Козацькі "загони". 15-річчя відродження козацтва на Білоцерківщині

Козацькі "загони". 15-річчя відродження козацтва на Білоцерківщині

Cлідом за Олегом Скрипкою Януковича обсипав компліментами представник української діаспори в Канаді.

25 травня на вершечку Палієвої гори, що знаходиться у Білій Церкві, було надзвичайно велелюдно. Зазвичай там масово збиралися любителі рольових ігор і різноманітних реконструкцій - „толкієністи”, та цього разу розмах був набагато ширший, це МГО «Білоцерківська Січ» імені Семена Палія святкувала п’ятнадцятиріччя відродження козацтва на Білоцерківщині.

Свято своє козаки відзначали з розмахом, на ньому були присутні духовий оркестр, кореспонденти місцевих ЗМІ, глядачі, священнослужителі УПЦ Московського Патріархату, голова Білоцерківської РДА, студенти Білоцерківського Національного аграрного університету (їх мали приймати в козаки), учні гімназії №2 (так звані „кадети”), прості козаки в уніформі, непрості козаки в непростій уніформі, гості та вершник з конем.

Урочистості розпочалися з вітальних слів голови Січі Андрія Дрофи до всіх присутніх. Він перерахував засновників відродженого білоцерківського козацтва і згадав шляхи формування Білоцерківсько Січі (яка була спочатку загоном, потім полком і, зрештою, набула сучасної формації), поінформував про спортивні досягнення козацького авіаційного полку. За ним високопарні слова на адресу козацтва висловили чиновники державної влади і місцевого самоврядування, духовенство і численні гості, серед яких були отамани з Сумщини та Полісся. Серед блиску козацьких відзнак і скупчення високих кашкетів, виділявся своїм скромним беретиком голова ради ветеранів ВВВ у Торонто, представник штабу Вільного Козацтва української діаспори в Канаді пан Армін Кон.

Після вітань свято розділилося на дві частини - велику й малу. Перша була довга й нецікава, бо в ній козацькі очільники роздавали один одному нагороди. Не обійшлося й без трагікомічних моментів. Коли вітальне слово мав Армін Кон, він зауважив, що йому стало радісно на серці при вигляді козаків і молоді, бо тепер він повезе звістку на Захід, яка скаже діаспорі про те, що Україна відбулася. Йому особливо приємно за молодих людей, які вступають в козацтво, бо, за його словами, на Заході молодь бездуховна і не дбає про державу. Цей пасаж ветерана був зустрітий оплесками, але потім Арміну Кону вручили орден Богдана Хмельницького і він, на знак подяки, сказав наступне: „Дорогий український президент Віктор Янукович! Ми, східняки, які знаходимося за границею, дуже чекали той момент, коли ви станете Президентом. Хоча наша країна в боргах і їх треба виплачувати, але ми бачимо перспективу…”

Далі ветеран ледь стримував сльози, а натовп ледь стримував обурення, дехто відверто посвистував і сміявся… (Законом «Про державні нагороди України» та статутом ордена передбачене нагородження орденом Богдана Хмельницького лише громадян України за особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України).

Друга частина була короткою та інтенсивною. Студентів приймали в козацтво. Процедура виглядала так: студент цілує прапор і шаблю, а його символічно шмагають нагайкою. Серед молоді почалося хихотіння на тему садо-мазо, мовляв, так до нагайки і звикнути можна. А потім почався прийом в козаки депутатів білоцерківської міської ради з фракції Партії Регіонів. Тут більшість глядачів щиро просила козацтво не стримувати руки, яка опускала нагаї на вгодовані депутатські спини. Закінчилося свято традиційним кулешем з не менш традиційною пиятикою.

Відмінність між російським і українським козацтвом в тому, що коли перші активно насаджують „русскій мір” на теренах колишнього Союзу і розперезавшись чинять хуліганські „виходки” по відношенню до українців, то другі влаштовують свята, чіпляючи собі чергові відзнаки, та подекуди будують церкви, які потім радо займає УПЦ Московського Патріархату. Але більше всього козаки говорять, або як каже молодь – „гонять”. То чи потрібно нам такі козацькі „загони”?