Чому ветеранська політика в Україні не є ефективною?

Відповісти на це запитання можна на основі порівняння діяльності політиків і високопосадовців, а також профільних міністерств у США та в Україні.

Причому не треба порівнювати фінансові можливості країн, які є неспівставними. Достатньо звернути увагу лише на те, що зроблено для ветеранів, так би мовити, руками і головами можновладців.

Частина 1: Кадри, структура, програми, закони…

Для того, щоб оцінити достатність/недостатність зусиль, які докладаються на ниві державної ветеранської політики, слід звернути увагу на кількість ветеранів у кожній з країн. Аудиторія ветеранів та членів їхніх сімей в США складає біля 19 млн. В Україні зараз налічується 950 тис. учасників бойових дій, а по закінченні війни прогнозується що разом із членами сімей їх буде біля 4-5 млн. осіб. На перший погляд, це лише ¼ від ветеранської аудиторії США, проте це не означає, що для вирішення існуючих проблем нам достатньо буде й чверті від зусиль американців. Ветерани та члени їхніх сімей складають в США біля 4,2% населення, в той час як в Україні їх буде не менш, ніж 14% (!). Ми маємо значно більш масштабну проблему!

Створення Міністерства у справах ветеранів США офіційно датується 1930-м роком, відколи Конгрес США уповноважив президента “консолідувати та координувати діяльність уряду, яка стосується ветеранів війни”. Структурних підрозділів у центральному апараті Міністерства ветеранів США - більше двох десятків. У головному офісі Мінветеранів США працює понад 5000 осіб. Загальна кількість працюючих в цій системі – 370 тис.. В США Мінветеранів є другим міністерством федерального уряду за чисельністю співробітників.

Міністерство у справах ветеранів України почало працювати 2020 року. В його структурі діє 7 департаментів. Міністерству у справах ветеранів України підпорядковано також Український ветеранський фонд (УВФ), Центри соціально-психологічної реабілітації та Державну установу Національне військове меморіальне кладовище. В апараті нашого Мінветеранів працює 200 осіб. Для порівняння: чисельність апарату Мінюсту – біля 1000 осіб; МВД – на початку 2018 року було 1600 осіб; Міністерство енергетики – біля 370; і т.п. За чисельністю апарату Мінветеранів сьогодні посідає 3-4 сходинку знизу серед всіх 17 українських міністерств, що красномовно свідчить про його “другорядність” в системі органів виконавчої влади.

Політика Міністерства у справах ветеранів США реалізується щонайменше за 12 основними складовими/напрямками, кожен з яких представлений окремими постійно діючими державними програмами та проєктами. Діяльність Мінветеранів України має 4 загальні складові, які діляться на 14 окремих напрямків, багато з яких є досить дискусійними. Як то: розвиток ветеранської дипломатії, імплементація стандартів ЄС та НАТО, залучення до військово-патріотичного та національно-патріотичного виховання і т.ін. В документах і публічних матеріалах ветеранської політики США такі “напрями політики” навіть не фіксуються. В середньому, один напрям ветеранської політики в нас забезпечує 14 міністерських функціонерів, в той час як в США – понад 400. Маємо те, що маємо…

В системі державної ветеранської політики США реалізується щонайменше 50 постійно діючих великих федеральних програм (деякі з них працюють десятиріччями і мають значну кількість підпрограм). Найбільші з них - лікування, реабілітація, забезпечення житлом, навчання, працевлаштування. Щодо проєктів, то їх реалізуються сотні тільки на федеральному рівні. В Україні на сьогодні реалізується менше двох десятків національних ветеранських програм разом із проєктами, які через маломасштабність навіть складно відрізнити одне від одного. Переважна більшість з них носить інформаційно-консультаційний характер.

Питання ветеранської політики в США на сьогодні регулюють щонайменше 55 федеральних законів, половина з яких була прийнята впродовж останніх 10 років, тобто є досить сучасними нормами.  Натомість ветеранську політику в України на сьогодні регулюють 4 закони і 31 підзаконний акт (постанови, накази), 50% з яких регулюють діяльність відомчих комісій. Жодного принципово нового ветеранського закону останніми роками не приймалося. 3/4 законів було прийнято до 2014 року, найважливіші з них – 1991 та 1993 року. Тобто ветеранська політика в Україні є законодавчо незабезпеченою та явно не є серед пріоритетів уряду і парламенту. 

Далі буде…