Учорашнє інтерв’ю Юлії Мендель Такеру Карлсону стало справжнім холодним душем для української влади. І справа навіть не в самій Мендель - а в тому, що вперше за довгий час на західну аудиторію пролунали речі, про які всередині країни давно говорять пошепки.
Колишня прессекретарка президента фактично підтвердила: в українській політиці дедалі більше страху, закритості та нетерпимості до будь-якої незручної позиції. І коли такі заяви звучать не від опозиціонера, а від людини, яка була всередині системи - це вже не можна списати на “російську пропаганду” чи “політичні атаки”.
Особливо символічно це виглядає на фоні новин навколо Юлії Тимошенко. Бо сьогодні ми бачимо дуже небезпечну тенденцію: будь-який політик, який має власну позицію, рейтинг чи вплив, автоматично стає мішенню. Через кримінальні справи, інформаційні кампанії, тиск, дискредитацію.
І це вже не просто політична боротьба. Це - переслідування опозиції.
Найстрашніше, що все це відбувається під час війни, коли суспільству постійно говорять про єдність та демократію. Але демократія - це не тільки правильні слова в ефірах. Демократія - це здатність влади чути тих, хто з нею не згоден.
Сьогодні складається враження, що Банкова дедалі більше боїться не зовнішнього ворога, а внутрішніх конкурентів. І саме це - головний симптом політичної кризи.
Інтерв’ю Мендель стало не просто медійною подією. Воно стало тривожним сигналом: тріщини всередині української політичної системи вже неможливо приховати навіть за кордоном.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.