Хто кандидати і який вони матимуть вплив у питанні війни в Україні?
Новий кабінет Трампа вже точно не буде схожим на його кабінет під час першої каденції. Якщо тоді на початку владу тримала так звана «вісь дорослих», яка вчила Трампа урядувати і стримувала його далеко не завжди зважені рішення, то тепер він більш упевнений в собі і ще з більшою завзятістю візьметься виконувати передвиборчі обіцянки у внутрішній політиці. Кандидати, яких Трамп висунув на розгляд Сенату абсолютно не схожі на тих, хто був вісім років тому. Зараз – це Трампові лоялісти, які готові виконувати його вказівки особливо не чинячи супротиву. Проте навіть серед них є врівноваженні кар’єристи, які отримали квиток у «велику політику» ще до приходу Трампа до влади.
Нові Державний секретар та радник з питань національної безпеки: якою може бути їх стратегія?
Нас же, українців, цікавить які наслідки матимуть призначення Трампом на посади Державного секретаря, а також радника з питань національної безпеки. Як вони можуть вплинути на формування зовнішньої політики Трампа? І чи матимуть інші посадовці вплив на питання України та майбутні перемовини, про які говорить Трамп? А також чи відхилить Сенат деякі призначення? Пропоную розібратися і розглянути характеристику майбутніх урядовців.
Сенатор від штату Флорида – Марко Рубіо – може стати першим Державним секретарем латиноамериканського походження. Його кар’єра у Республіканській партії почалася давно і розвивалася поступово. До прикладу, він був кандидатом в президенти на республіканських праймериз 2016, проте вилетів після програшу рідної Флориди Трампу. З початку повномасштабного вторгнення він активно підтримував Україну і навіть пропонував введення санкцій проти рф ще до 24 лютого. Проте у 2024 році він почав тяжіти до мирного урегулювання конфлікту і скасування політики «нелімітованих чеків» для України. Це тенденція, яку можна простежити у багатьох республіканців, які тепер стали частиною команди Трампа. Чи це спосіб втертися в довіру до новообраного президента? Чи можливо спроба сподобатись консервативній базі, яка стала більш скептичною до допомоги Україні? Впевнено можна лише сказати, що другий варіант точно не спрацював, бо МАГА-виборці не оцінили призначення ані Рубіо, ані Волца, якого згадаємо пізніше.
Рубіо, тим не менш, доктринально точно не є ізоляціоністом. Його бачення зовнішньої політики – це протистояння з Китаєм і він бажає виділити всі ресурси США саме на це. Цим і пояснюється його бачення українсько-російської війни як сфери відповідальності Європи. Проте навіть за такого підходу з таким Державним секретарем можна працювати, враховуючи об’єднану загрозу так званої «вісі зла». Рубіо і сам це розуміє, тому в цьому випадку хід за європейськими країнами і питання в тому, як вони зможуть вибудувати відносини з Трампом та новим держдепом. Хто стане основними переговорниками від старого континенту? Чи сприятиме це розвитку ВПК і як на всі процеси можуть вплинути обіцянки Трампа підвищити тарифи на європейські товари?
Колишній військовий, зелений берет і ветеран, зараз член Палати представників від штату Флорида Майк Волц стане новим радником з питань національної безпеки. Ця посада не вимагає затвердження Сенату, а отже Волца вже можна вважати новим стратегом Трампа в зовнішній політиці. Сам Волц дотримується схожої з Рубіо позиції – не повного ізоляціонізму, а зосередженні зусиль США на Китаї. В 2022 році Волц активно підтримував Україну, відвідував Ірпінь, голосував за відповідні законопроєкти допомоги, проте у 2024 році, як і Рубіо, змінив риторику. Охарактеризувати його бачення взаємодії з союзниками по НАТО можна через його критику невиконання ними зобов’язань з військових витрат у 2% ВВП. Він підтримує Трампа у його бажанні звести Україну та рф за столом перемовин, проте ніхто так і не уточнює як вони бажають це зробити. Цікаво, що в питанні Ірану, Афганістану та навіть Мексики Волц також займає жорстку позицію яструба. Він неодноразово виступав на прореспубліканському телеканалі Fox News як експерт з питань національної безпеки. Таким чином, не виключена можливість, що Волц продемонструє і жорстку позицію в питанні України, адже хоч його позиція – це перемовини, проте умови не є зрозумілими. Тим часом наголошується важливість зростання ролі країн Європи у війні.
Існують можливі сценарії після перемовин, які враховували аналітичні інститути, близькі до Трампа, зокрема, демілітаризація прикордонної зони за корейським сценарієм – де факто збереження рф нині окупованих територій, військова та фінансова підтримка України і вступ України в НАТО через 20 років. Цей сценарій можливий, проте не є остаточним, тож Трамп може разом з командою вносити корективи. До того ж, значний важель впливу на ситуацію в Україні, на жаль, лишається у путіна, який точно не збирається йти на перемовини на умовах статусу-кво. Відповідно – необхідні умови, що змусять його відступитись. І тут все залежатиме від того, наскільки високо нова адміністрація оцінюватиме роль України у формуванні безпекової системи Європи. Можливість розміщення українських військових на базах НАТО в Європі замість військових США – це можливість, яка може привабити Трампа, тож питання в тому, чи стане вона козирем в українсько-американських відносинах.
Інші посади, а також можливі перешкоди для Трампа
Звичайно, найважливіші посади для нас – це Державний секретар та радник з національної безпеки, проте важливо розуміти, що ще відбувається в Вашингтоні. На інші посади Трамп розмістив максимально лояльних до себе людей, в компетентності яких з’являються сумніви у аналітиків та військових. Новим міністром оборони Трамп хоче призначити Піта Гегсета, який нині працює телеведучим на Fox News, а його військовий досвід обмежується посадою майора, що видається недостатнім для очолення Пентагону, особливо на контрасті з його нинішнім очільником, який є 4-зірковим генералом. Можна сказати точно, що Трамп хоче більше контролювати Пентагон, ніж під час першого терміну. Враховуючи міжвідомчі конфлікти, що виникали тоді, цей контроль йому має забезпечити людина яка лояльна лише йому. Для нас очільник Пентагону є важливим, проте він, скоріше, діятиме за узгодженням стратегії з державним секретарем і радником з питань національної безпеки, а також виходячи з фінансових можливостей, наданих Конгресом і останнього слова президента.
Не менш контраверсійно в нашому інфопросторі вистрілили призначення Роберта Кеннеді молодшого на міністра охорони здоров’я, а також Мета Гетца на Генерального прокурора і Тулсі Габбард на директора з національної розвідки. Якщо перший не впливатиме ні на які критичні для нас рішення, то з іншими двома може бути важче. Гетц – поступовий противник України, а Габбард – прихильниця конспірологій та поширює російські наративи, що вже, підозрюють, може бути не питанням особистих поглядів. Проте є і оптимістична сторона – новим лідером більшості республіканців в Сенаті став Джон Тун.
Суть полягає в тому, що ці посади муситиме затверджувати Сенат і щодо Гетца вже існує передбачена можливість бойкоту його кандидатури, навіть незважаючи на бажання президента і МАГА-руху. Трамп у відповідь може змусити обидві палати Конгресу піти на канікули, аби мати можливість призначити кого завгодно на обмежений дворічний термін. Проте такий варіант є доволі суперечливим, адже він не мав попередніх прецедентів, що спричинить судову тяганину.
Сенат завжди був більш незалежним за Палату представників. Тому Гетца вони можуть потопити, тим паче враховуючи чутки щодо його призначення як спроби врятуватись від Комітету з питань етики в Палаті представників. А от чи не пройде під шум навколо Гетца Габбард – це питання з підступом. Вона є небезпечною для нас на можливій посаді, тому залишається сподіватися на розуміння цієї можливості поміркованими і проукраїнськими сенаторами, частина з яких переобиратиметься вже в 2028 і 2030 роках, коли Трамп не загрожуватиме їх потопити на виборах, сидячи в Білому домі.
Загалом підтримка України не є визначеним питанням в адміністрації Трампа, чіткої стратегії не існує, лякає українофобія окремих особистостей. Проте чи була успішною стратегія адміністрації Байдена? Вона була побудована на відповідях діям рф, сама адміністрація не брала в руки ініціативу. Це була гра в деескалацію та гасіння пожежі. Незрозуміло якою буде стратегія Трампа і що саме робитиме нова адміністрація. Тим не менш, одне сказати можна точно: Трамп не любить принижень та поразок, а капітуляція України перед рф за його сприяння стане ляпасом, який Трампу не забудуть.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.