"Древня Україна" в Техасі

"Древня Україна" в Техасі

Вже кілька місяців жителі штату Техас масово відвідують Х`юстонський музей природничих наук, де відбувається виставка "Древня Україна (Ancient Ukraine) - Golden Treasures & Lost Civilizations, Sacred Images from the 11th to 19th Centures". Виставку поділено на дві частини. У першій представлено унікальні колекції трипільського гончарства, скіфського ювелірного мистецтва, старовинної зброї та ужиткових предметів дохристиянського та раннього християнського періодів, надані Києво-Печерським національним історико-культурним заповідником. Друга частина являє собою збірку 77 старовинних православних ікон та релігійних предметів XI-XIX ст., які "приїхали" до Х’юстону зі Львівського національного музею імені Андрея Шептицького.

Живучи у відносно "молодій" країні, американці із трепетом відносяться до старовини і знають їй ціну. А тому витвори мистецтва із української минувшини викликають у них невимовний подив із домішками недовіри: ну хіба ця трипільська керамічна іграшка у вигляді бичка на колесах (!), що датується 5-4 тисячоліттям до н.е., або філігранні золоті скіфські діадеми із квітами, можуть бути такими досконалими і древніми водночас? "Можуть!" - запевнює відвідувачів американський науковець проф. Мур, який працює у Х`юстонському музеї як волонтер-екскурсовод. Він сам у захваті від такої експозиції і вважає, що трипільська культура як продукт однієї із найстарших цивілізацій світу має багато "білих плям" і потребує більш глибокого вивчення.

У залі, де експонуються сакральні предмети православного християнства: ікони, одяг та предмети богослужби, бажання доводити їх автентичність у американських відвідувачів не виникає, оскільки більшість техасців - глибоко віруючі християни, які добре знають Біблію і вміють оцінити такі експонати. Чи їхня набожність, чи сильна енергетика, яка йде від українських ікон, робить із х’юстонцями диво - вони починають молитися прямо у виставковому залі.

Після вистави повертаємося зі змішаними почуттями. Українська звичаєвість, яку не здивуєш трипільськими "черепками" й іконами, бо це все - таке просте й звичайне для нас, починає трансформовуватися у гордість за нашу Батьківщину, межуючи із священним американським трепетом перед сивою давниною України - колиски древніх цивілізацій. Наша земля така щедра на усе: стародавню історію, родючу землю, талановитих і красивих людей, що навіть важко уявити і оцінити, якими багатствами ми володіємо. Не уявляємо, не цікавимося і не цінуємо…. Може, від цього і виникають Lost Civilizations?