Нещодавно міністр оборони України Пало Лебедєв у своєму інтерв'ю інформаційно-аналітичному виданню "2000" виклав свої бачення щодо подальшої долі Збройних Сил. Оптимізм є але...
Все більше й більше Міноборони набирає обретів в інформаційно-медійному просторі намагаючись "втерти" простому народу, що в лавах Збройних Сил України все "круто" і немає майже жодних проблем.
Одначе, чим далі ми просуваємось до так званої чергової реформи армії більше розумієш, що її не реформують, а - ЗНИЩУЮТЬ!
Я вже не раз звертав увагу шановних читачів на те, що не дивлячись на всі потуги наше оборонне відомство на жаль не спроможне виконати весь спектр завдань, який на нього покладений. А в першу чергу тому, що такої швидкісної зміни очільників не бачила жодна держава. Перебираємо картоплю, як кажуть в народі. Хто краще, хто ініціативніший.
Проте Збройні Сили це не місце для експерементів. Здоровий армійський глузд, критичність у прийнятті рішень - ось, що повинно бути.
А на разі я бачу (й не тільки я) кричущу незграбність, намагання витягнути корабель з крену, який вже досить значний. І одних рук простих трудящих тут не вистачить.
Проблеми, які ми накопичували роками незалежності, і це цілком зрозуміло, за один день не вирішаться. І зможу віддати шану тим, хто за це береться. Проте...
Пало Лебедєв заявив, що у ЗС існує кадровий дефіцит. Я так розмуію, що Павло Валентинович розумів - професійний кадровий голод. Так, тут я з ним розподіляю позицію цілком і повністю. Кадри відіграють досить важливу, я б сказав фундаментальну та вирішальну роль. Чого на жаль, не можна сказати про цілу "армію" дармоїдів, які сидять в Міністрестві оброни та Генеральному штабі... Серед них є люди, які викликають як повагу так і зневагу. Я не берусь хрестити всіх одним вінцем. Просто пишу про очевидні факти. Один приклад: як молодий лейтенант, випускник вищого військового навчального закладу, який "портянки не нюхав" може брати участь у глобальному процесі воєнно-стратегічних рішень?! А там таких - безліч!
Сучасний стан стагнації на даному етапі розпочався не в низах, а на верхах.
І для мене, і для більшості офіцерів Збройних Сил, які попадають під жернова страшенної галапуючої естафети звільнень лякає така тенденція. Нас заспокоюють, дають подачки у вигляді чергових надбавок до премій, яку потрібно заслужити і в той же час безщадно ріжуть кадри. Люди - в шоці!
Ріжуть цілі інститути, органи управління, переформатовують, тасують як колоду карт.
Тільки от одне не зрозуміло у кого в руках "джокер"?
Уроки з Придністров'ям, Румунією, Тузлою та іншими нічому нас не вчать... Останні події, які вирують в інформпросторі Російської Федерації підкреслюють очевидний факт - ці "пацани" не проти втерти чуба нашому брату!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.