Її звати Альбіна. Вона з Врадіївки.

А це - Україна...

Її батько йде пішки на Київ, у складі учасників "Врадіївської ходи".

Йде не тому, що хоче "попіаритися" і не тому, що хтось йому заплатив.
Він йде, бо кілька років тому дві його донечки загинули в автокатастрофі - п'яний місцевий авторитет розчавив своїм джипом трьох дівчат, серед який були і сестрички Альбіни.
Так, покидька все ж покарали - дали три роки тюрми.
Вдумайтеся в кожне слово!!!
Три роки тюрми за три згублених людських життя!!!!!...
Ніяка матеріальна компенсація не змусить про таке забути. Ніколи.
Весь цей час батько оббивав пороги різних інстанцій, але все безуспішно. Бо це - Україна.

Альбіна приїхала в Київ, бо має давню мрію - вона хоче поступити і навчатися на криміналіста в одному з київських ВУЗів.
Вона йде вчитися, щоб працювати в міліції. Так, в оновленій міліції, оновленої України.
Вона переконана, що правоохоронні органи мають служити, захищати і охороняти українців, а не обслуговувати інтереси окремих авторитетів, покривати злочинців, кришувати наркоторгівлю, катувати, вбивати і гвалтувати громадян цієї країни.
Вона йде, щоб довести, що міліція може бути і обов'язково буде іншою.

 Прийде час і до правоохоронців нашої країни люди будуть ставитися зовсім по-іншому.Прийде час і бандити сядуть у тюрми, а посадять їх туди чесні та принципові міліціянти. 

Так от, коли вона подавала документи, їй одразу, прямим текстом сказали, що пройдуть тільки "мазані".
"Якщо немає впливових зв'язків - готуй бабло, або їдь на свою перифирію. Без хабара ти, дівчинко, не поступиш..." - саме такими словами зустрічають абітурієнтів в навчальних закладах столиці, де куються майбутні кадри МВС...
Це - Україна.

Сьогодні вона все ж подала документи і в цей час, я думаю, вже прямує додому. Там її чекає маленька донечка, яка кілька днів тому простудилася і зараз перебуває під наглядом коханого чоловіка і близьких родичів.

Але перед тим, як їхати зі столиці, Альбіна погодилась на кілька годин заїхати в Бориспіль, де мав відбутися мітинг проти міліцейського свавілля.
Ця дівчина вперше виступала на мітингу, вперше у своєму житті. Простими словами намагался розповіти про те, що зараз реально відбувається в її рідному селищі - як там менти оголосили справжню війну повстанцям і як озвірілі СБУшники залякують місцевих мешканців. Але марні всі їх потуги, бо люди вже доведені до відчаю. Часи страху та зневіри пройшли. У кожного українця є "своя Врадіївка" і своя причина боротися з цією прогнившою "системою".
Вся країна перетворилась в одну велику "Врадіївку". Питання лише в тому, чи люди зламають цю "систему", чи ж вона їх?
І це був реально найкращий виступ. Не кожен політик зможе так говорити - щиро, відверто, без лицимірства та з болем в очах. Не кожен політик зможе відчути біль свого народу.

Нажаль, Альбіна поїхала і завтра вже не буде з нами.
Але вона, без сумніву, продовжить свою боротьбу.
Це боротьба за свою Батьківщину, за свою сім'ю і за свою дитину, якій жити в цій, кимось проклятій, країні.

Альбіна просила нікому не розповідати свою історію, але я не втримався.
Бо Правда і Справедливість мають же колись восторжествувати!
Та і поступити Альбіні треба допомогти.

Бо маєм же ми знати, що є в цій країні люди, готові змінити оскаженілих ментів на справжніх правоохоронців.