Пане полковнику! Ви полковник чи дезертир?

Пан Гриценко проявив неповагу не тільки до національної гідності українців, але й виявився невігласом у питанні ділової етики.

Кортить відреагувати на ваші блоги . І справа не в тому, що ми з вами маємо різні ідеологічні переконання. Мені також немає діла до ваших внутрішньо фракційних «розбірок». Але поясніть мені, громадянину України, поясніть як офіцер, який, не дай Боже, в разі війни буде захищати Україну зі зброєю в руках, коли генерал дасть вам вказівку одягти, умовно кажучи, білий камуфляж, ви не підкоритесь і одягнете «парадку»? Чи ба більше, дезертируєте, як учора, не прийшовши до ВР? Може це в знак протесту проти рішення фракції одягати вишиванки?

Я ще розумію Чечетова та Журавського, які таврують вишиванки, представляючи окупаційну владу. Але й вони це роблять, вочевидь, не так для того, аби принизити українців, як для того, щоби «перевести стрілки» від головної теми сьогоднішнього політичного порядку денного – тобто особистого голосування. Одначе, зовсім не розумію вас як представника найбільшої опозиційної фракції. Тим паче, що ви пройшли в парламент саме за списком(!) цієї партії, рішення якої засуджуєте. Не хочеться думати, що це свідоме підспівування «регіоналам», однак запитання виникають.

Та й узагалі, українцям цікаво дізнатися, на підставі якого морального права ви повчаєте когось діловому етикету? Адже самі ж його не дотримуєтесь, приходячи на засідання уряду чи парламенту у светрі,

чи зі страховидною щетиною…

Трохи відволікся, а тепер – по суті.

Виявляється, Анатолію Степановичу, ви ще й невіглас у питанні ділового етикету. Хоча, здавалося б, якщо ви вчилися аж в двох вишах США, то мали б знати елементарні речі. Так ось. Є правила дипломатичного протоколу та етикету. Згідно з цими правилами, національне вбрання не тільки прирівнюється до класичного ділового одягу, але й вітається на певних офіційних заходах. Цим невід’ємним правом користуються і арабські шейхи, і японський імператор, і королі та президенти, і посли різноманітних країн. І жоден «філософ» не посміє сказати, що це «смішно», «несерйозно», чи те, що «форма не компенсує змісту».  Окрім того, ви пишете: «Вишиванка зранку до вечора, що прикриває годинник за $30000, страусячі туфлі на ногах, куртка за $80000, дорогий Mersedes, охоронці навколо». Жодним чином не оправдовую деяких наших «народних обранців». Але відкрию вам таємницю, що шейхи носять ще дорожчі годинники, їздять на значно дорожчих машинах і водночас одягають одяг, який кардинально відмінний від класичного європейського.

Але на доказ того, що ви, пане Гриценко, не обізнані з європейськими та світовими традиціями, доповідаю. В Шотландії високопосадовці, зокрема депутати,  носять кілти не тільки на офіційних заходах, але й у будні дні роботи парламенту. В країні навіть склалися формалізовані правила, як має виглядати національне вбрання для офіційних заходів. (http://en.wikipedia.org/wiki/Highland_dress#Highland_Formal_wear) Ба більше, шотландський парламент має свій власний візерунок для кілту.

Член парламенту землі Верхня Австрія (Oberösterreich) Мартіна Пюрінгер у національному вбранні південних німецьких земель, різновидність якого, до речі, також дуже популярна серед парламентарів баварського парламенту Німеччини (нижче групове фото однієї з фракцій цього парламенту).

А ось лідер Шведських демократів у парламенті Швеції,

у Японії здебільшого в національному одязі і приходять.

І звичайно, цікаво було б почути реакцію центру Симона Візенталя, якби пан Анатолій написав, що носіння кіп чи штреймелів у кнесеті – це «…смішно, несерйозно, прояв неповаги до законодавчого органу».

Цікаво, як би в такому випадку відреагували колеги Гриценка з кнесету?

Та й узагалі, Анатолію Степановичу, люди помічають, що ви постійно чимось невдоволені. Що ви ще робите, окрім того, що бурчите на соратників по опозиції – передусім на свою ж фракцію, яка й привела вас до парламенту? Коли ми побачимо не тільки критику, а й зразковий приклад боротьби  проти режиму могутніх дивізій «Громадянської позиції» на чолі зі справжнім полковником?

P.S.  Насамкінець хотілося б зазначити, що порівняння ситуації, в якій є українці, з тою, в якій опинилися американські індіанці є, м'яко кажучи, некоректним. І шкода, що ви, Анатоліє Степановичу, вважаєте, що українці мають бути в такому ж становищі в Україні, як американські індіанці в США, адже, можливо, ви цього й не знаєте, але індіанець у Конгресі лише один (http://media.cq.com/pub/demographics/).

Забороняти, насміхатися, зневажливо ставитися до національної гідності українців, які століттями не мали власної держави, та ще й вустами людини, яка називає себе опозиційним політиком, дуже негідно. Визначтеся: ви в опозиції до влади чи до українців?

З повагою, Олександр Аронець, українець