Бій Кличко – Повєткін. Гарний спосіб легалізувати тіньові доходи.

Чому боксерський гонорар перевищив звичайний у 3-5 разів?

У квітні цього року відбулися торги на право проведення бою Кличко – Повєткін, які виграла російська компанія промоутера В.Хрюнова, запропонувавши суму у 23,2 млн доларів, що майже удвічі перекриває спільні пропозиції компанії братів Кличків К2Promotion (7,1 млн) і компанії, яка представляє інтереси О.Повєткіна у Німеччині, - Sauerland Event (6,01 млн.). Із зазначених сум призового фонду 75% має достатися чинному чемпіону, тобто Володимиру Кличку.

Володимир розповів у нещодавньому інтерв’ю німецькому виданню «Welt am Sonntag», що він був шокований запропонованим йому російськими організаторами поєдинку з Олександром Повєткіним гонораром у майже 17,5 млн. доларів. До того ж, цей бій за участі одного з братів Кличків став першим за останні роки, який організовує ні сімейна промоутерська компанія Кличків, а маловідомі братам люди з Москви,  з якими вони ще не співпрацювали.

Такий незвично високий гонорар та ще й те, що Клички віддали росіянам право адміністрування поєдинку, спонукало мене вивчити передісторію цієї угоди, бо  забагато неординарного її супроводжувало. У цьому питанні прийшлося опертися на моїх друзів в Москві, які, до речі, історію переговорів знають безпосередньо від учасників з російського боку Володимира Хрюнова та Андрія Рябинського. Отже, виявилося наступне.   

Відомо, що Володимир Хрюнов, колишній представник ОЗУ, яке відхопило собі у буремних 90-х роках Східно-Сибірський завод металевих конструкцій та ще кілька підприємств, прийшов у спортивне промоутерство випадково, відібравши за борги у одного банкіра разом з акціями агентські права на кількох відомих російських спортсменів. Потім, навчившись заробляти на влаштуванні спортивних змагань, Хрюнов сконцентрував свою діяльність на боксі. Практично всі російські боксери, які стали світовими чемпіонами, завоювали свої титули у поєдинках, влаштованих цим промоутером. Також, відомо, що Хрюнов поставив собі за мету, розвинути цей бізнес у Росії та самому вийти на міжнародний рівень. Лаври Дона Кінга та Калле Зауерланда, його партнерів останніх років з виведення на міжнародну арену російських боксерів, не давали Хрюнову спокою. Отже, цей промоутер готовий був на все, щоб права з організації бою Кличко-Повєткін досталися саме йому. Про це, до речі, він неодноразово заявляв у своїх інтерв’ю.

Для забезпечення фінансової підтримки проведення бою Володимир Хрюнов залучив у спонсори ще одного представника відомої у 90-х московської бригади рекетирів, а нині респектабельного власника будівельної компанії та віце-президента Федерації професійного боксу Росії Андрія Рябинського.

Далі трошки історії звідки взявся захмарний гонорар Володимира Кличка за бій з Повєткіним. Від людей, близьких до організаторів поєдинку у Москві, стало відомо, що Клички нізащо не хотіли поступатися своїми правами на організацію бою. Всі попередні переговори до «відкриття конвертів» точилися навколо розміру призового фонду у 6 млн. доларів, яка, на думку всіх сторін, виглядала реалістичною. З цієї суми Володимиру з урахуванням умов захисту титулу відходило 4,5 млн. доларів, які становлять для нього гонорар десь на чверть вище звичайного, зважаючи на ажіотаж навколо бою. Проте, згодом, після консультацій з менеджментом одного з найбільших німецьких телеканалів RTL, виконавчий директор промоутерської компанії Кличків Берндт Бенке підвищив планку до 7,5 млн. доларів на двох. Така сума вже була непідйомною для москвичів. І як кажуть експерти, вона називалась для того, або «відшити» невгамовного Хрюнова, бо мати з ним справу Клички не хотіли. Однак, настирливий Хрюнов разом з Рябинським підключили всі свої зв’язки у Москві аби вмовити Кличків віддати поєдинок до їхніх рук.

Мої знайомі у Москві твердять, що до цього процесу долучився один відомий московський «злодій у законі», який через керівника впливової російської бізнес-групи «VS Energy» у Києві Михайла Спектора зумів вмовити братів надати можливість своєму протеже, промоутеру Хрюнову, увійти у світ великого професійного боксу. У вузьких колах відомо, що Мойша Спектор (на прізвисько «Скрипаль») представляє в Україні інтереси потужного кримінального угрупування «Лужники», замінивши на цій «почесній» посаді розстріляного у Києві Максима Курочкіна («Макса Скаженого»). До того ж, Спектор офіційно є найбільшим спонсором Фонду братів Кличків, а неофіційно – політичної діяльності Віталія Кличка в Україні.

Але згода Кличків догодити своїм московським спонсорам була звичайно не безкоштовна. На прохання родини Кличків у контракті було прописано винагорода для молодшого брата на 13 (!) млн. доларів більше, ніж ті 4,5 млн., які пропонувалися спочатку організаторами. Суть схеми полягала у тому, що Клички віддають ці 13 млн. доларів москвичам готівкою. Організатори, у свою чергу, сплачують цю суму офіційно на банківський рахунок Кличка у якості гонорару за бій, звісно, додавши туди офіційний заробіток. Тобто українські брати-боксери в якості умови передачі прав на організацію поєдинку поставили перед росіянами вимогу оформлення звичайної схеми легалізації тіньових доходів родини Кличків від бізнесу в Україні.

Такі тіньові доходи отримуються Кличками з необлікованих готівкових надходжень за послуги проституції та контрабандний алкоголь у належному їм  елітному борделі "Ріо", від неоприбуткованих орендних операцій у сфері нерухомості у Києві, контрабанди та напівлегальної торгівлі ювелірними виробами та предметами розкоші через мережу їхніх бутіків по всій  Україні, не облікованого обертання готівки у закритих клубах мережі "Senator" та у їхньому готельному бізнесі. Докладнішому аналізу тіньових доходів Кличків в Україні я присвячу іншу статтю, оскільки масштаби та різноманіття сфер бізнесу заслуговують на окрему увагу. До того ж, можна припустити, що до схеми легалізації потрапили також й гроші негласних спонсорів політика Віталія Кличка, можливо, навіть, тих самих московських кримінально-олігархічних угрупувань.

Зрозуміло, що тепер всі надходження від реклами спонсорства та реалізації прав на телетрансляцію поєдинку Кличко-Повєткін повинні піти на сплату гонорару українському боксеру. Організатори офіційно залишаться у мінусах. Звісно, що свій заробіток Хрюнов та  Рябинський отримають готівкою. Проте, вже зараз проголошуються тези для виправдання такого «збиткового» з усіх боків проекту. Так, наприклад, Рябинський в інтерв’ю каже (мовою оригіналу):

"Нет, заработать на этом бое нельзя, потому что сумма входа - выкупа прав на проведение этого боя - была слишком большая. Другое дело, что я готов был к убыткам, а сейчас получается, что их практически не будет, мы плюс-минус выходим в ноль, или, по крайней мере, убытки, если они будут, будут значительно меньше ожидаемых".

Навіщо ж братам легалізовувати свої тіньові доходи, якщо вони можуть дуже вдало використовуватись на політичну діяльність Віталія Кличка та його партії УДАР в Україні? Саме з непрозорим фінансуванням партії пов’язані численні іміджеві проблеми Віталія Кличка, які можуть зіграти з ним злий жарт на шляху до президентства, зокрема перерости з іміджевих у кримінальні.

Віталій Кличко заявляв при всякій нагоді під час попередньої виборчої кампанії у парламент, що він є основним спонсором партії, тим самим натякаючи на те, що за ним не стоять жодні олігархи або інші спонсори. Проте, як виявилося, жодний євро або долар з його банківських рахунків за кордоном не потрапив у партійну касу, принаймні офіційно. Отже, якщо Кличко особисто й фінансував партійну діяльність, то тільки «чорною» готівкою. Відсутність офіційних переказів власних коштів на рахунки партії ставить під сумнів усі попередні заяви та дає привід фантазувати недоброзичливцям щодо спонсорів політика Кличка, як то влади, олігархів, криміналу тощо. Перед президентськими виборами цей фактор потрібно усунути, та хоча б частково витрачатися на кампанію «відмитими» коштами, можливо навіть й не власними.

Сподіваюсь, що цим невеличким розслідуванням надав відповідь тим, хто прагнув збагнути чому гонорар за цей бій перевищує середній гонорар Кличків у ринзі щонайменше у 3-5 разів та чому Клички де-факто відмовилися від адміністрування власного поєдинку.