БЕЗ НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ПРОВАЛЬНА

02 травня 2024, 12:26
Власник сторінки
0
155
БЕЗ НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ПРОВАЛЬНА

Перший віце-президент НААН України Ігор Гриник

Державна аграрна політика має чітко визначити місце і роль НААН України у розвитку АПК.

Парадокс наших днів: НААН офіційно не залучалась до розробки Національної стратегії розвитку сільського господарства та сільських територій на період до 2030 року. Але вчені взяли участь в доопрацюванні цього документа.

Факт ігнорування свідчить або про необізнаність відповідальних осіб, або про їх безвідповідальність, або про свідоме ігнорування науки (в чиїх інтересах?).

Підхід академії до справи – державницький.

 

-   Чи я помиляюсь? – запитую першого віце-президента НААН Ігоря Гриника.


-   Ні, не помиляєтесь. Ви вловили тенденцію останніх років: замість сприяння розвитку науки, її систематично пригальмовують. В ситуації, яку ви згадали, ми поступили  не лише за совість, а й згідно обов’язку. Адже до основних статутних завдань академії відноситься проведення аналізу стану та визначення пріоритетних напрямів розвитку АПК і це знали відповідальні за Національну стратегію.

 

-  Будь ласка, коротко що стратегічно?


-    Її метою є підготовка аграрного сектору України до вступу в ЄС, забезпечення сталого розвитку сільського господарства і сільських територій (далі - сільського господарства) та створення сприятливих умов для формування конкурентоспроможного, стійкого та диверсифікованого сільськогосподарського сектору, що забезпечує довгострокову продовольчу безпеку, посилення захисту навколишнього середовища, включаючи біорізноманіття, пом’якшення наслідків зміни клімату, зміцнення соціально-економічної структури сільської місцевості.

Першою в переліку роблем, які потребують розв’язання, визначено погіршення рівня продовольчої безпеки через низькі доходи населення, невідповідний рівень реагування сільського господарства на суспільні потреби в їжі та охороні здоров’я.

Це актуальне завдання не лише для нашої країни. У 2021 році, понад 800 млн людей в усьому світі недоїдали, в тому числі, в Україні - близько 10 млн людей (дані ЮНІСЕФ). Очікується, що до 2030 року кількість людей, що не матимуть достатньої кількості їжі сягне 841,4 млн. осіб.

В Україні за останнє десятиліття середньодобова калорійність спожитих харчових продуктів критично наблизилася до мінімального порогового рівня. Якщо, у 1990 році середньодобова калорійність раціону становила 3597 ккал, то у 2021 році вона становила 2677 ккал. При цьому, середньодобова калорійність раціону в країнах ЄС становить 3400-3500 ккал. За структурою калорійності харчування:  лише 30 % продуктів тваринного походження за встановленого урядом пирогового індикатору – 55 %.

Обсяги споживання продуктів в 2021році були значно менші  за рекомендовані норми. Зокрема: м'яса та м'ясопродуктів – на 36%; молока і молокопродуктів – на майже 47%; яєць – на 6%; фруктів і ягід – на понад 34%; цукру – на 25%; рибопродуктів – на 34%. При цьому в структурі м’ясного балансу непропорційно високу частку (майже 60%) займає м’ясо птиці.

Галузь тваринництва має особливе значення для вітчизняної економіки як базового постачальника різноманітної продукції підприємствам харчової, легкої і фармацевтичної промисловості та для забезпечення досягнення вагомого мультиплікативного економічного ефекту у вигляді доданої вартості на кожному з етапів у ланцюзі тваринницька сировина – заготівля – переробка – готова продукція – логістична складова (різні канали реалізації) – споживач. При цьому важливе значення має вирішення соціальних завдань, зокрема питань зайнятості населення у тваринництві і суміжних галузях при виробництві обладнання та техніки для тваринництва та переробки продукції тваринництва.

Порівняно з реалізацією продукції рослинництва, зокрема зернових культур, коефіцієнт доданої вартості реалізованої продукції тваринництва різних видів становить 1,8-3,2, проте обсяги та додана вартість переробленої сільськогосподарської сировини в Україні є одними з найнижчих серед європейських країн.

За останні два десятиліття сільськогосподарське виробництво в Україні змістилося в бік виробництва зерна (зростання у 2,2 раза з 1991 по 2021 роки), у той час як виробництво цукрового буряка скоротилося у 3,3 раза, м’яса у забійній вазі – у 1,7 раза, молока – у 2,6 раза. Кількість ВРХ за цей період зменшилася у 9,3 раза, свиней – у 3,5 раза, овець та кіз – у 7,7 раза. Частка виробництва рослинної продукції у загальному обсязі сільськогосподарського виробництва України у 2021 році становила 86%. Це суттєво відрізняється від структури сільськогосподарського виробництва ЄС, де 57% продукції припадає на рослинництво і 43% на тваринництво з високою часткою молочної продукції та свинарства.

 

- Є два підходи до формування майбутнього України, Перший, діючий уже 30 років, експорт аграрної сировини, що спричиняє відтік робочої сили, занепад сіл, недоотримання державою податків, виснаження ґрунтів, пригнічення науки. Другий, який слід нарощувати, аби «мінуси» першого перетворити на «плюси» - розвиток переробної галузі.

Слід чесно визнати, що останні роки науку поставили в такі умови, що вона змушена була працювати на перший варіант. Чи не втрачено за цей час потенціал забезпечення наукового супроводу розвитку другого підходу до розвитку АПК?


- Ні. Всіма силами ми його не просто бережемо, але й розвиваємо, перебудовуємось. Але нам в цьому постійно заважають. Через війну і не тільки зменшується кількість наукових установ. В Академії відбирають дослідні поля.

На виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України із сфери управління НААН було передано до ФДМУ 11 наукових установ та 80 державних підприємств. На сьогодні вирішується питання про передачу до Фонду держмайна України ще 22 підрозділів Академії.

На початок попереднього року у підпорядкуванні НААН перебувало 172 державних дослідних підприємства. Після виконання усіх розпоряджень уряду, у віданні академії залишилось 69 державних підприємств і організацій.

Стосовно площ землекористування НААН, то, після виконання усіх розпоряджень уряду, у віданні академії залишиться загальна площа у кількості 221,7 тис гектарів, у тому числі ріллі – 171,9 тисяч га.

Зазначу, що таке різке скорочення призвело до того, що окремі наукові установи взагалі залишилися без експериментальної бази. Це обмежило, насамперед, можливості вчених щодо апробації результатів їх наукових досліджень, адже саме матеріальні витрати за зазначену апробацію брали на себе державні підприємства.

Зазначені зміни вкрай негативно відбилися на можливості наукових установ НААН залучати додаткові позабюджетні кошти за угодами з дослідними господарствами мережі НААН. І це при тому, що фінансування видатків з державного бюджету для виконання статутних завдань у сфері наукової і науково-технічної діяльності Національної академії аграрних наук України на 2024 рік є значно недостатнім і забезпечує лише на 53,0 % потреби.

Надзвичайно складна фінансова ситуація призвела до того, що тільки за 2023 рік в наукових установах НААН звільнились 271 працівників науки. Тому, станом на 01 січня 2024 року фактична наявність працівників у наукових установах НААН становила 5663 осіб, а середньорічна чисельність вакансій штатних посад за звітний рік складає 311 осіб.

Враховуючи, що законодавчо встановлений мінімальний розмір заробітної плати та розмір І тарифного розряду працівника за Єдиною тарифною сіткою оплати працівників бюджетної сфери протягом останній двох років майже не змінювався, середньомісячна заробітна плата фактично працюючих у науці за 2023 рік зменшилась на 247 грн проти минулого року і становила 10306 грн. За такого розміру оплати праці науковців надзвичайно проблематичним є збереження висококласних науковців і інженерно-технічних працівників в наукових установах НААН.

Для наукових установ погіршились умови пілотного впровадження створюваних наукових інновацій та можливість проведення науково-дослідних робіт, в яких необхідно врахувати зональні грунтово-кліматичні умови. Також, вкрай критична ситуація з оновленням лабораторного обладнання, яке відбувалось за фінансової підтримки дослідних підприємств.

І якщо земельних ресурсів, які знаходяться у користуванні науково- дослідних установ, вистачить для проведення наукових досліджень з питань захисту ґрунтів, агрохімії, ґрунтознавства, землеробства, меліорації, рослинництва, кормовиробництва, екології та ведення лише початкового етапу селекції, то ведення наступних етапів селекції і насінництва та племінного тваринництва за умови вилучення земельних ресурсів всіх державних підприємств, здійснити буде практично неможливо, як і ведення подальших ланок насінництва вітчизняних сортів та гібридів сільськогосподарських культур.

Ми вже не говоримо про необхідність продовження розмноження насіння батьківських форм кукурудзи і соняшнику, насіння ріпаку, насіннєвого матеріалу картоплі, розмноження плодових, ягідних, горіхоплідних та декоративних культур, а також те, що в Академії функціонує 26 державних підприємств, які мають статуси племінних заводів, племінних репродукторів, племінних пасік, які треба забезпечувати високоякісними кормами.

Треба чітко усвідомлювати, що сьогоднішнє припинення ведення вітчизняної селекції і насінництва, як і племінного тваринництва - це незасіяні мільйони гектарів ріллі завтра; через елементарну відсутність насіннєвого матеріалу, знищене тваринництво, яке й без того вимагає серйозної підтримки, що є не лише загрозою продовольчій безпеці держави, а, без перебільшення, великою ймовірністю виникнення подальших неконтрольованих негативних соціальних процесів, основною причиною яких може стати нестача продуктів харчування.


Ігоре Володимировичу, які ж заходи зможуть кардинально змінити ситуацію на краще та що необхідно зробити першочергово?

-  По-перше, необхідно офіційно затвердити аграрну політику України, де  чітко визначити місце і роль НААН у розвитку галузей АПК.

По-друге, за теперішніх умов воєнного стану, необхідно, крім державного фінансування досліджень, надати можливість НААН у підвищенні доходів від надання послуг за впровадження інновацій, прибутковості господарської діяльності дослідних господарств за рахунок більш ефективного використання природних ресурсів, зокрема закріплених земельних активів. Потрібно удосконалити систему оподаткування, розблокувати умови для розвитку справжньої комерціалізації наукової діяльності шляхом удосконалення корпоративних та кооперативних засад функціонування установ науки. Необхідно конкретизувати шляхи інтегрування в європейське наукове середовище, розвиток спільних наукових досліджень і впроваджень, пошук нових механізмів стимулювання роботи вчених, створення відповідних фондів та інших інструментів.

Першочерговими бачимо такі кроки:

 повний об’єктивний обґрунтований аналіз - розрахунок площ сільськогосподарських угідь необхідних для виконання статутних завдань установами Національної академії аграрних наук України, в першу чергу тих, які спрямовані на забезпечення правильного механізму реалізації засад продовольчої безпеки держави;

  надання права оперативного управління частиною вилучених до Фонду державного майна земель сьогоднішніми суб'єктами господарювання (окремими дослідними господарствами). Це дасть їм можливість виконувати свої статутні обов’язки, зокрема й у вирішенні питань продовольчої безпеки за умови, що землі будуть знаходитися у Фонді державного майна;

 

-   У засобах масової інформації багато було публікацій із звинуваченнями на адресу НААН щодо нецільового використання академічних земель. У численних виступах та коментарях різного роду посадовців лунав термін «збитковості земель» Академії. Чи є взагалі правомірним використовувати таку термінологію в оцінці використання земель науково-дослідницького призначення установами НААН?


- Звичайно, ні. Використання нашими опонентами такої термінології здійснюється з метою штучного формування навколо діяльності академії «негативу». Адже площі наукових земель багатьом «спритним» особам не давали спокійно жити досить довгий час. Тому і з`являлись періодично подібні наративи та ініціювались штучні скандали у ЗМІ.

Треба зрозуміти, що в мережі НААН як і в інших сферах людської діяльності, є досить успішні державні підприємства, є менш успішні, а є такі, де за різних обставин вони мають низькі показники діяльності. Академія постійно веде роботу з виправлення таких негативів, але різного роду лобісти агробізнесу, які «критикують» зазначені підприємства, паралельно, правдами і не правдами прагнуть ними заволодіти.

Ще навіть не запрацював в повній мірі Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності використання земель сільськогосподарського призначення державної власності», а вже в Україні знаходяться досить дивні особи, які пропонують бажаючим придбати земельні ділянки НААН.

До речі, наші наукові установи та підприємства щорічно сплачують до державного бюджету податків і зборів на суму понад 1 мільярд гривень. А це на 600 гривень податку більше з кожного гектара наукової землі, ніж у середньому агробізнес.


-  Враховуючи існуючі тенденції (зміна клімату, наслідки війни, економічний стан і т.д.), яка фактично необхідна площа земель сільгосппризначення для ефективної діяльності науково-дослідних установ НААН?


- Поясню на прикладах. Візьмемо насінництво. У системі НААН наукова діяльність за цим напрямком велася у 46 наукових установах та 135 дослідних господарствах. Щорічно вироблялось для реалізації іншим насінницьким господарствам, для подальшого розмноження, понад 100 тисяч тонн насіння зернових, зернобобових культур, кукурудзи, соняшнику, буряків, гречки та багато інших культур.

Усе це відбувалося на площі 350 тисяч гектарів. Сьогодні, звісно таких площ вже немає. Мінімум, який необхідно тримати – 186 тисяч гектарів. Якщо цієї площі не залишиться, ми цілком можемо втратити наше українське насінництво.

Тепер тваринництво. Для забезпечення кормами племінних підприємств Академії необхідно не менше 61 тисячі гектарів. А загалом, мінімальна загальна потреба підприємств НААН у ріллі становить 248 тис. га.

- А як живеться вашим колегам за кордоном?

- Там науковці займаються виключно наукою! Ми ж повинні вирішувати не лише наукові завдання, але й забезпечувати вирішення інших питань за рахунок, в першу чергу, результатів діяльності дослідних господарств Академії. У тому числі, і заробітну плату. Адже державне замовлення забезпечує цю статтю витрат не більш, ніж на 50-70%. Приміром в Польщі фінансування одного з академічних аграрних інститутів перевершує фінансування всієї нашої академії. Тож, поки не зрозуміємо, що відсутність фінансування власної науки призведе до фінансування науки зарубіжної. Це аксіома.

 - Які саме напрямки будуть реалізовувати наукові установи НААН?

- На сьогодні однією з проблем, які потребують розв’язання, є недостатньо ефективна система обміну науковою інформацією, інноваційними розробками, можливістю фахового навчання та проведення досліджень, спрямованих на розвиток та модернізацію аграрного сектору.

Тобто, відсутня не лише ефективна координація в аграрній науці, але й потужне інформаційне джерело, яке б забезпечило доступ сільгоспвиробників до наукових розробок.

На мій погляд, наші установи могли б стати саме таким інформаційним ланцюжком зв’язку між усіма категоріями сільгоспвиробників і наукою, від великих товаровиробників до приватного сектору. На базі таких господарств можна було б створити досить ефективні науково-виробничі інноваційні центри з можливістю проводити консультативну, інформаційну та пропагандистську роботу.

Наука повинна фінансуватися не лише за рахунок державного бюджету та грантів, а також за кошти аграрного бізнесу. Адже бізнес зацікавлений в передових технологіях та розробках. Він хоче бачити сьогодні якісний і прибутковий продукт.  Насамперед, за  напрямами біотехнології, вірусології, захисту рослин та іншими.

Наступним важливим завданням аграрної науки є забезпечення українського споживача органічними, високоякісними, поживними та безпечними продуктами харчування. Це основа продовольчої безпеки країни. Вирішити це питання можливо лише за рахунок інноваційних розробок та впровадження нових наукових технологій у товарному виробництві. Для цього необхідне державне  цільове фінансування ключових державних наукових установ аграрного профілю – об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Аграрна політика України останні десятиріччя була зосереджена на виробництві валової продукції. Поза увагою залишалися питання збереження врожаїв та їх переробка. У наслідок цього і виникло певне «просідання» у інноваційному розвитку майже усіх галузей АПК.

У Євросоюзі ситуація з точністю до навпаки. Збереженню вирощеної продукції та її переробці завжди приділялась велика увага як з боку агробізнесу, так і з боку влади. Нам це необхідно терміново вирівнювати.

До основних статутних завдань НААН, також, відноситься проведення аналізу стану та визначення пріоритетних напрямів розвитку агропромислового комплексу.

Зазначене завдання є постійно в полі зору Президії НААН. Зокрема, ще у 2017 році науковцями Академії було розроблено концептуальні засади, цільові параметри та шляхи розвитку галузі тваринництва на період до 2030 року, які не викликали зацікавленості у  тодішніх керівників агропромислового комплексу. 2023 року Академією було надано пропозицію до РНБО щодо необхідності прийняття Державної цільової економічної програми розвитку тваринництва на період до 2033 року, яка знайшла своє відображення у рішенні РНБО, введеного в дію Указом Президента України від 9 жовтня 2023 року 681/2023.

Наразі Академією підготовлено і знаходиться на розгляді у Мінагрополітики проєкт Концепції Державної цільової економічної програми розвитку тваринництва на період до 2033 року, здійснюється розроблення Плану заходів з її виконання.

Метою зазначеної Програми є створення організаційно-економічних умов для мотивованого розвитку галузі тваринництва всіма категоріями товаровиробників для повного задоволення потреб вітчизняної переробної промисловості, а населення  високоякісною та безпечною вітчизняною продукцією, забезпечення збільшення обсягів виробництва продукції з високою доданою вартістю, посилення присутності України на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продовольства, зменшення негативного впливу на довкілля.

Головними завданнями в найближчій перспективі (2 роки) мають стати:

 реалізація заходів щодо стабілізації і збільшення поголів’я сільськогосподарських тварин, в першу чергу великої рогатої худоби, яке неможливо відновити у стислі строки;

 запровадження комплексу організаційно-управлінських рішень, спрямованих на розвиток галузі у повоєнний період та гармонізації вітчизняної системи селекції у тваринництві до міжнародних стандартів.

Вченими НААН вже обґрунтовано моделі об’єднання ресурсів фермерських господарств і ферм сімейних домогосподарств у сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи як самостійного сегменту ринку молока та молочної продукції. Розроблено  проєкти міні-ферм з переліком обладнання, поопераційними технологічними операціями і техніко-економічним обґрунтуванням виробництва молочних ферм на 10 і 20 корів із повним оборотом стада та проєкт створення і організації виробництва свинини на фермі з поголів’ям 10-20-50 основних свиноматок із повним оборотом стада (на власній кормовій базі або на частково покупних кормах – зерна для виготовлення комбікормів).

- Ото ж є плани бачення шляхів розв’язання проблем, конкретні пропозиції реалізації наукових інновацій. Бракує головного: розуміння в державі фундаментального значення науки для розвитку не лише АПК, а України. Це прикривається посиланням на брак коштів. Так їх не вистачає. Щоб було більше, треба не обмежувати академію в ресурсах, а поліпшувати умови їх заробляти. Чи не так?

-  Так. Бо саме розвиток науки забезпечує наше майбутнє.

                                  

                      Розмову вів Микола Петрученко   


Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: Новости политики
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.