Як спортивного журналіста забрали в поліцію у Граці

Під час закордонних відряджень у автора цих рядків було багато цікавих пригод. Епічна історія трапилася у австрійському Граці

В останньому розіграші Кубка УЄФА переміг донецький «Шахтар». Наступного сезону стартував новий турнір – Ліга Європи. Харківський Металіст посів третє місце у чемпіонаті України та розпочав участь у єврокубках одразу у 3-му кваліфікаційному раунді турніру. Для того щоб пройти до групового етапу Ліги Європи, підопічним Мирона Маркевича потрібно було перемогти австрійський Штурм. 19 серпня 2009 року офіційна делегація Металіста взяла курс на Грац. Летіли з Харкова чартером, автор цих рядків перебував біля журналістської делегації, яка відправилася разом із командою висвітлювати подію.

Після прибуття в Грац офіцер в аеропорту дуже довго розглядав мою німецьку мультивізу. На той час я вже понад 2 роки їздив на всі бої братів Кличків, які відбувалися здебільшого в Німеччині, і німецьке посольство на черговий мегафайт поставили мені у паспорт 1-річну мультивізу. Офіцерові вона чомусь категорично не понравилася. Австрієць зробив висновок, що віза підроблена. Автобус із журналістами ще довго чекав мене біля аеропорту, а потім поїхав до заброньованого готелю. Мені ж забронювали місце у поліцейському відділенні. Причому я вирушив туди не сам, а до компанії двох ексгравців Металіста, які перебували у складі офіційної делегації клубу.

Навіть зараз не хочу називати їхні прізвиська. Тому, що один зараз – відомий український тренер, другий – легенда харківського футболу. Перший грав за Металіст на стику 80-90-х, потім поїхав за кордон. Повернувся, закінчивши ігрову кар'єру, став тренером, працював у Металісті-2, а потім у тренерському штабі основної команди. Це була його перша поїздка за кордон після багаторічної перерви. Йому просто забули оформити візу. Пам'ятаю дуже здивоване обличчя офіцера в аеропорту, котрий довго-довго гортав паспорт українця, шукаючи там шенгенську візу. Але так і не знайшов її.

Інший – взагалі легендарна особистість для клубу. Грав у лінії нападу за Металіст у 70-90-х роках (з перервами). У нього теж не було візи. Просто помилка людини з клубу, яка відповідала за оргпитання. Він не перевірив, що у хлопців немає віз. Тренер у поліцейському відділку розводив руками:

"Я багато років за кордоном не був, взагалі не знаючи, що потрібні візи".

Нагадаю, до безвізового режиму України із Європою ще було чимало років. Судячи з усього, в аеропорту Харкова тоді не дуже прискіпливо переглядали паспорти офіційної делегації Металіста на наявність шенгенських віз.

Добре, що у відділенні з нами був перекладач. На початку він трохи боязко та підозріло дивився на мене і перепитував, чи справді моя віза не підроблена. Але моє питання австрійські поліцейські вирішили швидко. Зв'язалися з німецьким посольством, яке підтвердило абсолютну законність видачі мультивізи. За хлопцями питання вирішувалося кілька годин. Металісту довелося підключати дипкорпус.

Нарешті прямо до поліцейського відділення приїхав консул, який вклеїв хлопцям візи до паспортів. Візи коштували по 35 євро. Хлопці євро не мали, тож мені довелося сплатити за них (потім гроші повернувши адміністратор Металіста). Після цього перекладач відвіз нас у готель. Я ще встиг запитати поліцейського, чим моя віза викликала такі підозри, але конкретної відповіді так і не отримав. Принаймні, більше ніколи проблем із цією візою у мене не було.

Коли я дістався готелю, зустрівши на собі здивовані погляди колег. Чутки, що у мене підроблена віза, швидко розійшлися. І дехто навіть, здається, встиг у це повірити… Наступного дня була гра, яка не виявила переможця. Металіст зіграв у Граці 1:1. Після цього, здавалося, мав непогані шанси на прохід у груповий етап. Але, на жаль, за тиждень програвши у Харкові 0:1 і закінчивши свої виступи у євросезоні.