"Камо грядеші" (продовження)

А Бог, Природа та Час знають відповіді і розставлять все по своїх місцях

   Так, ми перебуваємо на вищому, якісно новому витку спіралі розвитку, а проблеми не зникають, нагромаджуються і не розв‘язуються, ситуація повторюється. Здавалося б, що такий розвиток повинен привести до того, що наука посяде виняткове місце в системі мислення і буде мати важливий вплив на буття людини. На шляху до такого райдужного майбутнього виникли перешкоди, похідні його розвитку. Особливе місце серед них займає власність, відблиск присутності якої відчувається в усіх рештах бідах. Красномовно про це сказав Ж.Ж. Руссо: «Перший, хто загородив ділянку землі, і придумав заявити: «Це моє!» та знайшов людей достатньо простодушних, щоб цьому повірили, був істинним засновником громадського суспільства. Від скількох злочинів, війн, вбивств, нещасть і жахів вберіг би рід людський той, хто вирвав би кілки і засипав рів, крикнув би до себе подібних : «Остерігайтесь слухати  цього брехуна: ви загинете, якщо забудете, що плоди землі – для всіх, а сама вона – нічия!»

   Основою власності є нерівність людей, яка розділяє кінцевий продукт виробничих відносин, гроші - «жовтий диявол» – які грамотно назвали одиницею обміну, що матеріалізували ідею володіння, і стали володарями не тільки засобів виробництва, але й думок, бажань і які подавили всі кращі людські почуття, вбили в людини святе. Леонардо да Вінчі ще в середині минулого тисячоліття пророчив: «Вийде з темних і похмурих печер те, що кине рід людський у великі муки, небезпеку і смерть. Багатьом своїм послідовникам, після багатьох розчарувань дасть радість, а хто не буде його прихильником, помре в стражданнях і бідах. Воно зробить багато підлих зрад, підштовхне всіх людей на вбивства, розбій і кривду. Воно розмножить підозріння на близьких, відніме життя у багатьох. Воно змусить людей діяти у своєму середовищі багатьма хитрощами, зрадою, фальшю і оманою. О, звір жорстокий! Наскільки було б краще для людей, якби ти вернувся назад, в ад».

    Це говорилося про золото і багатство, до яких треба добавити гординю людську, то отримаємо проблему, яка є актуальним питанням всіх часів, вічна мрія людства – ідея «вічного миру», яка є зворотною тіньовою стороною бича людського роду – війни, цього «звірячого способу розв‘язання життєвих труднощів, способу недостойного людського розуму і його необмеженими ресурсами» (І.П.Павлов). За словами Камю «війна – це царство звірів».

   Недарма ходить розхожа думка , що історія людства – історія воєн. Так! За 5,5 тис. років, за підрахунком швейцарського статистичного центру, тільки 292 роки в історії цивілізації біли мирними, а у 15 513 малих і великих війнах людство втратило 4 млрд. життів. Причому, якщо в XVII ст. у війнах загинули 3,3 млн., XVIII – 5,2 млн., у XIX – 5,5 млн., то в ХХ столітті тільки в І світовій війні втрати сягнули 10 млн. чоловік, 20 млн. поранено і 20 млн. загинуло від хвороб, а в ІІ світовій війні – відповідно 55 млн., 90 млн. та 25 млн.  З 1945р. в 150 малих і великих війнах, вбито більше 20 млн. людських життів. Нагадаємо – у В‘єтнамі – 7 млн., Кореї – 9 млн. корейців, більше 1 млн. китайців, 50 тис. американців. Про совєтські жертви невідомо. У братовбивчій війні між Іраком і Іраном жертвами стали більше 1 млн.; в Афганістані – 1,5 млн., Сальвадорі – 60 тис., Гватемалі – 100 тис. вбитих і 85 тис. пропавших безвісти. Подумати тільки!? Втрати між військовими та мирним населенням складало в першій світовій війні 95% та 5%, у другій – 50% і 50%, уже у корейській війні – менше 10% і більше 90%, а в Хіросімі та Нагасакі – 100% мирного населення. Потужність же сучасного ядерного арсеналу(20 530 боєголовок) становить 50 тисяч мегатонн, це в 10 тисяч разів більше всіх вибухових речовин використаних у другій світовій, це 600 тисяч Хіросім. Щоб 1 Мт вибухівки розмістити у вагони поїзда, його довжина становила 300 км, а 50 тисяч Мт тринітротолуолу можна зробити вагонами  400 обертів навколо екватора Землі, або це перевищить в 40 разів відстань до Місяця. «Кожний із нас сидить бочці з 4 тонни вибухівки. Між тим детонатор встановлено, а «довжина» бікфордового шнура все більше скорочується» - писав ще у 1984 році академік Е.П.Веліхов. 

    Окремою сторінкою є існування червоного і коричневого режимів тоталітаризму ХХ ст. , які репресіями, голодоморами і геноцидом, що можна назвати війнами проти свого народу всередині держави, сіяли смерть і розруху. Так в СРСР кількість жертв становить 60-70 млн., в Китаї « культурною революцією» заморено 65 млн., в Східній Європі – 1 млн., в Африці – 1,7 млн., Вєтнамі – 2 млн. Кілька слів скажу про 1300–денне існування полпотівсткого режиму червоних кхмерів, де було вбито і замучено 3 314 768 людей із 7 мільйонного населення Кампучії: «За найменшу дрібничку. А часто без будь – якої причини людей вбивали на місці…. Знаряддям страти були дерев‘яні дубинки, мотиги, сокири, пороли животи, діставали печінку, яку потім з‘їдали. Людей закопували в землю живими, кидали в ставки, де розводили крокодилів. Дітей підкидали у повітря й ловили на штики, четвертували, розбивали їм голови об дерева…, використовували вибухові та отруйні речовини. Трупи скидали в озера, закопували бульдозерами в ями і рівчаки. … Заставляли до  непосильної праці по 12-16 годин на добу. Діти, що мали 6 років, заборонялось жити з батьками. Вони повинні були пасти стада і збирати гній. Незважаючи на тяжку працю, люди отримували невеличкий пайок. Постійно голодні, вони повинні були шукати і їсти комах, слимаків, мишей, скорпіонів, тарганів, їсти рослини, бруньки та листя з дерев… Індивідуальне приготування їжі каралось смертю…були розірвані сімейні відносини … введені насильні шлюби.

    Поголовно знищувалась інтелігенція. З 683 лікарів і фармацевтів в живих залишилось 69; з 725 професорів і доцентів, викладачів вузів – 2; з 2500 викладачів середніх навчальних закладів – 207, з 11 000 студентів – 450, з 106 тисяч учнів середніх шкіл – 5 300, з 21 311 учителів початкових шкіл – 2 793, з 991 тисяч учнів початкових класів – 332 379, з 195 артистів класичного балету – 48, з 416 студентів факультету образотворчого мистецтва – 14, з 12 141 працівників мистецтва – 121, із більш ніж 300 журналістів і працівників типографій в живих залишилось тільки 5. Читання книг, … «інтелігентний вид», … користування окулярами, карались смертю.

    Була заборонена релігія взагалі. З 82 тисяч монахів вижили деякі. Згідно буддійським переконанням, вбивати і використовувати в їжу птицю – гріх. Підопічні Пол Пота – Ієнг Сарі видали наказ, який зобов’язував монахів робити саме так. За відказ смерть. Знищені вщент 2 800 пагод, 114 ісламських храмів. Із 40 тисяч мусульман(народність тям), що проживали в 10 селах провінції Кампонгтям, живими залишилось тільки 4 особи.»

   Це відбувається в дикому кам’яному віці чи жорстокому середньовіччі? Ні! – це середина 70-х років минулого століття. Кошмар ХХ століття…, «копія Освенціма». Ось як будували нове життя і світле майбутнє нелюди – червоні кхмери, які наслідували глашатаїв всесвітнього революції. Ще раз нагадую, що Володимир Набоков відкидав цю ідею, як ідею низької рівності, як скучну сторінку у святковій історії людства, яка відштовхує земні і неземні красоти, як те, що безглуздо посягає на нашу волю і заохочує невігластво, тупість та самодурство. За що «революціями Бог карає людей і народи»?(М.Бердяєв).

   Якби тварини могли аналізувати і виражатись, вони б протестували проти шкали розумового розвитку ссавців, яку запропонував швейцарський зоолог А.Портман, за якою перше місце, природно, належить людині – 214 балів, друге дельфіну – 195, третє слону – 150, четверте мавпам – 63, дальше зебри – 42, жирафи – 38, лисиця – 28 , нижчу сходинку, найбільш тупого, займає бегемот – 18 балів. Для порівняння наведемо випадок, який описав зоолог Дік Рекасель: «Коли антилопу імпалу схопив крокодил, бегемот, що знаходився поблизу, із сердитим виглядом кинувся до місця нерівного поєдинку, піднімаючи хвилі ніби невеликий канонірський човен. Крокодил, звичайно, не став чекати рукопашної з таким грізним суперником, вважаючи за краще, сховатися поглибше. Бегемот відсунув носом поранену імпалу подалі від води і … почав зализувати їй рани.

… Справжній прояв милосердя, причому до представника зовсім іншого виду. Так, на жаль, допомога прийшла надто пізно. Через пів години антилопа від шоку і втрати крові… Інтересно, що бегемот ще 15 хвилин не відходив від неї, відганяючи грифів, поки палюче сонце не загнало його в прохолоду річки».  Коментарі потрібні?.. Добрій людині стидно навіть перед собакою, - писав А.П.Чехов.

   Не будемо обтяжувати пам’ять статистичними даними, але як тут не згадати, що вугілля вистачить  на 20-30 років, газу – на 40-50 років. Атомна ж енергетика, у зв’язку з планетарною катастрофою Чорнобиля, не перспективна і людство стоїть перед енергетичною кризою. Розвиток технічного прогресу призвів до планетарного потепління та втрати озонового захисту. Кожний рік вирубка лісів і втрата родючих земель, урбанізація звужують життєвий простір  для всього живого. Людиною порушено баланс природи, за що остання мстить природними катаклізмами, катастрофами, стихіями, про які знаємо з екранів  телевізорів та газет,  а також СНІД, вірус Елбі, нетипова пневмонія, курячий грип… Плюс до цього – наркоманія, алкоголізм та онкологічні захворювання, психічний розлад. Над людством нависла  нова загроза війни без фронту, - тероризм, як наслідок хвороби цивілізації.

   З цього всього клубка глобальних проблем вихватимо кілька: урбанізацію (див. таблицю) і демографію.

   Населення Землі на початку нашої ери становило 175 млн. чоловік, в 1000 році – 265 млн., 1500 р. - 0,53 млрд., 1804 р. – 1 млрд., 1927 р. - 2 млрд., 1960 р. – 3 млрд., 1974 р. – 4 млрд., 1987 р. – 5 млрд., 1999р. – 6 млрд., а в 2011р. - 7млрд., і якщо на початку ХХ ст.. абсолютний приріст населення Землі становив 10-15 млн. в рік, то в середині - 40-50 млн., в 70-80 рр. – 75-80 млн., а в кінці ХХ століття – 100 млн. в рік. Ресурси ж катастрофічно  зменшуються, закон Менделя наяву. Вчені підрахували, що якщо населення буде рости експотенційно такими темпами, то в 3500 році воно рівнятиметься масі Землі, у 4200 – масі Сонячної системи, а в 6700– масі Галактики. Візьмемо приклад простіший: якби потомство лише однієї пари плодовитої мушки вижило та розмножилося, то через рік, з появою 25 покоління, воно б утворило кулю розміром від Землі до Сонця.  Шалер учитель Р.Вуда наводить біль вражаючий приклад:  «Самка aphis, тобто звичайна травяна тля, … відкладає за літо 3 тис. яєць, … якщо б все потомство було живе з того дня, як вони появилися на Землі, ми мали б циліндр, який складається із них, основа якого є орбіта Землі навколо Сонця, який росте у висоту і розповсюджується у просторі зі швидкістю , більшою, чим швидкість світла(300 000 км/с)!  Але в Природі все доцільно, збалансовано і гармонійно, не те що в суспільстві, де все зверху, як не можна, красиво, а всередині -  гниль, розтління, фальш  і все пронизане брехнею.

    Ось що означає розвиток по експоненті. У той же час пружина прогресу зтискається у гонитві за кращим життям, а витісняється святе, і мораль, як була печерною, так і застигла на місці, та ні!, - навіть пішла назад: ти хліб Любові, тобі – камінь байдужості. Процес глобалізації себе вичерпав, бо єдиною причиною цього є необмежене споживацтво. Жити розкішно за рахунок майбутнього й ненароджених веде в тупик, веде до загибелі цивілізації. Використовувати енергію майбутніх поколінь, не думаючи про наших правнуків, - аморально. Причиною економічної кризи є стан суспільної моралі у світі. Криза культури почалася давно з недотриманням людьми законів розвитку світу, спричинила всі інші кризи. «На жаль, із початком науково-технічної революції ультрараціональному розумові стало занадто легко створювати детально розроблені механізми, які точні як годинник й здатні на люту жоростокість в індустріальному масштабі. Звірства Гітлера та Сталіна і мимовільні гріхи всіх, хто допомагав їм, були б неможливими, якби не відокремлення фактів від цінностей і знань від моралі.

   Сьогодні ми з ентузіазмом, і не надто зважаючи на моральні наслідки, беремо участь у тому, що є за своєю суттю масштабним й безпрецедентним експериментом із природними системами глобального довкілля. Якби не відокремлення науки від релігії, ми, мабуть, не викидали би в атмосферу стільки газоподібних хімічних відходів, ризикуючи зруйнувати кліматичний баланс Землі. Якби не відокремлення корисних технологій від моральних оцінок, покликаних скеровувати їхнє застосування, ми, мабуть, не вирубували та не спалювали б щосекунди ділянку вологих лісів площею з футбольне поле. Якби людство не припустило, що воно відокремлене від природи, ми, мабуть, не знищували б половину живих видів планети за життя одного покоління. Якби не відокремлення мислення від почуттів, ми, мабуть, не мирилися б із щоденною смертю через голод та виліковні хвороби, що ускладнені хибним господарюванням і політикою, 37.000 дітей, яким ще не виповнилося і п'яти років.» (Альберт Гор)

Ще більш глобальна в перспективі перед людством стоїть проблема виживання із зовні. Відомий британський астрофізик Стівен Хокінг заявляє, що людству не вижити в найближче тисячоліття, у зв‘язку з вище згаданими проблемами, якщо воно не знайде собі нового місця проживання за межами Землі. 71-річний вчений, який входить до десятки геніїв сучасності, заявив про це, виступаючи з лекцією в одному з медичних центрів Лос-Анджелеса."Варто тільки зрозуміти, як функціонує Всесвіт, і його можна буде контролювати", - заявив він. Аналогічно до К.Ціолоковського, Хокінг не вперше озвучив думку про пошук нового, позаземного місця проживання для людства. Подібну ідею він висловлював у 2006 році, а в 2011-му сказав: "Наш єдиний шанс довгострокового виживання - не ховатися на планеті Земля, а розосередитися в космосі". За словами вченого, він упевнений, що біологічне життя існує в багатьох частинах Всесвіту. Утім, зазначає Хокінг, не всі живі істоти в космосі безпечні. "Деякі форми мають свідомість, можуть нести величезну небезпеку для нас. Я не виключаю, що наша планета може бути підкорена й розграбована інопланетянами", - заявив він в одній зі своїх популярних телепередач у 2010 році. Як аргумент вчений запропонував поглянути на досвід самого людства. "Якщо інопланетяни колись відвідають нас, я думаю, результат буде багато в чому таким же, як і результат експедиції Колумба для корінних жителів Америки - її освоєння закінчилося для них не дуже сприятливо". Нагадаєио, що конкінстадори (завойовники, грабіжники) Кортеса 18.11.1519 р. в кількості 518 піхотинців, 16 кінних рицарів, 13 аркебузників, 32 арбалетчика, 110 матросів і 200 рабів, що мали  32 коней, 10 пушок та 4 фальконета(вдумайтесь!?) знищили цивілізацію ацтеків, через деякий час населення скоротилося до 850 тис., що становило 3% від населення з початку кампанії, за геноцид отримав титул маркіза від короля Іспанії Карла V; свинопас Ф. Піссаро у 1531 на 3 парусниках з 67 кавалеристами озброєних піками та мечами, 157 піхотинців, 20 арбалетчиків, всього 3 солдати з вогнепальною зброєю, 2 пушки на 27 конях  до 1536 року знищили цивілізацію інків. Через кілька десятиріч  із 10 млн. їх залишилося близько 200 тис.( тобто 2%). Цинізм і жорстокість неймовірна, так в полон був захоплений вождь Атауальпа, за нього викуп  - кімната 35 кв. м  наповнена  золотом до стелі -  6 тон  золота і  ще 2 кімнати - 12 т срібла, - його ж вбито. До 1600 року в Європу було завезено 186 т золота і 16 тис. т срібла. Інші ватажки (Монтеко, Альмегро, Бальбоа) банд аферистів, грабіжників та злочинців, мечем, вогнем і хрестом, а також занесеними хворобами, знищили культуру народів двох материків:  інків, майя, ацтеків, індіанців та інших, жорстоко вбивши, мільйони людей – геноцид цілих цивілізацій...

    На фоні цих глобальних проблем, не менш важливе локальне питання, - а куди йде народ під керівництвом сусанівських державних мужів - «слуг народу»? До «уркаїни», і триває цей процес більше два десятиліття, залежною від власних яничарів, які цинічно і нагло обібрали народ під прикриттям верховної зради; чи до самостійної і, справді, незалежної України?, що чекає нас, в кращому випадку, далеко попереду, - залишаю на розсуд читачів. Подібно Ціцерону, в «Промові до Каталіни», можемо запитати: «Як довго будете зловживати нашим терпінням? Як довго буде це ваше безумство знущатися над нами? До яких меж буде доходити ваше неприборкане нахабство?»

    Отож, «Камо грядеші?», - куди йдемо?.. Хто ми?.. Яке призначення наше?.. - вічні питання, які мимоволі приходять до кожного із нас у свій час. Вічно стоятимуть перед людством, як гранітні скелі, і ніхто неспроможний відповісти на них. Кожен повинен відшукати свій рятівний «ковчег» і мати орієнтири та знати куди йти. Із суми одиниць створюється загальна хода всіх і вектор дії кожного. А Бог, Природа та Час знають відповіді і розставлять все по своїх місцях...