Бандера і Шухевич на футбольних трибунах - не політика

Це символи героїзму й відданості краю та Україні, якими футболістів закликають до боротьби із суперником

Не рідко в якості аргументів проти використання різноманітних національно-патріотичних банерів на трибунах під час футбольних матчів, в тому числі із портретами Бандери, Шухевича, а також червоно-чорних прапорів тощо, можна почути, що вони недоречні, оскільки політиці - не місце на стадіонах. Так от ніяка це не політика. Навпаки, політизацією футболу займаються якраз ті,  хто класифікує подібні банери політикою.

Насправді ж така атрибутика - це історія, символи краю і України, зв'язок між минулим і сучасним та одночасно - місточок у майбутнє. Це пропаганда вічних цінностей: вшанування героїв, пам'ять про їхні звитяги, воля до перемоги. Це заклик до  футболістів проявляти характер і сумління в змаганні на полі. Отже національно-патріотична символіка ніяк не протирічить спортивному духу змагань. Навпаки, створює відповідний настрій серед глядачів і надає підтримки гравцям, націлюючи на боротьбу.

Це такі самі символи, як національний прапор, герби міста й емблеми клубів. Тому і присутність їх на трибунах настільки  ж доречна. Така атрибутика має і виховну функцію. Адже разом із футбольними шаликами та стягами команд, прищеплює патріотизм до рідної землі, формуює громадянські почуття і сприяє їхньому прояву, що є безперечним позитивом. А цим лише підсилюється значущість місії футбола.

Хто проти Бандери і Шухевича на трибунах - той проти української ідентичності, національної пам'яті, а зрештою і самої гри. Бо футбол не може бути сірим і безликим, позбавленним етнічного колориту й самобутності. Патріотична символіка на стадіонах природним чином  тільки прикрашає футбол, додає йому яскравості, створює  атмосферу на трибунах, заряджає вболівальників, а ті своєю чергою надихають футболістів. Відтак футбол стає ще цікавішим!