Туркменистан, Турцію та Корею. Був у Сполучених Штатах. Здійснив приватну поїздку до Греції – ніби як на прощу.  

Якщо ж говорити про осіб, які самі приїздили до Віктора Федоровича, то тут обійшлося без несподіванок. Вгадайте, хто шість разів перетинав кордон з Україною лише у 2010 році? Правильно, Владімір Путін і Дмітрій Мєдвєдєв. Пізніше, напутивши свого підопічного на шлях істинний, ці двоє дещо збавили оберти, хоч бували у нас і в 2011-му, і в 2012-му.

П`ять разів Януковича навідував президент Польщі Бронислав Коморовський, по чотири рази приїздили керівники Молдови та Казахстана, по три візити здійснили очільники Вірнемії та Угорщини. Двічі ступали на українську землю президенти Азербайджана, Таджикистана, Турції та Литви.

Злітали до Києва держсекретар США, прем`єри Канади, Франції, Бельгії, Естонії, президенти Ізраїлю, Словакії, Швейцарії, Хорватії, Сербії. А ще був у нас король Іорданії, емір Катару та покійний нині глава Венесуели Уго Чавес. Цьогоріч приїздив Алєксандр Лукашенко, задля якого Верховну Раду оперезали червоною доріжкою, а в середині парламенту замкнули журналістів – аби не плуталися під августійшими ногами.

Тепер от – дочекалися! – відмітилася в Києві й делегація дружніх нам індіанських племен. Чи завітають ще лідери європейських країн – невідомо (декотрим вистачило й одного разу), а видимість напруженої зовнішньополітичної роботи створювати треба.

Тим паче, що поза домівкою наш лідер затребуваним не є. З Києва за кордон у першому півріччі 2013-го Янукович  виїздив сім разів. Навіть якщо він продовжить в тому ж дусі, до кінця року «набіжить» лише 14 візитів, що буде менше, ніж у попередньому.

Маловиїздний Янукович віддає перевагу тому, аби зустрічатися з такими, як він сам, екзотами. Ті, принаймні, не поставлять незручних запитань. Не припруть до стіни – як колись Даля Грибаускайте – переліком чітких вимог.

Ось так і тече життя в тридесятому царстві Віктора Януковича – від Лукашенка до індіанців і назад по цивілізаційних сходинках…