Поняття пекла і раю

Розумним на замітку

     Більшість релігій говорять про пекло, як про місце покарання або спокутування гріхів. Але вони не пояснюють, що пекло знаходиться не лише в іншому, не матеріальному світі, але й тут - на Землі. Для вільної астральної душі бути поневоленою фізичним тілом, котре постійно вимагає догляду та хворіє, і є пекло. Крім того, пекельне становище формується відповідними вчинками на матеріальному плані, які порушують принцип неспричинення навмисної шкоди іншим живим істотам.

     Щодо неземного пекла, то люди потрапляють туди не лише за свої конкретно скоєні гріховні дії, але й за свої негативні думки, ментальні послання іншим людям, тобто за звичку до пекельного стану свідомості, вироблену на Землі.

     З іншого боку, саме тут, на Землі, душа може позбавитися від серйозних недоліків, котрі можуть мучити її в іншому світі до безкінечності. До таких недоліків в першу чергу відноситься ненависть, жадібність, заздрість, лжесвідчення (зведення наклепу), перелюб, поклоніння кумирам (фальшивим авторитетам) тощо.

     У вищому Духовному Світі – ми нічого не можемо змінити у своєму характері, у своїх нездорових пристрастях, надбаних у попередніх втіленнях. І щоб удосконалитися та полегшити своє становище там, ми приходимо, народжуємося у цей земний світ, щоб учитися, а навчившись, скинути з себе, зі своєї душі непотрібний баласт, який дуже обтяжує, дошкуляє та засмучує нас у потойбіччі.

     Отже, ми приходимо у цей світ для проходження складних життєвих ситуацій з метою випробування та спокутування, щоб божественний Дух кожного з нас міг еволюціонувати, тобто підніматися від нижчої матеріальної до вищої духовної свідомості. Тому все, що відбувається з нами на Землі, покликане чомусь нас навчити. Вчать горе, біль, радість, страждання. При цьому у кожної людини є на її земному шляху підказки, доленосні моменти, щоб полегшити цей нелегкий земний шлях. І лише нам вирішувати: прислуховуватися чи не прислуховуватися до порад та настанов особистих Ангелів-охоронців, Духовних учителів і виконувати чи не виконувати їх у своєму повсякденному житті, щоб навпомацки, як тим сліпим кошенятам, не наштовхуватися на перепони, торуючи шлях у майбутнє.

     Людська душа чимось дуже схожа на нерозпущений бутон лотосу, пелюстки якого затиснуті щільними матеріальними енергіями. В середині бутону прихована чиста душа, яка складається з  ментальної енергії. Але, допоки бутон перебуває закритим, ми не можемо відчути світ вищих енергій, а тому не вміємо любити інших та відчувати любов інших до себе, любов Бога і Всесвіту. Задача кожної людини – розкрити власний бутон, розквітнути, прокинутися. Коли людина по-справжньому розквітне і прокинеться, в ній засяє світло, любов, і вона почне відчувати велике блаженство від життя, від своєї безпосередньої участі в удосконаленні світу, від розуміння вищої Космічної Гармонії.