Мир, переворот чи війна

Жорсткі заяви Трампа, Рубіо, Маска та багатьох інших представників нинішньої влади про президента України Зеленського означають лише одне: або пан, або пропав.

І кожне вправі самостійно вирішувати хто там «пан» і хто «пропав». Але чергове демонстративне прискорення переговорів, перельотів, коментарів про мир, вибори, кандидати, старлінк і т. д. – це наближає Україну до результату. Яким буде цей результат – відкрите питання.

Але якщо пам'ятати, розуміти, мати сміливість визнавати чи хоча би здогадуватися у який спосіб США завжди вирішували (успішно, менш успішно, провально) проблеми з країнами, де вони починали конфлікти або де вони були учасниками цього конфлікту, то очікування можуть змінитися. Адже вихід був завжди один – переворот, революція, змова, путч. Просто через природжену скромність українців в нинішніх умовах дуже мало можна почути подібні історичні паралелі. Або це просто вищий рівень патріотизму.

Адже якщо хтось вважає, що всі ці заяви Трампа виключно «передвиборча гра» республіканців США, то це може викликати лише сміх. Питання України для виборців США настільки мізерне, що усі ці «розбірки в маленькому Києві» не вплинуть ні на що.

Отож, в якийсь момент виявляється, що переговори можуть бути цікавими. І вже всі забули як президент Зеленський «заперечував» чи «вимагав», або й просто знецінював переговори. А зараз вже відбувається переворот переговорної позиції.

Якщо собі подумати, що президент Зеленський не розуміє чи не попереджений відповідними структурами про ймовірність «перевороту» – то не варто так примітивно уявляти Зеленського. Ну знав же Зеленський, наприклад, про «переворот Ахметова» у 2021 році? То чому зараз може не знати? Тільки от проблема: коли здається, що контролюєш ситуацію на 100%, а потім може виявитись, що навколо одні змовники і заколотники.

І даремно вважати, що змістити Зеленського бажає лише Трамп, який про це прямо і сказав. Тихі керівники Євросоюзу, переконаний, і в темі, і в долі.

Якщо представники влади, опозиції чи інші учасники політичного процесу не озвучують або не розуміють небезпеку «перевороту», то це не від усвідомлення того, що ситуація може розвиватись у такий спосіб. Тут радше – банальний страх і відсутність розуміння свого місця у майбутній конфігурації держави.

Як от наприклад так звані «соросята» (зневажлива загальна назва опонентами різного роду організацій і активістів, яких отримують фінансову підтримку із США або ЄС), які де-факто хочуть змістити Зеленського руками НАБУ і САП. Проте, яка доля чекає таких активістів – це риторичне питання.

Якщо хтось надумає приміряти на нинішню ситуацію «втечу Януковича» чи інший варіант зміни влади, то це хіба можна попасти «пальцем в небо».

Як і сподівання, наприклад, Залужного, Буданова, Білецького чи інших амбітних військових, колишніх військових, що умовний переворот принесе їм дивіденди. У тому числі владні повноваження. Вигодоотримувачем може стати як і було в історії будь-хто – від капітана до полковника. Не просто так олігархи Ахметов і Пінчук у Лондоні об’єдналися, обнялися і разом переживають за футбол. І не тільки за футбол.