Особиста і колективна карма

Розумним на замітку

     За будь-яких обставин убивство людини є порушенням Заповіді «Не вбий», тому що людина на відміну від тварин має божественну іскру. Проте вбивство може суттєво відрізнятися від убивства. Вбивство під час самооборони, під час виконання службового чи військового обов’язку, захисту Батьківщини, захисту суспільства чи інших людей від небезпечного злочинця відрізняється від убивства, скоєного з корисних чи егоїстичних мотивів. Карма, створена в цих випадках різна. Бог – не формаліст, Він завжди враховує обставини, котрі пом’якшують вину.

     У випадку, коли людина скоїла вбивство з корисних чи егоїстичних мотивів, навіть захищаючи себе, вся негативна карма, пов’язана з цією подією, повністю лягає на неї. Не дивлячись на те, що у випадку самозахисту немає жорстокості і карма менш обтяжлива, таку карму все одно доведеться спокутувати. «Той, хто вбив, буде вбитий», - так написано у Святих Писаннях. І не важливо, коли це відбудеться: у нинішньому чи в наступному житті.

     Зовсім по-іншому розглядається карма у випадку захисту інших людей під час виконання службового чи військового обов’язку, покладеного на людину суспільством, країною. Карма вбивства у цьому випадку розподіляється між людиною і суспільством, вона не належить лише їй одній. Тут людина вступає у взаємодію з колективною кармою. І так відбувається завжди, коли людина діє не за ради себе, а за ради інших, особливо, якщо вона керується міркуваннями загального блага. Але і в цьому випадку вона не звільняється повністю від оплати.

     Неоднозначно вирішується питання карми у випадку війни. Є війни справедливі і є війни несправедливі. Тому і карма є різною. Та в обох випадках, вона стає надбанням нації.

     У пекло війни, як правило, потрапляють ті, хто має спокутувати свої кармічні борги. Вони потрапляють у небезпечну для життя ситуацію, бо саме тут можливе часткове спокутування їхньої негативної карми. Таких людей на війну посилає або обов’язок, або наказ, від виконання якого вони не можуть відмовитися. Карма загнала їх у глухий кут і вони є знаряддям карми для інших. Саме на війні індивідуальна карма найчастіше переходить в колективну. Але при цьому не слід забувати, що на війні може бути створена і нова негативна карма. Усе залежить від того, наскільки точно розуміється і виконується військовий обов’язок. Найбільшу відповідальність з кармінної точки зору несуть ті, хто приймає рішення та віддає накази.

     Під час війни одна нація є знаряддям карми для іншої. При цьому жертва спокутує власну негативну карму, а знаряддя, навпаки, погіршує свою карму, тому у майбутньому буде платити.

     Саме з цієї причини просвітлені пророки упродовж багатьох тисячоліть переконують землян припинити братовбивчі війни, тому що кожна війна породжує замкнений ланцюг ненависті, який ніколи не розривається.