ЗАЯВА Політвиконкому СПУ

Заява Політвиконкому Соціалістичної партії України від 20 листопада 2013 року щодо шляху України в питанні інтеграції до Європейського чи Митного союзів

Визначення стратегічного шляху держави, який сьогодні подається суспільству у якості «цивілізаційного вибору», повинно базуватись не лише на політичній волі керівництва держави, а перш за все на консолідованій участі усього населення країни в запровадженні перевірених часом правил співжиття. Воно не повинно зводитись до чергового політичного шоу.

Виступи представників влади, парламентські засідання, політичні дискусії, різноманітні програми на телебаченні і радіо відображають нібито прагнення одних вступити до Євросоюзу, інших - не допустити такого кроку, натомість інтегрувати країну до Митного союзу.

Суть справи підмінена формою, іде змагання в демонстрації власного, кожним по-своєму визначеного, патріотизму. При цьому предметного аналізу потреби і наслідків того чи іншого кроку не зроблено. Полеміка звелася до закликів, навішування ярликів, нової хвилі взаємного несприйняття, до неправди  і ненависті,  - того,  що характеризує політичне життя України впродовж років незалежності. 

Змушені визнати, що до реальних інтеграційних кроків Україна не готова. Попередньо не пророблені конкретні умови приєднання України до Європейського чи Митного союзів, на стадії підготовки умов не відстояні позиції держави, не  захищені права людей. Повторюється гіркий досвід поспішного приєднання України до Договору про нерозповсюдження  ядерної зброї,  до  Світової  організації торгівлі, вступу до Міжнародного валютного фонду.

Більше того, навіть підписання угоди у Вільнюсі не дає відповіді на конкретний термін остаточної інтеграції України до Європейського союзу. Це лише декларація, що закріплює наміри нашої держави на майбутнє, але занадто високою ціною, котру доведеться сплачувати співгромадянам вже сьогодні.

Аналіз угоди про Асоціацію з  ЄС та Договору про зону вільної торгівлі з ЄС дає підстави заявити, що в цілому мова йде про закріплення за Україною статусу колонії, характерного для країн периферійного капіталізму. З таким місцем у Європі переваги та вигоду отримають кілька сімей олігархів - власників сировинних виробництв та галузей економіки (металургії, хімії, енергетики, зернового господарства), а інші сектори економіки ще більше стагнуватимуть. Фактично держава опиниться перед реальною загрозою подальшого росту  безробіття,  загострюватимуться  проблеми  в  соціальній  сфері, державному і місцевих бюджетах. Прискориться відтік з України трудових ресурсів, інтелектуальної та перспективної молоді,  невідворотно   і   послідовно   скорочуватиметься   та   старітиме населення країни.

Подібної перспективи варто очікувати і при вступі до Митного союзу. Фактично на відносну вигоду претендуватимуть ті ж олігархи, а весь народ, крім згаданих загроз, зіткнеться з перспективою часткової втрати свого суверенітету та загрозою демократичним принципам розбудови України, непохитності прав та свобод наших співгромадян.

Тверезо оцінюючи ситуацію, вважаємо необхідним закликати владу припинити поспішні і суєтні кроки, не прикриватися ілюзіями про «європейський рівень» доходів та пенсій, не зводити проблему    демократії і європейського вибору до спекуляцій долею однієї особи, не шантажувати людей зайвим референдумом та ілюзіями щодо інтеграційного вибору. Ніхто, крім нас самих, про благо України не подбає, її нейтральний статус - одна з умов самостійного прогресивного розвитку з використанням переваг, які може дати взаємовигідна співпраця з країнами Європейського чи Митного союзів. Щоб стати суб'єктом (а не об'єктом) міжнародної політики, нам потрібно розбудувати сильну та соціально справедливу державу. І зробити її такою можемо лише ми самі.

Соціалісти за європейський вибір, але у сенсі «Збудуємо Європу в Україні!».   Запровадження  європейської моделі  управління,  зміна  системи влади (розвиток місцевого самоврядування, ліквідація вертикалі держадміністрацій, вибори з відкритими партійними списками, встановлення балансу повноважень і зміцнення відповідальності між гілками влади, створення незалежної, але підконтрольної народу, судової системи, ліквідація корупції і хабарництва, реформа податкової і бюджетної системи та інш.) — той шлях, який Україна зобов'язана пройти сама. Це шлях, який включить в процес державотворення кожного громадянина, зробить його відповідальним за власний добробут, за розвиток краю, за процвітання країни.

Шлях України нелегкий, але він у жодному випадку не стане легшим від підписання угоди про Асоціацію з ЄС чи входження до Митного союзу!

Варто вже зрозуміти, що ніхто окрім нас самих не зацікавлений у розбудові сильної, заможної та соціально справедливої України!