Верховний Суд поставив межу між авторським правом і держзакупівлями

Чи може компанія отримати фактичну монополію на державні закупівлі лише тому, що зареєструвала авторське право на дизайн офіційного документа?

На перший погляд, відповідь може здаватися очевидною. Проте саме це питання стало предметом майже трирічного судового спору, який завершився постановою Верховного Суду від 23 червня 2026 року у справі № 910/19775/23.

Рішення має значення далеко за межами конкретного спору. Воно формує важливий підхід до співвідношення авторського права, державних закупівель та принципів добросовісної конкуренції.

Коли авторське право стає інструментом монополії

Спір виник після того, як державне поліграфічне підприємство звернулося до суду з вимогою заборонити приватному підприємству виготовляти службові посвідчення Національної поліції України.

Позивач стверджував, що є власником майнових авторських прав на дизайн бланка посвідчення та вважав, що будь-яке його використання без дозволу порушує його права.

На перший погляд, це виглядало як типовий спір у сфері інтелектуальної власності.

Однак існувала принципова обставина: зразок службового посвідчення та його технічний опис були офіційно затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Саме ця обставина стала ключовою для вирішення справи.

Чому ця справа важлива не лише для юристів

Фактично предметом спору було значно більше, ніж авторське право.

Якби суд підтримав позицію позивача, це означало б, що державні органи могли б закуповувати виготовлення будь-яких документів для потреб держави лише в одного суб'єкта господарювання - власника авторських прав.

Інакше кажучи, механізм захисту інтелектуальної власності міг би використовуватися як спосіб обмеження конкуренції та уникнення “прозорих” процедур закупівель.

Саме тому справа безпосередньо стосувалася принципів функціонування публічних закупівель в державі.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд не погодився з доводами позивача.

Суд дійшов висновку, що після затвердження графічного зразка (дизайну) службового посвідчення уповноваженим органом державної влади він стає складовою офіційного документа, а охорона такого об’єкта авторським правом припиняється.

Відповідно до статті 8 Закону України “Про авторське право і суміжні права” офіційні документи органів державної влади не є об'єктами авторського права.

Отже, навіть якщо певне графічне зображення раніше охоронялося авторським правом, після включення його до офіційного документа воно втрачає такий правовий режим.

Особливо важливим є ще один висновок Верховного Суду.

Суд прямо зазначив, що у правовій державі затверджений уповноваженим органом зразок або опис документа не може бути об'єктом приватної власності або комерційних прав у спосіб, який обмежує державу у виконанні її функцій.

На думку суду, інший підхід фактично створив би приватну монополію та поставив би державні органи у залежність від волі власника авторських прав.

Які наслідки матиме це рішення

Практичне значення цієї постанови значно ширше, ніж може здатися.

Закон України “Про публічні закупівлі” дозволяє не проводити конкурентну процедуру закупівлі, якщо товар або послугу може надати лише один суб'єкт через необхідність захисту прав інтелектуальної власності.

Саме ця норма іноді використовувалася як підстава для укладення договорів без проведення відкритих торгів.

Постанова Верховного Суду фактично встановила важливу межу застосування цього винятку.

Якщо дизайн або графічне зображення вже включено до офіційного документа державного органу, саме по собі авторське право більше не може бути підставою для обходу процедур публічних закупівель.

Цей висновок має значення не лише для виробників службових посвідчень.

Він потенційно стосується будь-яких товарів чи продукції, дизайн та/або графічні елементи яких затверджені нормативно-правовими актами державних органів.

Чи є ця проблема лише теоретичною?

Очевидно, ні.

Аналіз інформації, оприлюдненої в системі Prozorro, свідчить, що державні замовники й надалі інколи застосовують виняток щодо захисту прав інтелектуальної власності навіть тоді, коли дизайн відповідної продукції вже затверджений нормативно-правовими актами.

Одним із прикладів є закупівля службових посвідчень із безконтактним електронним носієм для органів юстиції (ідентифікатор закупівлі UA-2026-02-26-009197-a), яка здійснювалася без відкритих торгів із посиланням на авторське право на графічне зображення посвідчення, хоча його зразок затверджено постановою Кабінету Міністрів України.

Саме тому сформована Верховним Судом правова позиція може стати орієнтиром для подальшої практики державних органів та замовників.

Висновок

Постанова Верховного Суду у справі № 910/19775/23 має значення далеко за межами конкретного спору між двома поліграфічними підприємствами.

Фактично Суд сформував важливий правовий підхід щодо співвідношення авторського права, нормативно-правових документів та законодавства про публічні закупівлі.

Для державних органів це рішення є орієнтиром щодо застосування винятків із Закону України Про публічні закупівлі.

Для бізнесу - підтвердженням того, що механізми захисту авторського права не можуть використовуватися як інструмент необґрунтованого обмеження конкуренції або створення штучної монополії на ринку.