За кого ж така турбота проявлена?
За корінних жителів села? - так їх близько 320!!! - це 32гектари землі, щоб всім їм дати по ділянці.
З усіх 320 тільки 52 жителі які ще ні разу не отримували ділянок.Щоб установити справедливість потрібно всього 5,2гектара землі!
Є зареєстрованих 17учасників АТО - це 1,7гектарів землі!
Так для чого ж Шулікін з Яворським покромсали 500 гектарів землі?
Хто замовник цих, майже 7 000 ділянок під будівництво?
Заради яких таких елітних покупців землі Шулікін з Яворським організували таке безчинство?
Забрати землю, на якій вирощуються продукти харчування, проходять практику студенти, проводяться наукові дослідження, і відкрити супермаркет з продажу землі для котеджів.
Недарма з вуст сільської депутатші прозвучало для телебачення, що таке їм порекомендував зробити помічник нардепа О. Г. Домбровського. Адже земля під забудову завжди притягувала до себе увагу ласих на поживу можновладців. У 2007 році тут прокрутили аферу із технопарком, так званою «Силіконовою долиною», а насправді масштабним будівництвом елітних котеджів на державній землі, що принесло мільйони чистого прибутку ініціаторам. У 2012 році під шумок реорганізації Агрономічної дослідної станції , керівництво Інституту кормів відірвали собі ласий шматок землі та майна без належних на те документів, передавши згодом це майно в оренду перукарням, косметичним салонам, магазинам, приватним фірмам. А сам директор відірвав собі 5 гектарів землі у приватну власність.
Вихвалятися генеральним планом села, в якому передбачено тільки інтерес чиновників, і не запланувати інфраструктуру, розширення школи чи садочку, без робочих місць, без господарств, без виробництва, без будь-якої програми розвитку села, чи закріплення тут молоді. Та ще й навіть садок вирізати і поділити. Легко складається моральне обличчя таких "захисників" інтересів сільської громади.
Та це ж ніщо інше як бізнес-план реалізації 7000 ділянок землі, вартість кожної з яких складає не менше 10 000 доларів. Питання до громади: Куди підуть ці гроші? На розвиток села чи в кишеню окремим особам? Туди, куди пішли з продажу попередніх 1500 ділянок! А громада знову залишиться ні з чим, бо при вирішенні питання, кому дати ділянку: бабусі, яка роками працювала, але не має чим зацікавити голову, чи мажору з Вінниці з набитими карманами і бажанням «подякувати» сільголові, вибір впаде на мажора. А завтра цей мажор прийде до корінних жителів, які живуть в гуртожитку і скаже, що це його земля під гуртожитком і тут буде багатоповерхівка, а ви вимітайтеся, я вас знати не знаю.
Незрозуміло, чому громада дозволяє з собою таке робити, практично даючи «зелене світло» голові та його команді для розпродажу села?
За що ж тоді боряться сільські люди? За корпуси Донецького університету, на які невідомо де, у час важкої економічної кризи в країні, Гринюк має взяти кошти? А через два роки там випадково, у зв’язку з економічною кризою (як це було із «Силіконовою долиною»), знову з’являться чергові елітні котеджі.
У цій ситуації радує одне, що в нашій країні є ще небайдужі люди, а особливо молодь, студентство, які, попри все, не розчарувалися, а навпаки – мріють бачити свою країну успішною, процвітаючою, розвинутою. Саме вони стали на перешкоді реалізації загарбницьких планів дерибану державної землі. Державницька позиція та позиція закону для студентів стали значно важливішими, аніж для тих, хто насправді мав би їх захищати, враховуючи, принаймні, свої посадові обов’язки.
Сподіваємось, що громада зробить нарешті правильні висновки.