«Пух Анкориджа» улетів

Нарешті.

Буває «туман війни», а розкруткою байки про неформальну понятійну домовленість між Трампом і Путіним в Анкориджі на Алясці минулого серпня росіяни вперто намагались створити вигідний їм «туман закінчення війни».

Бо жодних формальних і чітко зафіксованих домовленостей на зустрічі там не було. Було те, що Путін позначив отримання контролю над всім Донбасом як умову своєї згоди на тимчасове заморожування лінії фронту. А Трамп у відповідь в загальних рисах (в принципі, концептуально, тощо) пообіцяв натиснути на Київ, щоб він погодився на ці умови.

Ось ці загальні рамкові домовленості без жодної формалізації й деталізації росіяни пафосно й нарекли «духом Анкориджа». Й майже рік намагались спіймати побільше риби у цій каламутній воді, яку самі й накаламутили.

Американці на відміну від росіян жодного разу не визнавали наявність таких домовленостей, де США погодились тиснути на України й змушувати її відмовлятися від власних територій. Однак лише через сім місяців державний секретар Рубіо, нарешті, чітко офіційно сказав, що США лише повідомили українській стороні, на чому наполягають росіяни. Й підкреслив: «Ми не виступаємо за це. Ми пояснили їм це. Вибір залишається за ними. Це не нам вирішувати за них. Ми ніколи не говорили їм, що вони мають погодитися або відмовитися».

Він зауважив, що роль США полягає в тому, щоб спробувати з’ясувати, чого хочуть обидві сторони, і подивитися, чи зможемо ми знайти компроміс, проте остаточне рішення залишається виключно за Україною: «Якщо вони не хочуть приймати певні рішення або йти на певні поступки, війна триватиме. Те саме стосується і російської сторони. Якщо вони не хочуть йти на певні поступки українській стороні, війна триватиме».

Власне кажучи, вже після цієї березневої заяви Рубіо керівник російського МЗС Сергій Лавров із жалем констатував, що штучно видуманий у Кремлі «дух Анкориджа» випаровується через позицію США. Однак попри такі заяви росіяни вперто продовжили ще майже три місяці свої сеанси з викликання цього духу. Та запевнень, що цей дух обов’язково має матеріалізуватися у вигідні Росії реальні рішення «на землі».

Й лише після того, як ситуація «на землі» змінилась на користь України,  президент Трамп у повній відповідності зі своїми принципами захотів бути частиною українських успіхів тут. Про що засвідчили його заяви останнього тижня  - як неофіційні на саміті G7 у Франції, так й офіційні.  Більш того, є повідомлення про те, що Трамп навіть закликав президента Зеленського «діяти сміливіше» щодо Росії. У Києві це сприйняли як сигнал, що Україні вдалося заручитися підтримкою Білого дому щодо кампанії, спрямованої на те, щоб змусити Росію сісти за стіл переговорів. 

В таких умовах росіянам нічого не залишалося, як провести ритуали з розвіювання химерного «духа Анкориджа». Само собою, визнати те, що вони самі цей феномен придумали й місяцями намагались з його допомогою посилити свої позиції в реальному світі, росіяни не могли. Тому днями одразу троє російських високопосадовців констатували, що концепція «духу Анкориджа» остаточно провалилася. Й заявили, що це США в односторонньому порядку відмовилися від зобов'язань, узятих на себе під час зустрічі Дональда Трампа та Володимира Путіна на Алясці.

Помічник російського президента Юрій Ушаков заявив, що лише РФ залишилася відданою домовленостям, тоді як США не змогли виконати свою частину угоди. Він наголосив, що Москва більше не чекає на виконання цих умов, а прагне виключно власної «перемоги».

Глава МЗС РФ Сергій Лавров зі свого боку назвав зустріч на Алясці американським «вивертом», покликаним виграти час для переозброєння української армії. А його заступник Сергій Рябков (який ще у жовтні минулого року казав, що «духу Анкориджа немає альтернативи» і що зустріч презилентів США і РФ там заклала рамки, в яких має відбуватися подальша робота) наразі констатував відступ США від «фундаментальних домовленостей»: «Ми бачимо, що курс Вашингтона дедалі більше наближається до найзатятішої антиросійської політики, яку проводять найближчі європейські союзники США – зокрема, Велика Британія та Франція».

Таким чином, успішні дії наших Сил оборони змусили спочатку Трампа відмовитися від його переконання що «у України немає карт» й зблизити свою позицію щодо підтримки України з європейськими партнерами нашої країни. А потім явочним порядком відправили «дух Анкориджа» туди, де йому самі місце - на звалище пропагандистських жупелів Кремля.