Кличко планує заробляти на смертях співгромадян

Партійну касу УДАРу поповнюють «ділки» з ритуального бізнесу

Як стало відомо від місцевих депутатів ВО «Свобода» у Київській області, сферу ритуальних послуг у столичному регіоні цілком монополізували дві політичні сили:  провладна Партія Регіонів та опозиційний УДАР, які ще у 2010 році розпочали узгоджено приймати рішення у місцевих радах задля централізованого контролю над цим бізнесом у сателітах Києва.

Особливо яскраво така кооперація між владою та опозицією проявилась у Києво-Святошинському районі, де цією сферою щільно опікується голова районної організації партії УДАР Костянтин Бєдовой. Не дивлячись на те, що у районі за три роки змінилось вже три голови райдержадміністрації, з усіма К.Бєдовой зміг знайти контакт та включити місцеві міські та селищні комунальні кладовища й підприємства з ритуального обслуговування населення до складу одного монополіста – підприємства "Спецобслуговування населення Києво-Святошинського району Києво-Святошинської районної ради", яке контролюється владою на обласному рівні. 

Зокрема про згаданий вище «дерибан» поховального бізнесу у районі між псевдо-опозиціонерами з УДАРу та владою повідомлялося на партійному сайті київської «Свободи» ще у 2011 році, коли депутати Боярської міськради під контролем Костянтина Бєдового, якого відрядив на сесію "смотрящим" тодішній районний голова Михайло Заславський, проголосували за передачу комунальних цвинтарів Боярки в «оперативне управління» згаданого вище підприємства.  

За інформацією з депутатських кіл, після консолідації та підпорядкування на двох із місцевою владою кладовищ у Київській області «ділки» від УДАРу вирішили замахнутися на Київ. Зокрема керівники обласного УДАРу Олег Вєлікін та Костянтин Бєдовой почали наступ на київську кладовищенську мафію з тим, щоб й у столиці «віджати» собі частку у цьому бізнесі. Проте, ударівській політичній дрібноті своїх сил тут, вочевидь, не вистачило, оскільки за цим бізнесом у столиці, як виявилося, стоять дуже серйозні люди з Москви, та й стосунки із владою у Києві не такі «дружні», як в області, отже й відшукати спільну мову з КМДА для того, щоб натиснути на власників, теж не вдалося. Ось й довелося звертатися до «важковаговиків» у своїй партії по допомогу.

З урахуванням того, що київський кладовищенський бізнес знаходиться з давніх часів під "дахом" московських бандитів з організованого злочинного угрупування «Льошики», то було вирішено залучити до розв’язання проблеми заступника голови партії УДАР та кума Віталія Кличка – народного депутата Артура Палатного – який має дружні відносини з представниками московського криміналітету, зокрема з керівниками ОЗУ «Лужники» та людьми, близькими до Семена Могилевича.

Обласні керівники УДАРу повідали у тісному колі, що долучення до цієї справи Артура Палатного або самого Віталія Кличка може забезпечити витіснення конкурентів зі сфери поховань та контроль над ринком ритуальних послуг Києва, оскільки Сеня Могилевич, як і раніше, стоїть над всім кримінальним та напівкримінальним світом в Україні. Звісно, що необхідність залучення керівництва партії до бізнесово-кримінальних розборок обласних депутатів було обґрунтовано надходженнями у партійну касу тіньової готівки від ритуального бізнесу на реалізацію політичних цілей.

До речі, свої сподівання на знищення конкурентів з контролю над кладовищами Києва ударівці живлять можливим послабленням позицій лідерів ОЗУ «Льошики» шляхом нацькування на них російської поліції та спецслужб, запустивши через близького до Кремля керівника ОЗУ «Лужники» Олександра Бабакова (екс-віце-спікер Держдуми РФ) інформацію про те, що «Льошики», нібито, брали участь у фінансуванні виборчої кампанії російського опозиційного кандидата на посаду мера м.Москви О.Навального.  

Відомо, що членами партії УДАР інтереси їхніх українських партнерів по опозиції майже ніколи не беруться до уваги, тим більше, коли справа торкається бізнесу. Отже, думати про колег-демократів, що борються із тоталітарним режимом у сусідній Росії, ніхто, звісно, не буде, й підставити Навального заради баришів з київських цвинтарів – це взагалі мила справа.