Укрзалізниця підвищує тарифи через власні системні проблеми

Кому зараз не позаздриш так це Олексію Кулебі, міністру розвитку громад та територій України й віце-прем'єр-міністру з відновлення України.

Як ви знаєте, українському бізнесу (а разом із ним усім українцям) наші генії управління й стратегії підклали під ялинку “подарунок” у вигляді підвищення тарифів. Тут і Укренерго із передачею електроенергії (+30% до тарифу), і Оператор ГТС із постачанням газу (+305% до тарифу)... а в останній вагон намагаються застрибнути “білі комірці” з менеджменту Укрзалізниці, що проштовхують підвищення тарифів на вантажні перевезення на 37%. Тому, що хочуть. Бо простіше підняти вантажні тарифи, ніж побороти споконвічні системні проблеми УЗ – надлишкову інфраструктуру, грандіозні збитки в пасажирському перевезенні, відсутність оптимізації витрат в середині самої компанії. Проблеми, не вирішення яких вже зараз призведе до колапсу галузі.

Вже безліч разів протягом, мабуть, останніх років десяти пояснював, чому вся філософія бездумного підвищення тарифів на вантажні перевезення вкрай неефективна і лише призводить до перекосів в економіці та зростання зловживань бізнесу, який змушений вдаватися до перевезень вантажів автопоїздами.

Саме новорічну мрію менеджменту Укрзалізниці може виконати пан Кулеба, оскільки саме він та тарифна рада при його міністерстві зараз розглядають забаганки нашого монополіста. Рішення пана Кулеби може визначити як в подальшому називатиметься його посада й міністерство загалом. Можливо, в наступному році на телеканалах його підписуватимуть як Міністра занепаду громад та територій України. А чи готовий, Олексій Кулеба зупинить це нескінченне вимивання грошей з української економіки через діряві державні монополії?..

Ну, вибачте, чому й не пофантазувати? Все ж таки новорічні свята ще тривають! Час магії та здійснення заповітних бажань…

Давайте проведемо невеличкий лінкеп щодо законів економіки.

Що означатиме для української економіки підвищення тарифів Укрзалізниці майже на 40%?

Потрібно розуміти, що у структурі вантажних перевезень Укрзалізниці найбільшу частку займають масові види агропродукції, металургія, видобування. Вони дають той самий вал перевезень, який забезпечують основні доходи залізничного монополіста. Скорочення обсягів саме цих перевезень вдарятиме по усій його економіці. Тому тарифна політика має сприяти тому, щоби ці перевезення забезпечувалися саме залізничним транспортом і не скорочувалися, а навпаки — зростали.

Також варто врахувати, що скорочення цих перевезень, переважно експортного спрямування, це також мінус на світових ринках збуту наших основних експортних галузей — аграрного сектору і металургії.

Мінус, який невдовзі проявиться в статистиці надходження валюти в Україну (це при тому, що ми і так маємо величезний зовнішньоторговельний дефіцит), сплати податків (в нас же грошей дуже багато в бюджеті?). Це скорочення й закриття виробництв (єдине в Україні графітове підприємство Заваллівський графіт вже зупинилося, наприклад).

Це мінус дороги, по яких ще можна їздити. Хто буде спроможний працювати й в кого є контрактні зобов’язання – перейде на автотранспорт, який доб’є все, що ще дихає. Жодне Велике відновлення не допоможе.

Це мінус товарооборот у портах, доступ до яких буквально вигризали наші Сили Оборони у Чорному морі. Навіщо? Щоб одного дня одним підписом все перекреслити? Просто зупинити портову інфраструктуру, що не вдалося за три роки російським ракетам? Частина портів стане неконкурентоспроможними, а решта просто втратить вантажну базу через гарантоване зниження експорту.

Таке враження, що в нас не намагання вижити в умовах війни, а бажання заробити на цьому, все списуючи на неї.

Прогнозовано нежиттєздатне.

І зараз саме від міністра Кулеби залежить продовжити чи зупинити тарифні експерименти/знущання над економікою України. Хтось має зупинити це прокляття неефективних монополій, які нездатні бути ефективними в принципі. Але це окрема біль. Бо попри всі розмови за останні десять років так розділення та демонополізацію тієї самої Укрзалізниці так і не провели.

Але в когось є велике бажання їх такими залишати. Вони вичавлюють гроші з реальної економіки країни, що воює. В підсумку це може призвести не тільки до колапсу окремої компанії, як Укрзалізниця, але і до колапсу цілої галузі, як та ж регіональна політика та інфраструктура. Коли ми з ностальгією будемо згадувати часи, коли держава могла дозволити собі ремонт доріг.

Може годі вже!