Корумпованість освіти може знищити ціле покоління!

Нещодавно Команда молоді Віталія Кличка підвела підсумки та визначила переможців конкурсу есе на тему «Шляхи вирішення проблеми корупції в освіті», який підтримав голова комітету ВР Чумак В.В.

Нещодавно Команда молоді Віталія Кличка підвела підсумки та визначила переможців конкурсу есе на тему «Шляхи вирішення проблеми корупції в освіті», який також підтримав голова комітету Верховної Ради по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією Віктор Чумак.

Не зважаючи на літній період, понад 100 осіб подали свої роботи до розгляду. Разом із Віктором Чумаком, Олексієм Хмарою (Директор Transparancy International Ukraine) та Олександром Задорожним (Завідувач кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т. Шевченка) ми з усією відповідальністю підійшли до розгляду конкурсних есе, а також були приємно здивовані тим, що зустріли чимало цілком реальних і креативних ідей на рахунок подолання корупції в освіті, бо саме освітня сфера є фундаментальною у процесі розвитку та функціонування суспільства.

Зрозуміло, що проблему корупції потрібно вирішувати комплексно, проте, на сьогодні найбільш актуальною для нас є сфера освіти. Бо саме корумпованість освіти може знищити ціле покоління молодих розумних і перспективних людей. Хабарництво в освіті сприяє поширенню класової та майнової несправедливості, надаючи істотну перевагу студентам з повним гаманцем, породжуючи зневіру в своїх силах та чесній перемозі справді розумних і талановитих людей.

 Ситуація не була б настільки катастрофічною, якби за допомогою хабарів просто покращувалися результати тих, хто згоден платити хабарі, але на сьогодні система орієнтована і на те, щоб зменшити результати тих хто вчиться сумлінно без грошей. Яскравим прикладом є минулорічний скандал під час вступної кампанії на юридичному факультеті КНУ ім. Т. Шевченка. http://life.pravda.com.ua/society/2012/07/27/107833/.

Нехай навіть освітні чиновники, які допустили таку ситуацію, або й сприяли їй, є хорошими спеціалістами у педагогічній чи інших галузях. Це не дає права вирішувати посередництвом грошей долі молодих спеціалістів. Чи замислюються вони, що їхні дії сприяють тому, що в майбутньому ми не дорахуємося справжніх професіоналів, які до того ж в формуватимуть ринок праці, у багатьох потрібних для розвитку країни сферах і галузях.

Про що, наприклад, думав пан Мельник, вимагаючи хабарі?! Чи розуміють серйозність справи наші політики, а особливо міністр освіти Дмитро Табачник, закриваючи очі на ситуацію та не вживаючи заходів, аби змінити ситуацію?!

Та не варто тут звинувачувати тільки чиновників, не давали б, то і не брали б. То чи замислюються батьки, які свідомо шукають, кому б дати хабаря, аби їх дитя вступило?! Чи думають вони, як їхній син чи донька буде жити СВОЇМ ЖИТТЯМ у реальному конкурентному світі?! І студентам завадило б подумати про справедливість і рівноправність, купуючи заліки та екзамени.

Наостанок зауважу, що ознайомившись із роботами учасників та на основі власного студентського досвіду, я вважаю, що систему потрібно змінювати, і змінювати комплексно. Необхідна як політична воля та громадянська свідомість міністра і його команди, робота якої буде свідомо направлена на боротьбу з викладачами-хабарниками, так і освітня пропаганда, націлена на виховання антикорупційної свідомості школярів. Наше суспільство потребує цього - це вимога часу, це запорука виховання майбутніх поколінь, це можливість змін у системі. А система починається з кожного із нас, пам'ятайте.