Історична постать Марценюка — це не про українсько-польське протистояння. Це про героїчний чин УПА у протистоянні з нацистськими загарбниками.
Днями я звернувся з відкритим листом до керівника Луганської обласної військової адміністрації Олексія Харченка із закликом ініціювати присвоєння звання Героя України командиру чоти особливого призначення УПА Андрію Марценюку (посмертно).
Остаточне рішення про присвоєння найвищої державної нагороди ухвалює виключно Президент України своїм указом. Проте офіційно ініціювати це питання та вносити відповідне подання Президенту відповідно до Закону України «Про державні нагороди України» має право чітко визначене коло суб'єктів, зокрема обласні державні та військові адміністрації.
Я переконаний, що рішення щодо присвоєння звання Героя України Андрію Марценюку (посмертно) могло б стати одним із кроків для зниження напруги між Україною та Польщею, яка останнім часом загострилася навколо питань історичної пам'яті.
У вересні 1943 року чота особливого призначення УПА вступила в бій із нацистськими окупантами та кілька діб утримувала оборону в Загорівському монастирі. Командиром підрозділу УПА був Андрій Марценюк.
За історичними джерелами, у бою брали участь близько 40–45 українських повстанців, які протистояли значно чисельнішому противнику, озброєному артилерією, мінометами, танками та авіацією. Чота бійців УПА під командуванням Андрія Марценюка («Берези") понад дві доби тримала оборону проти значно переважаючих сил нацистських окупантів, жандармерії, донських козаків та колаборантів — загалом близько 1500 осіб, за загальними історичними даними.
Повстанці втратили 29 осіб у бою: одного було вбито в полоні, дванадцятеро вирвалися, а двох врятували місцеві жителі. Німецькі втрати оцінюються в 90–100 убитих і 150–200 поранених. За іншими джерелами, німецькі втрати оцінюються в 540 убитих і понад 700 поранених.
Саме сьогодні питання присвоєння звання Героя України Андрію Марценюку (посмертно) набуло особливої актуальності на тлі чергової дискусії про українських та польських історичних героїв.
Міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, коментуючи напади на українців у Польщі, заявив, що Україна сама визначає своїх героїв, але закликав "бути обережними" з історичними постатями, репутація яких може викликати суперечки за кордоном. Водночас він наголосив, що політики обох країн не повинні використовувати минуле для розпалювання ненависті в сучасності.
На мою думку, саме цю тезу Сікорського можна розглядати як точку для подальшого діалогу. У випадку Марценюка йдеться не про постать, пов'язану з українсько-польським протистоянням, а про конкретний епізод Другої світової війни — бойові дії підрозділів УПА проти нацистських окупантів.
Питання історичної пам'яті вже стало одним із факторів українсько-польських відносин.
Минуле завжди інтерпретується через призму актуальних потреб сьогодення. Суспільство шукає в історії відповіді на сучасні виклики.
Українсько-польський історичний дискурс щодо героїзації УПА — це одна з найгостріших і найемоційніших тем у відносинах двох держав, де перетинаються національна пам'ять, питання державності та трагічні сторінки спільного минулого.
Образ УПА є фундаментом для оборонного міфу та національної ідентичності, особливо під час відсічі сучасної російської агресії. Нагородження військових частин чи присвоєння почесних найменувань трактується в Україні як відновлення тяглості військових традицій, а не як випад проти Польщі.
У травні 2026 року Володимир Зеленський своїм указом присвоїв Окремому центру спеціальних операцій "Північ" СЗГ ЗСУ почесне найменування "імені Героїв УПА". У документі зазначено, що рішення ухвалене з метою відновлення історичних традицій національного війська.
Цей крок став одним із приводів для нових дискусій у Польщі щодо української політики пам'яті.
Водночас історія бою під Новим Загоровим демонструє інший бік цієї дискусії — участь українських повстанців у збройному протистоянні нацистської окупації.
Саме тому я пропоную розглядати вшанування Марценюка як можливість перекласти суперечку про минуле з площини взаємних претензій у конкретні історичні факти.
Історична постать Марценюка — це не про українсько-польське протистояння. Це про героїчний чин УПА у протистоянні з нацистськими загарбниками.
Тому можливе присвоєння Андрію Марценюку звання Героя України я розглядаю не лише як акт історичної пам'яті, а як потенційний міст між українським Сходом і Заходом — та між сучасними Україною та Польщею.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.