Зведення «гамбурзьких рахунків» з Віталієм Кличком. Частина 1.

Мустафа Найєм розпочав спецоперацію проти Віталія Кличка

Стаття Мустафи Найєма «Гамбурзький рахунок Віталія Кличка», яка вийшла 9 вересня на «Українській правді», чомусь мене зовсім не здивувала ані змістом, ані джерелом. Докладно зупинятися на тому, чому саме через цього автора та через цей Інтернет-ресурс було «злито» змістову частину статті напевно немає потреби. Відомий факт, що останнім часом «УП» та її журналісти Сергій Лещенко та Мустафа Найєм взялися, може щоправда зовсім випадково(?), піарити теперішнього лідера «Батьківщини» Арсенія Яценюка. Трошки більше про це можна прочитати тут.  

Скажу одразу, що стаття мені в основному сподобалася. Хоча Мустафа Найєм, можливо, не дуже глибоко занурився у тему, але окреслив основні моменти порушення нашого законодавства у випадку балотування Кличка у президенти. Доказова частина, схоже, готувалася колегами Турчинова-Кожемякіна зі служби безпеки «Батьківщини», бо більш красномовними, ніж сам текст, стали у статті «фото автора», який дізнався, де знаходиться будинок Віталія Кличка просто по назві району у Гамбурзі, та спитавши на якійсь приміській станції метро у місцевих жителів. Це, скажу відверто, легенда для слабких мізків. Зважаючи на специфіку зовнішності журналіста Найєма, та трошки знаючи менталітет німців й сьогоднішній антитерористичний режим у крупних містах ФРН, можу припустити, що після таких розпитувань «сусідів Віталія Кличка» іноземцем Мустафою, останній не уникнув би розборок у найближчій поліцейській дільниці.

До того ж, у Німеччині існує мільйони прихильників чемпіонів з боксу Віталія та Володимира Кличків. В основному - це фанатичні дівчата дуже молодого віку, які вишукують інформацію про їхнє місце проживання (переважно, звичайно, неодруженого Володимира), а ця інформація, у свою чергу, від них ретельно приховується. Німецькі підліткові Інтернет-форуми кишать питаннями про те, де б знайти цю заповітну адресу.

Я особисто намагався відшукати у відкритому доступі інформацію про місце проживання популярних братів. Проте, всі старання звузили мій пошук до двох(!) районів Гамбургу, що згадуються у спеціалізованих реєлтерських Інтернет-ресурсах Німеччини та одною світлиною начебто будинку брата Володимира у цьому місті. Насправді таку інформацію, у тому числі й фото будинку (з авторським правами на нього) можна замовити у місцевих детективів, щоправда за немалі гроші. Для цього не обов’язково їхати у відрядження до Гамбургу – всю знайдену інформацію скинуть на електронну поштову скриньку, навіть у зашифрованому вигляді та окремо передадуть ключ  до шифру. Але якщо витрачаються такі кошти на здобування доказової бази щодо неможливості Кличку балотуватися на виборах та легалізацію її через Мустафу Найєма, чиї послуги, вірогідно, теж недешеві, то вочевидь, Віталій вже став мішенню операції «спецовиків» з «Батьківщини», спрямованої на недопущення його до участі у виборах, яку, на мою думку, буде доведено до кінця.

Чому я думаю, що саме «Батьківщина» взялася «топити» Кличка? По-перше, стаття замовна. Найєм безкоштовно не напише і з власної кишені за цю інформацію не заплатить, як і не поїде за свій рахунок у відрядження до Німеччини, якщо дотримуватися «легенди» з його статті. По-друге, зблизився він останнім часом саме з Яценюком – основним конкурентом Кличка від опозиційних сил, а стаття спрямована проти висунення Кличка кандидатом у президенти та оприлюднює невідомі до сьогодні й невигідні Кличку факти.

Окрім цього, діючій владі, за команду якої грають напевно кращі у країні піарники, сьогодні такі інформаційні «зливи» точно не потрібні – ще дуже далеко до виборів. З точки зору роботи на кінцевий результат такі відомості краще накопичувати та тримати, як козир у рукаві, для того, щоб напередодні виборів сплутати суперникам карти. Тим більше, що Кличко як потенційний висуванець на президентські вибори потрібний зараз Януковичу для розпорошення протестного електорату, відтягування голосів від інших опозиційних лідерів.

За оцінками самих регіоналів, Кличко не становить наразі загрози, через те, що його рейтинг проплачений та «дутий», а реальна підтримка ґрунтується на голосах тих електоральних груп, які переважно не ходять на вибори взагалі. Окрім зазначеного, мені неодноразово випадало чути такі думки регіоналів, що Кличко для них «майже свій». Тобто з ним буде легше домовитись та зробити його керованим, бо дуже щільно переплетені взаємозв’язки між членами його фракції та олігархами, близькими до влади. 

Але повернемося до статті. Вбачається вірогіднішим, що її поява із саме таким змістом й саме зараз була націлена на те, щоб розпочати обговорення вкинутої відомим журналістом інформації у суспільстві та, насамперед, в середині опозиційного табору. До того ж, тепер, коли ці факти легалізовані у пресі, й поставлені риторичні питання перед суспільством, на кшталт «чи можна Кличку порушити закон?», можна використати цю інформацію для тиску на лідера УДАРу та під час переговорів з представниками іноземних урядів.

Насправді, наразі точиться боротьба за лідерство в опозиції. Обумовлена вона, у першу чергу, узгодженою та безапеляційною вимогою «західних партнерів» до наших опозиціонерів щодо висунення єдиного кандидата у президенти України від опозиції.

Це зрозуміло. З точки зору іноземних посольств та міжнародних інституцій з підтримки демократії, контрольованих західними урядами, спонсорувати усілякими грантами трьох чи двох (з урахуванням специфічного ставлення до «Свободи») кандидатів в президенти від опозиції в Україні – це нераціональне витрачання податків американських та європейських бюргерів.

Отже, головна вимога Заходу до лідерів української опозиції визначитися з тим, хто єдиний від них піде на президентські вибори. Про це різного рівня представники як США, так і ЄС, неодноразово публічно заявляли. Ось тільки наші опозиціонери визначитись не можуть, бо той, хто не висуватиметься на президентські вибори, не матиме виборчого бюджету та штабної каси.

Не треба забувати, що вибори президента для Кличка, Яценюка, Тягнибока та інших висуванців – це, у першу чергу, заробіток на розподілі коштів спонсорського фонду, незрівнянно більший за їхні теперішні доходи від будь-якого існуючого у них бізнесу чи гонорарів за боксерські поєдинки.

Це у рівній мірі стосується всіх учасників перегонів, окрім напевно двох кандидатів – Януковича та Тимошенко, яким потрібна саме влада, і які готові витрачати для цього власні гроші.

Тому в опозиційній трійці розпочалася прихована боротьба за статус головного претендента від опозиції, оскільки час спливає та потрібно визначатися з рішенням, щоб зайвий раз не дражнити «дядю Сема». Вже нібито проговорювалась така можливість – висунути єдиного кандидата на президентські вибори за критерієм його популярності на передодні початку президентської кампанії. На такому критерії особливо наполягали переговорники від УДАРу, бо вважають рейтинги Кличка найвищими в опозиційному таборі, при цьому щиро розраховуючи на те, що Юля не зможе вийти на волю ще довго.

Стрімке завоювання Кличком статусу головного претендента від опозиційної трійці зовсім не влаштовує Яценюка, який, втім, не бачить шляхів вибороти собі такий статус у чесних змаганнях. Ну не хоче наш народ Сєню замість Юлі.

З огляду на зазначене, найбільш ефективним вирішенням проблеми  конкуренції для лідера «Батьківщини» стає позбавлення або загроза позбавлення Кличка можливості балотуватися, причому на цілком законних підставах (про це трошки докладніше у другій частині).

Мої власні джерела, близькі до народних депутатів з «Батьківщини», кажуть, що заходи з нейтралізації лідера УДАРу можуть готуватися у надрах партійної служби безпеки під контролем Турчинова-Кожемякіна. Тим більше, що Тягнибок їм вже давно пропонував об’єднати зусилля для того, щоб «опустити» дуже непередбачуваного та незрозумілого Кличка, який, на думку Тягнибока, у будь-яку мить може підіграти Януковичу.

У пана Олега свої мотиви не любити Кличка. Як свідчать останні публікації, УДАР краде в нього рейтинг у Західній Україні, що у перспективі загрожує втратою влади на місцевому рівні. Особливо це стане небезпечним, якщо у Кличка з’явиться власний адміністративний ресурс. Тож президенство Кличка лідеру ВО «Свобода» теж не до вподоби.

Отже, у колах близьких до керівництва «Батьківщини» не виключають, що зведення «гамбурзьких рахунків» з Кличком буде відбуватися методично та узгоджено між «Свободою» та «Батьківщиною», щоб у підсумку змусити Віталія добровільно відмовитись висуватися кандидатом у президенти на корись Арсенія Яценюка.

Якщо ж такої добровільно відмови не станеться, то інформаційна кампанія щодо неправомірності балотування Кличка у президенти буде розкручуватись далі, та дійде, напевно, до судових процесів за ініціативи якихось громадських організацій, певно контрольованих лідерами «Батьківщини».