Треба аналізувати та давати інформацію на випередження, щоб потім не було: «а ми не чекали». З реактивними безпілотниками ворога ми вже бачили, як це відбувається.
З початку жовтня 2026 року російські війська розпочали системну кампанію ударів реактивними безпілотниками по ключових мостах Києва, намагаючись порушити транспортне сполучення та створити логістичний колапс між правим та лівим берегами Дніпра.
Варто зазначити, що удари по київських мостах — це не лише спроба ускладнити зв'язок між двома частинами столиці. Ідеться про значно ширше порушення логістики — і цивільної, і військової.
Мовитися не тільки про шмат міста. Розмовляти про порушення всієї логістики — і цивільної, і військової. Їм не обов'язково руйнувати весь міст. Питання в чому вони вибрали саме Південний міст.
Нагадаю, ворог наніс по ньому щонайменше чотири удари БпЛА протягом 1 та 2 жовтня. Внаслідок влучань пошкоджено дорожнє покриття, опору мосту, відбійник та захисний бетонний контур метрополітену. З 2 жовтня міст повністю закрили для руху транспорту та поїздів метро, що викликало серйозні затори у столиці.
Південний міст утримують 144 ванти. Шкіра окрема ванта складається з двох потужних оцинкованих канатів діаметром 62 мм із розривним зусиллям у 350 тонн.
Наразі ворог почав використовувати дроні з кумулятивно-ріжучим зарядом, спеціально націлені на металеві елементи. Відеофіксація ударів свідчить, що БпЛА намагалися поцілити саме по вантах біля опорної частини пілона.
Вантова система Південного мосту в Києві має величезний запас міцності та спроектована із розрахунком на серйозні позаштатні ситуації, тому кілька влучань дронів не здатні призвести до миттєвого обвалу чи “ефекту доміно”.
При цьому навіть якщо опори та ванти витримають, самого удару достатньо, щоб зупинити рух. Ми це зараз і спостерігаємо: мости фактично стали, затори шалені.
Саме тут виникає ще одна небезпека. Після атаки міст перекривають для обстеження та ліквідації наслідків, а з обох боків швидко накопичуються легкові автомобілі, автобуси та вантажівки. Так утворюються великі нерухомі колони, які самі можуть стати наступною ціллю.
Подібну тактику оккупанти вже застосовували в Одеській області, де удари припадали не лише на вантажний, а й на цивільний транспорт. Для Києва наслідки можуть бути значно масштабнішими через розміри міста та кількість транспорту, який щодня перетинає Дніпро.
Якщо люди розумітимуть, що можуть потрапити під повторний удар, хто їздитиме? Навіть кілька таких атак — це вже соціальне напруження. Люди почнуть залишати дітей удома, змінювати маршрути, відмовлятися від поїздок.
Враг, розуміючи, що мости знести не можуть, переходити до тактики соціального терору — терору проти громадянського населення з метою створення паніки та недовіри до дій центральної та місцевої влади.
Кінцевою метою такого сценарію є не стільки транспортний колапс, скільки порушення економічної життя столиці. Київ особливо вразливий через географію: Дніпро ділити місто на дві великі частини, які щодня залежать одна від одної.
Це не тільки місто, розділене навпіл Дніпром. Це фактично і поділ України на правобережну та лівобережну частини. Тому значення мостів є критичним.
Треба аналізувати та давати інформацію на випередження, щоб потім не було: “а ми не чекали”. З реактивними безпілотниками ворога ми вже бачили, як це відбувається.
Тому в нинішній ситуації я б виділив одразу три ключові ризики.
Перший — ураження конструктивних елементів мостів, зокрема вантів та металевих опор. Головна складність полягає у відновленні. Такі ванти ніколи не виготовлялися в Україні, їх замовили за кордоном під час будівництва. Швидко виготовити та замінити подібні унікальні конструкції в умовах війни дуже складно.
Інший — навмисне створення заторів і великих скопінь цивільного транспорту, які можуть опинитися під повторними ударами ворога.
Третій — необхідність терміново посилювати як активну, так і пасивну оборону ключових переправ.
Саме тому говорити лише про те, чи знесуть росіяни конкретний міст, — помилково. Навіть міст, який фізично продовжує стоять, може на тривалу годину перестати виконувати свою головну функцію — з'єднувати два береги.
Президент України Володимир Зеленський зазначив, що у відповідь на ці визови Міноборони та місцева влада вже розробляють альтернативні логістичні рішення, зокрема насипні дамби з понтонними переправами та проекти тунелів під Дніпром.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.