ВОЄННО-МОРСЬКА МОГУТНІСТЬ УКРАЇНИ

Згідно з теорією Альфреда Мехена морській імперії важливо завоювати прибережну територію, поставити під контроль "прибережні нації", для чого треба оточити противника кільцем військово-морських баз

З моменту підписання так званих "харківських угод" пройшло більше двох років, які були ратифіковані між Україною та Російською Федерацією у квітні 2010 року, головним підсумком чого стали домовленості щодо продовження терміну перебування Чорноморського флоту РФ на базах та акваторіях Чорного моря ще на 25 років починаючи з 25 квітня 2017 року.

Цілком зрозуміло, що Росія, вбачаючи в собі всі імперські бажання утримувати будь-які намагання України та її Збройних Сил зокрема, чітко дотримується правил, які прописав американський історик і адмірал морського флоту Альфред Мехен.

Історія морської сили включає все, що допомагає нації перетворитися на велику на морі чи завдяки морю: морську торгівлю і воєнно-морську історію. Зіткнення інтересів під час зустрічних спроб отримати більшу частку або захопити все в інтересах морської торгівлі й зайняти неколонізовані віддалені країни, що представляють торговий інтерес, призводило до війни.

Зрозуміло, що виходячи навіть з суто таких простих міркувань наші військові стратеги не можуть на це не реагувати. Тому було прийнято рішення щодо підвищення обороноспособності ВМС ЗСУ з будівництва корветів нового покоління.

Рішення про створення національного корветів для ВМСУ було ухвалено Кабінетом міністрів України 9 серпня 2005 року, тоді було вирішено виділити на ці потреби 805 млн грн. Ініціатором програми був тодішній міністр оборони Анатолій Гриценко. Корвет планувався як заміна застарілим кораблям, які Україна успадкувала від ЧФ ВМФ СРСР. Також "корветна програма" мала б відродити занепалу галузь кораблебудування України.

Після зміни військово-політичного керівництва країни плани щодо будівництва зазнали певних змін. Мова йшла про зміну конфігурації озброєння проекту 58250, відмову від західних на користь російських зразків. Однак після переговорів з російськими компаніями, українське Міністерство оборони дійшло висновків, що російська зброя та обладнання не зробить проект дешевшим, однак послабить можливості корабля. 9 березня 2011 року Кабінет міністрів України затвердив Концепцію Державної цільової оборонної програми будівництва кораблів класу "корвет" за проектом 58250, яка передбачає будівництво чотирьох кораблів до 2021 року. На ці потреби передбачається витратити близько 17 млрд гривень.

Найсумніше те, що вітчизняне оборонне відомтсво почало активно пропагувати серед військових та цивільних соціалку з метою наповнення бюджету на будівництво корвету. Гарант навіть урочисто сам запевнив, що це є приорітетним завданням № 1. Ален далі закладки справа не зрушилась. На даний момент готово всього дві секції корвету, а мова про дальший хід будівництва взагалі не йде.

Закономірно виникає запитання: якщо держава не спроможна виділити належні асигнування на будівництво корвета, чому до цього не підключити приватні інвестиції? Адже погодьтесь - питання безпеки кордонів та сопокою, спільна справа! 

Україна має досить багато потужностей оборонно-промислового хзарактеру і коли їх підсилити фінансовою складовою у нас є всі шанси не ганятись за підтримкою північного "холодного" та рівнодушного сусіда. Вивільнити чорноморські бази від цього небезпечного хламу, який може рвонути у будь-який момент та перестати вести балачки щодо надійності наших партнерів.

Останні події все частіше показують наскільки вони надійні та послідовні!