Іран ефектно «закрив історію» з українською атакою на його судно

Тегеран зробив це за допомогою заяви старшого радника лідера Ірану Мохсена Резаї про підготовку удару по трьох цілях в Україні після української атаки на іранське судно в Каспійському морі.

Свіжа заява старшого радника лідера Ірану Мохсена Резаї, що іранська армія начебто готувалася завдати удару по трьох цілях в Україні після української атаки на іранське судно в Каспійському морі – спроба закрити цю історію у виграшний для Тегерану спосіб.

А саме  - представивши Іран готовим нанести міцний улар по «агресору-Україні». Але після того, як Іран отримав вибачення від України, він довів свою стриманість і відмовився від справедливої помсти: «Ми мали намір завдати удару по трьох об'єктах в Україні, але скасували атаку після того, як Україна принесла вибачення».

Ця чисто політична заява, зроблена заднім числом,  одночасно демонструє дві важливі речі.

По-перше, Іран від самого початку обрав лінію «Україна безпідставно напала на іранське цивільне судно й відповість за цей безпідставний напад». Й дотримався її до кінця. В інтерпретації Тегерана те, що іранська помста у кінцевому підсумку не здійснилася – це наслідок того, що Україна визнала свою помилку і вибачилась. А Іран як постраждала сторона виявив надзвичайну стриманість й після вибачень скасував свою помсту.

По-друге, іранська позиція про безпідставний напад на цивільне судно повністю протирічить офіційній українській позиції. Й на відміну від трактовки МЗС Ірану Київ офіційно не відмовлявся від своєї інтерпретації атаки. Що атаковане судно займалося військовими перевезеннями між Іраном і РФ. Й тому це була законна військова ціль для України, яка захищається від агресії Росії, а ця агресія здійснюється за прямою підтримкою з боку Ірану.

Так, відразу після атаки СБУ повідомила, що серед уражених цілей були «два вантажні судна, що підпадають під міжнародні санкції та використовувалися для перевезення військових вантажів між Іраном та Росією».

Ще більш чітко висловився посол України в Ізраїлі Євген Корнійчук. За його словами, уражене Україною в Каспійському морі іранське судно перевозило до Росії компоненти для безпілотників та ракет, а не цивільний вантаж, як стверджував Іран. Й тому було цілком легітимною військовою ціллю для українських військових.

«Це не перший випадок, коли ми вражаємо такі військові цілі, і, звичайно, можна очікувати, що ми вдаримо по них знову — з нашої точки зору, це абсолютно легітимна військова ціль», - сказав посол. Й додав, що Україна та Ізраїль протистоять одній «осі зла» на різних фронтах і борються з одним і тим самим ворогом. 

Враховуючи намагання Ірану завжди відповідати ударом на удар у нинішній війні цієї країни проти США, виникає питання: чи була вірогідність того, що Іран відповість ударом по Україні за атаку на його морське судно? Так, була. Саме тому потрібна була термінова розмова керівника нашого МЗС Сибіги із своїм іранським колегою Аббасом Арагчі. В ході який Сибіги прояснив, що Україна не зацікавлена в подальшій ескалації протистояння з Іраном. А її дії спрямовані на захист від російської агресії, а не на ураження цивільних суден чи людей.

Іншими словами, Україна чітко позначила: 25 липня її сили атакували не цивільне судно через його іранську належність, а судно, яке використовувалося в російсько-іранському військовому логістичному ланцюгу та перевозило до Росії компоненти для виробництва зброї. 

Тому Київ розглядає атаку як частину війни проти російської військової спроможності. Україна не має наміру атакувати цивільних чи звичайне цивільне судноплавство та не прагне ескалації безпосередньо з Іраном. 

Але вважає Іран учасником російських військових поставок і відповідно — частиною інфраструктури, яку Україна має право уражати в рамках самооборони. Тобто, Україна зробила все неохідне, щоб перевести конфлікт назад у рамку «Росія + її військові постачальники», а не «Україна проти Ірану».

А якже щодо іранської сюжетної лінії з «вибаченнями України» й «сенсацією» через півтори тижня після атаки на іранське судно про підготовку ударів помсти по трьох цілях в Україні? Чому Україна прямо не спростувала факт вибачень після іранських заяв? 

Тому, що після принципової відмови обох сторін від подальшої ескалації Києву потрібно залишити простір для політико-дипломатичного маневру для Тегерану. Залишити простір у цьому конкретному випадку з українською атакою 25 липня.

Що ж стосується відповідальності Ірану за знищення у січні 2020 року українського цивільного літака авіакомпанії МАУ, постачання Росії «Шахедів» та іншого військового обладнання з перших місяців повномасштабного вторгнення в Україну й до цього часу – ці питання ніхто знімати з порядку денного не буде.