Крипто-російські політичні проєкти: кастинг під обгорткою бізнесу

Так влаштована політика, що якщо раптово звідкілясь запалюються у медіа політичні «зірочки» - то це неспроста. Довго чекав, коли ж РФ буде відкрито і нахабно заходити із своїх козирів.

І дочекались нових «месій» миру, а правильніше - старих «кляч» з колоди поюзаних та тих, кого не жалко поставити до стінки у випадку провалу. 

 Москва діє, очевидно, на всякий випадок, якщо мирний трек якимось дивом проросте. Як тут не згадати стару пісню Павлика «… Київ і Стамбул – маршрут любові і тривоги… квиток в один кінець дороги…»

 Перше, що мене наштовхнуло на роздуми – різке збільшення згадок у медіапросторі про Новинського – проросійського екснардепа і біглого олігарха. Його інтерв’ю Такеру Карлсону в США добряче рознесли по місцевим каналам комунікацій. А ще й у провідному інтернет-виданні виходить інтерв’ю керівника бізнесу Новинського в Україні – гендиректора Smart Holding. Все це дуже було схоже на класичне м’яке проникнення у масову свідомість українців і цікаві дзвіночки. Так по кому ж дзвін почав дзвеніти?

 По-друге, нещодавно ми з вами прочитали російський «Мямлерандум», представлений Мединським із своїм скучним обличчям у Стамбулі.

 Там був пункт про чергові статеві фантазії росіян щодо необхідності проведення виборів за 100 днів після скасування воєнного стану. Буцімто поки що дуже теоретичні майбутні вибори – це виключно бажання росіян, а не законна вимога української Конституції, яка, до речі, містить інші строки проведення виборів (президентські – через 90 днів, парламентські – через 60 днів).

 Враховуючи той факт, що росіяни прискіпливо артикулюють цю тему – важко не зробити висновок, що вони готуються до «збирання» залишків політичного поля ОПЗЖ. При правильних гаслах та медіасупроводі – можна забезпечити просування кремлівських тез та історій, від яких вуха будуть в’янути, але свою справу вони зроблять – отруйні зерна можуть прорости. 

 І ось третій цікавий факт, на який прошу звернути особливу увагу. Брат всім відомого Михайла Добкіна – Дмитро – запускає масштабну PR-кампанію, яка розпочалась із його інтерв’ю на «Економічній правді». Звісно, він увесь у латах лицаря-патріота-бізнесмена. Ніякої там смердючої політики чи московського запаху (каже, що з політикою він зав’язав і повторює це декілька разів). Тоді навіщо? Просто захистити бізнес та підрихтувати репутацію після звинувачень щодо торгівлі із терористичними угрупуваннями ДНР-ЛНР?

 У «великом і магучем русскам языке» є таке слово «смотрины» (нашою мовою – оглядини). Щось дуже здається, що фактично почався кастинг серед потенційних облич екс-проросійського поля за щедрі транші з Москви за право представляти лінію так званої «партії мира та відновлення».

 До речі, саме інтерв’ю – епічний приклад компліментарної журналістики в міксі із клікбейтною піною, відбілювальною стратегією та акуратною наративною прокладкою потрібних думок, як пише журналіст - «з дитячою безпосередністю». Не будемо детально розбирати все це чтиво в стилі сценарію колись популярного російського серіалу «Бригада», але зупинемось на інших моментах.

 Тему нещодавно трохи роз’яснили українські військові Олександр Матяш та Сергій Позняк, які повідомили, що нинішні фірми Добкіна насправді були рейдерським способом захоплені ще перед повномасштабною війною.

 Нині проти фірм Добкіна відкриті кримінальні справи, в яких викладене звинувачення у тому, що вони торгували із окупованими районам України для отримання надприбутків. Також слідством встановлені акти експорту продукції до Туреччини та Узбекистану з метою реекспорту в Росію. І в цей критичний для бізнесу момент, Михайло Добкін повідомляє, що планує скоро відкрити новий переробний завод на Волині і вклав у нього 60 мільйонів євро.

 Дивно, звідки ці гроші взялись, адже в останній декларації за 2020 рік екснардеп не вказував, що має у розпорядженні такі гроші (загальний дохід у декларації становив лише 1,070 млн. гривень). Казки про західні інвестиції в умовах кривавої війни хай залишаються казками для необачних журналістів. За офіційною статистикою Нацбанку, за підсумками 2024 року прямі іноземні інвестиції на 25% менші, ніж навіть у воєнному 2023 році. Очевидно же, що ніхто у країну із інтенсивними бойовими діями у повітрі, на морі та на суші вкладати не буде.

 Насправді потрібно виходити з того, що економічна діяльність може бути ідеальним прикриттям для нелегального фінансування на політичні проєкти. Особливо напередодні розігрітого очікування ймовірних виборів у випадку мирного врегулювання. На інвестиції в політику РФ ніколи не жаліла грошей, навіть тоді, коли економіка зазнавала західних обмежень.

 Правоохоронним органам потрібно ретельно перевірити цілком логічне припущення, що виникає в умовах цієї страшної війни, а чи мільярди інвестицій в українське виробництво випадково не стратегічна легалізація російських грошей під виборчі проєкти.

 Бо у вітчизняному політикумі в середовищі великих бізнесменів фінансувати ризиковані крипто-російські партійні бренди за свої гроші дурних не буде, це ж очевидно. А тому подібні будуть запускатись лише за рахунок щедрого фінансування із сторони. Питання ж у тому: хто ці кошти освоїть і як їх «оформити»?