ЛЮДИНА І ВСЕСВІТ Частина перша

Розділ третій

ЖИТТЄВИЙ ПОЧАТОК

Істоти органічні і неорганічні

            Органічні істоти це такі істоти, які мають у собі джерело діяльності, що дає їм життя. Вони народжуються, ростуть, відтворюють собі подібних та помирають. Вони наділені особливими органами, пристосованими для виконання різних життєвих актів та до потреб збереження їхнього життя. До цих істот відносяться рослини, тварини і люди.

            Неорганічні істоти не мають ні життєвості, ні власних рухів і утворюються лише завдяки згущенню матерії. Такими є мінерали, вода, повітря тощо.

            Сила, яка з`єднує елементи матерії в тілах органічних і неорганічних – закон тяжіння. Між матерією, яка наповнює органічні й неорганічні тіла різниці не існує, за винятком того, що в органічних тілах ця матерія оживотворена. Таке оживлення відбувається завдяки поєднанню її з життєвим початком. Життєвий початок – це особливий діяч, який дає життя всім істотам, котрі поглинають та засвоюють його. Цей діяч без матерії не є життя, так як і матерія не може жити без цього діяча.

            Ми вже говорили про те, що Дух і матерія є двома складовими елементами Всесвіту. Щодо життєвого початку, то він також є одним з необхідних складових елементів Всесвіту, але, на відміну від Духа, він сам має своїм початком видозмінену всесвітню матерію. Для нас життєвий початок можна грубо порівняти з елементами на зразок кисню та водню, які, до речі, також не є первісними елементами, тому що все походить з одного життєвого початку.

            Джерелом життєвого початку є всесвітній струм, або те, що ми називаємо електромагнітним або біоелектричним полем. Він виступає посередником, ланцюгом між Духом та матерією. Всі органічні істоти оживлює один, хоча й видозмінений відповідно з існуючими породами, життєвий початок. Він дає їм рухомість і діяльність та відрізняє їх від мертвої матерії, тому що механічний рух матерії не є життя. Матерія отримує цей рух, але не виробляє і не створює його.

            Життєвість не являється постійною властивістю життєвого діяча і розвивається разом з органічним тілом, тому що цей діяч без матерії, про що вже говорилося, ще не є життя. Поки життєвий діяч не з`єднаний з тілом, він залишається у латентному, бездіяльному стані.

            Сукупність органів живого організму утворює своєрідний механізм, що приводиться в дію внутрішньою діяльністю органів завдяки життєвому початку, який власне й перебуває в самих органах. У той час, як життєвий початок дає рух органам, діяльність органів підтримує та розвиває діяльність життєвого початку, подібно до того, як тертя розвиває теплоту.

Життя і смерть

            Основною причиною смерті органічних істот є виснаження організму. Смерть можна ще порівняти з припиненням руху зіпсованої машини. Адже, коли машина псується, з ладу виходить якась деталь, те саме відбувається й з тілом, яке захворіло. І, якщо пошкоджується життєво важливий орган, - життя відлітає.

            Після смерті органічних істот мертва матерія розкладається, утворюючи з себе нові тіла та органічні сполуки, а життєвий початок повертається до загальної маси. Коли органічна істота вмирає, елементи, з яких вона складалася, зазнають нових комбінацій, завдяки чому й утворюються нові істоти. Вони також черпають з всесвітнього джерела початок життя та діяльності, поглинають і засвоюють його, щоб після смерті повернути його тому ж джерелу.

            Отже, всі органи просякнуті життєвим струмом. Цей біоелектричний струм дає діяльність всім частинам організму, забезпечує їх зростання при відомих пошкодженнях та відновлює тимчасово порушену життєдіяльність. Але, якщо суттєві для діяльності органів складові руйнуються чи зазнають занадто сильних змін, життєвий струм не в змозі передати їм рух життя, і істота вмирає. При цьому слід наголосити, що органи тіла постійно впливають одне на одного, підтримуючи тим життєвість організму. Їхня взаємодія витікає з гармонії сукупностей. Коли якась причина знищує цю гармонію, їх відправлення зупиняється, як і рух механізму, основні деталі якого пошкоджені.

            Найточніше зображення життя і смерті дає сучасний електродвигун. Коли електричний струм, під`єднаний до нього і приведений у дію, тоді можна сказати, що двигун живе. Як тільки причина діяльності, тобто подача електричного струму припиняється, припиняється й життя. Двигун повертається до попереднього заціпенілого стану.

            За цією аналогією і органічні істоти являють собою щось на зразок машини, в якій діяльність біоелектричного струму викликає явище життя. Припинення ж такої діяльності тягне за собою смерть.

            Кількість життєвого струму не в усіх органічних істотах однакова. Він змінюється у відповідності з породами і не завжди буває постійним як в окремо взятій особі, так і в особах, що належать до однієї і тієї ж породи. Окремі з них, можна сказати, переповнені цим струмом, тоді як інші мають його ледве-ледве в достатній кількості. Завдяки цьому у окремих осіб життя буває більш діяльним, напруженим і на відміну від інших б`є, як кажуть, ключем. Та, не зважаючи на це, кількість життєвого струму постійно виснажується у кожної істоти. Через це може статися, що його з часом залишиться недостатньо для підтримки життя, якщо такий струм не поновлюється поглинанням та поєднанням з речовинами, які містять його у собі.

            Наукою встановлено, що життєвий біоелектричний струм може передаватися від однієї особи до іншої. Той, хто має його з надлишком, може без будь-якої шкоди для себе поділитися з іншим, тобто з тим, хто має його дуже мало і, таким чином, підтримати життя, готове погаснути.