Як працює універсальний Закон причини і наслідку або Карма?

Розумним на замітку

     У фізиці люди сформулювали закон: сила дії рівна силі протидії. Але цей закон стосується не лише фізики, він відноситься до будь-якої сфери людського життя: до сфери розуму, почуттів, свідомості, душі, поведінки. Щоб людина не вчинила – вона тим самим відправляє в космічний простір якусь думку, якусь дію, яка має силу протидії. А це означає, що на кожен свій вчинок ми отримаємо відповідь, або на кожну причину отримаємо наслідок. Це і є Закон Карми. Він може зруйнувати не лише фізичне тіло, але й душу людини, якщо вона вчиняє руйнівні дії.

     Але Закон Карми можна використовувати і на благо як собі, так і всього людства. Творчі думки і вчинки примножують творчі сили Всесвіту і повертаються до нас у вигляді новий можливостей, поліпшення умов життя, сприятливого навколишнього середовища тощо.

     Важливо зрозуміти, що все, що ми робимо, підпорядковано Закону Карми. Енергія будь-якої дії, слова, думки у видозміненому вигляді обов’язково повернеться до нас – можливо, миттєво, а можливо, лише через роки і десятиріччя. З часом людина може забути про свої минулі думки та вчинки, а тому не може збагнути звідкіля звалилося на неї нещастя. Вона забула, що сама колись створила цю негативну енергію, яка тепер повернулася до неї у вигляді бумерангу, котрий завжди повертається до того, хто його кинув. Негативна карма, накопичуючись, погіршує долю, здоров`я, впливає на можливість мати дітей, викривлює саму генетичну структуру людини.

     Лише при позитивному, творчому настрої, лише під час стану гармонії зникає негативна карма і накопичується позитивний досвід.

     Людина для того й наділена розум, щоб могла усвідомити свої вчинки та змінити свою поведінку. Якщо вона не користується розумом, якщо вона посилається на те, що не розуміє, не знає, не вміє, не вірить, це не виправдовує її і не знімає з неї негативної карми. Той, хто не знає Закону Карми, не звільняється від її дії. Якщо людина живе в дисгармонії з собою і оточуючим світом та породжує дисгармонію навколо себе, якщо вона створює нестерпні умови життя для себе й оточуючих, здійснює інші негативні вчинки, то все це може повернутися до неї як у нинішньому, так і в наступних втіленнях у вигляді хвороб, негараздів, нещасних випадків, передчасної смерті тощо. А сама вона знову і знову буде потрапляти у ті важкі ситуації, вийти з яких вона не змогла як у попередніх, так і в нинішньому житті. П`яниця знову і знову буде опинятися у середовищі гірких п’яниць, злочинець – у середовищі злочинців, злодій – серед злодіїв, повія – серед повій. Душа самовбивці буде знову і знову тягти людину до самовбивства. Душа наркомана буде тягтися до наркотиків. І так буде продовжуватися до того часу поки не вичерпається ліміт на виправлення, який має кожна людська душа.

     Та, якщо людина від втілення до втілення буде лише деградувати, то її людський дух рано чи пізно перетвориться на елементарного духа або, говорячи зрозумілішою мовою, буде розформований. До таких розбещених душ належать невиправні злочинці, вбивці, п’яниці, наркомани, ґвалтівники, самовбивці, розтлінними малолітніх, повії, злодії, шахраї, перелюбники, бунтівники, лихварі, казнокради, хабарники, віровідступники, жебраки, бомжі, наклепники, професійні брехуни - всі деградовані антисоціальні елементи. Душі таких людей у визначений кармою час, ще до настання фізичної смерті, від’єднуються від свого божественного духа і тим самим втрачають свої шанси на безсмертя. Після смерті, розлучившись зі своїми тілами, ці душі, які ще називаються «астральними тілами», притягуються до поверхні землі, де вони перебувають у тимчасовому ув’язненні та існують якийсь час серед нижчих елементів, споріднених з їхніми грубими натурами. Завдяки тому, що вони ніколи під час свого земного життя не культивували духовності та підпорядкували свої душі матеріальному і грубому, - вони стали непридатними для одухотвореної творчої діяльності вищих чистих духовних істот, для яких земна атмосфера задушлива і зловонна. Після більш чи менш довгого періоду часу ці деградовані астральні душі починають розкладатися (своєрідне біблійне пекло) і, нарешті, немов стовп туману розчиняються атом за атомом в оточуючі першоелементи: землі, води, вогню, повітря.

     Чи не тому кожна втілена істота так патологічно боїться смерті? Бо десь глибоко, на інстинктивному рівні, розуміє: за неналежне виконання своєї кармінної задачі на землі, тобто за відсутність духовного прогресу на неї чекають важкі непереливки після фізичної смерті.