ПОБУДОВА ПОВОЄННОЇ УКРАЇНИ ПОТРЕБУЄ МІГРАЦІЙНОГО ПРИРОСТУ НАСЕЛЕННЯ:

29 грудня 2023, 16:37
Власник сторінки
геокліматичні дослідження, нефінансова звітність - Strategic Group Sofia.
0
29
ПОБУДОВА ПОВОЄННОЇ УКРАЇНИ ПОТРЕБУЄ МІГРАЦІЙНОГО ПРИРОСТУ НАСЕЛЕННЯ:

КОНТРАРГУМЕНТИ ПРОТИ УРЯДОВОГО «СИРІЙСЬКОГО» ПЛАНУ.

Контекст.

У липні 2023 року розпочалася робота над «Стратегією демографічного розвитку України до 2030-го». Потреба у створенні стратегії спричинена негативними тенденціями, які були присутні в демографічній ситуації в Україні ще до 2014-го року, – скорочення населення країни, висока смертність, низька народжуваність тощо (врешті попередня Стратегія від 2006-го року до 2015-го описувала ті самі проблеми). Але через війну, розв'язану рф в Україні, до цих факторів додалася зовнішня міграція самих українців - понад 6 млн осіб вимушено перемістились на території інших країн. Прогноз повернення - не більше 50%


За оптимістичним прогнозом Інституту демографії та соціальних досліджень, у 2033-му році в Україні в кордонах 1991 року проживатимуть не більше 35 млн людей. Якщо ми візьмемо дані на 2021-й та припустимо збільшення народжуваності аж у три рази із базовим населенням у 40 млн. (гіпотетично ми винайшли механізм стимулу x3), то населення через 10 років буде більше приблизно на 1,360 млн. Але якщо ми народжуваність збільшимо лише у два рази - то отримаємо мінус 1.5 млн, бо в нас довоєнне співвідношення народжень і смертності 1 до 2.5. 


цитата: «Серед стратегічних цілей демографічного розвитку країни: підвищення рівня народжуваності, підтримка сім’ї, зменшення передчасної смертності, забезпечення міграційного приросту населення, економічна самостійність і підвищення рівня добробуту громадян, розвиток можливостей для якісного життя. Розробка та якісна реалізація Стратегії демографічного розвитку дозволить забезпечити демографічну стійкість (резильєнтність) в країні та необхідний людський капітал для розвитку економіки і забезпечення її обороноздатності.» - вказано на сайті


Мої розрахунки говорять лише про одне: навіть якщо ми перетворимося на традиціоналістську сім’ю і з завтрашнього дня потроїмо народжуваність, то в межах цього ж покоління ми приростимо лише на 1.3 млн через 10 років. Навіть ця гіпотеза не відповідає на потреби повоєнної побудови країни із стабільним ростом економіки. Якщо ж народжуваність зависає на сьогоднішньому рівні - то ми кожні три роки будемо мінус -1 млн. Й у міністерстві це не можуть не розуміти, тому в основі буде тема «забезпечення міграційного приросту». 


«У нас дефіцит робочої сили є неминучим, якою б не була ситуація з поверненням мігрантів…. Без економічного ривка програємо все, що виграємо у війні. Це умова виживання України…Буде погано. Значно гірше, ніж хтось може собі уявити. Варіація прогнозу на 2033 рік, на 10 років ми робили, - від 26 до 35 млн у кордонах 1991 року» (з інтерв’ю директора Інституту демографії та соціальних досліджень Е.Лібанової СУСПІЛЬНОМУ)


За підрахунками вітчизняних демографів, масова міграція за кордон жінок та дітей у поєднанні з втратами серед чоловіків-військовослужбовців може призвести до зменшення кількості населення до 30 млн людей вже у 2035 році. При цьому критичним для України показником стане чисельність у 20 млн осіб. Критичний - це здатність відтворювати індустріальний спосіб життя.



Мене хвилює цей пасаж: «…основними кроками для мінімізації наслідків демографічної кризи повинно стати підвищення рівня життя та залучення трудових мігрантів з інших країн» - каже експерт Олексій Позняк (завідувача відділу міграційних досліджень Інституту демографії та соціальних досліджень). - «Трудова міграція з бідніших країн може стати виходом для нас, адже якщо в країні просто не буде кому працювати і не буде кому жити – ситуація не покращиться.». Я гадаю, що радикальне джерело приросту робочої сили для нас вже обране. Більше того, на цьому етапі ЄС буде тільки «за»: зможе за наш рахунок виправити свої міграційну кризу. Адже коли ми радіємо вступу у ЄС, то потрібно пам’ятати, що там є квота по зобов’язанню приймати нових мігрантів. Нам віддадуть своїх та перенаправлять нових. А їх, нагадаю, буде кратно більше. Гряде епоха навали кліматичних біженців.



Кліматичні біженці: хто такі, та де живуть. 


У міру того, як глобальна кліматична криза загострюється, все більше людей змушені залишати свої домівки через стихійні лиха, посухи та інші погодні явища. Цих людей іноді називають «кліматичними біженцями». Люди, переміщені через кліматичну кризу, рідко рятуються від тимчасових погодних явищ – скоріше, від складних, постійних наслідків цих подій.


За оцінками Міжнародної організації з міграції, до 2050-го року кліматичних мігрантів буде до 1 мільярда. Інститут економіки та миру (IEP) налаштований ще більш песимістично, оцінюючи 1,2 мільярда кліматичних мігрантів до 2050-го року. Можливі два міграційних руха: внутрішній або зовнішній. Що стосується внутрішньої міграції, кліматичні мігранти почнуть рухатися до більш високих висот і помірного клімату, щоб уникнути екстремальних погодних умов, які змусили їх втекти. «Дуга непридатності для життя» - тягнеться по всій земній кулі. 


Зміна клімату, викликана діяльністю людини, посилює бідність і політичну нестабільність, посилюючи конфлікти за фундаментальні ресурси, такі як вода, і підштовхуючи все більшу кількість людей до міграції. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), 90 відсотків біженців у світі сьогодні походять з країн, що знаходяться на передовій кліматичної надзвичайної ситуації. Стихійні лиха змушують 21,5 мільйона людей щороку залишати свої будинки.


Більшість із побитих кліматичною зміною країн просто не мають ресурсів та інституцій, щоб впоратися з майбутніми кліматичними катастрофами. Неврожаї, нестача води, нестача енергії та нестерпна спека зроблять багато країн непридатними для життя. Наприклад, Іран – країна з населенням 88 мільйонів людей – до! 2050 року буде практично непридатною для життя.



Але страждає й багата Північ.


Екстремальні явища, пов'язані з погодою, починають ставати «хронічними рисами життя» вже й на Півночі. Зверніть увагу на повторюваність потужних повеней на півночі Європи та розливів річок у її центрі. Та погода, під яку підлаштували за сотні років всю інфраструктуру та господарчі комплекси європейських країн, змінилася у своєму розкладі, характері та інтенсивності лише за лічені десятки років. Наш штучний вплив зробив швидкість змін так само над-природньою. Вся фінансова архітектура домоволодіння Заходу розвалюється у таких обставинах: неможливо на одному страхуванні житла рік на рік його наново відновлювати через розлив Дунаю - й таких прикладів багато. Врешті Канада вже не здатна гасити свої пожежі, а, нагадаю, у цьому році згорів ліс площею під третину України в кордонах 1991-го р., вщент (тільки уявіть це фізично). Це явище породило риторику нового типу. Яка підсумовує, що на цьому «пожежному» прикладі Канаду, у разі декілька кратного повтору у наступні 10 років,  можна буде назвати геокліматичним failed state. Країною, яка не здатна підтримувати свою фізичну безпеку та цілісність від впливу погодних явищ клімату, що активно змінюється. 


Екстремальна спека та погодні явища, які характеризують це літо в Південній Європі, внутрішнє переміщення, яке вони спричинили, а також руйнування туризму та місцевої економіки, які вони спричинюють, ще більше наближають континент до того, що зараз є глобальним досвідом. Феномен внутрішньої кліматичної міграції в Італії вже став реальністю. Кілька районів країни можуть стати непридатними для життя через кілька років.


Зниження продуктивності сільського господарства є одним з найбільш помітних факторів міграції, викликаної кліматом. Тому можна стверджувати, що тиск на міграцію може зрости в сільських районах найпівденніших регіонів Європи (особливо в країнах-кандидатах на вступ до ЄС), які, принаймні сьогодні, набагато більше залежать від зайнятості в сільському господарстві, ніж в середньому по ЄС, а також будуть найбільш схильні до потепління температури і посухи. 


Кліматична міграція не набуває тимчасового характеру. Наприклад події в Ла-Фот-сюр-Мер на атлантичному узбережжі Франції. У 2010-му році на заможний прибережний курорт обрушилася Синтія, потужний шторм, що супроводжувався бурхливими морями. Століття тому шторм такого масштабу не викликав би спустошення, але підвищення рівня моря означало, що воно призвело до масштабних повеней, які забрали життя десятків. 40% постраждалих відмовилися залишитися у відбудованому житлі. Це факт, що ті, хто пережив екзестенційно руйнівне стихійне лихо, на кшталт лісних пожеж Іспанії чи Канади, переживає психологічну травму, яку можна порівняти тільки із військовими діями. Великий відсоток після цього вже не може спокійно жити поряд із звичним ландшафтом, перманентно втрачає відчуття безпеки.  


Північна Німеччина, північна Італія і північна Франція піддаються найбільшому ризику майбутніх збитків. 20 відсотків населення Франції під ризиком затоплення їх житла.


Як на мене, адекватно брати за основу принципи сродності та культурної толерації. Це виведе нас до роботи по темі міграції на населення Європи. Методологічно ми маємо напрацювати взаємовигідні канали міграційних потоків в Україну жителів європейських територій, принципово уражених швидкими змінами клімату. На сьогодні «трудова міграція з бідніших, третіх країн» буде підривати залишки соціальної стабільності. Закладання як основи такого підходу у державну стратегію - неприпустимо, бо пропускає кращий та продуктивніший підхід. 



Підхід до «європейського» міграційного сценарію. 


Серед європейських країн-донорів є два блоки: 


1) Спраглі до води та перегріті країни європейського середземноморського узбережжя;  


2) Підтоплюване Північне узбережжя Європи: північ Франції, Бельгії, Німеччини, Голландії, Данії та ін. На додаток, у другій половині століття запуститься друга хвиля міграційної мобільності через крах океанічної циркуляції AMOС. Коротко кажучи, це система доставки тепла морською течією до північно-західної сторони європейського континенту. Вже відомо, що AMOC була найслабшою за останні 1600 років через глобальне потепління. Дослідники (для прикладу: «Warning of a forthcoming collapse of the Atlantic meridional overturning circulation», Peter Ditlevsen, 2023 - Nature Communications) помітили тривожні ознаки переломного моменту в 2021-му році. Згідно з новим аналізом, часовий масштаб колапсу – між 2025 і 2095 роками, з центральною оцінкою на 2050-ті роки. Для європейського континенту це означатиме різке похолодання в північних частинам із зачепленням й центральної Європи. Можливо це лише співпадіння: опікування Данією майбутньою реіндустріалізацією ; фінансування фінами, норвежцями, канадійцями умовно свіжих досліджень із кліматичної паспортизації України (із проекцією на майбутнє) із назвою «Зміна клімату в східній Європі: Білорусь, Молдова, Україна». Де Україну із деякими обмовками називають однією із найменш уразливих від дій глобального потепління, на фоні іншої Європи. Таких прикладів вдосталь, щоб показати особливий, із прихованою мотивацією, інтерес до нас з геокліматичної точки зору. Ми маємо швидко та грамотно скористатися цим капіталом. 


З метою сприяння кліматичним європейським мігрантам та сприяння їхньому успішному вписуванню в українське суспільство, пропонується вжити ряд заходів та ініціатив, спрямованих на створення сприятливого середовища для їхнього переселення та інтеграції. Такий підхід має враховувати динаміку геокліматичних проблем країни-донора (людей та капіталу), паралельно провівши внутрішній   аудит натурекономічних ресурсів, підготовку генерального перепланування України під можливості та слабкості, які задають кліматичні зміни (детальніше )  - це дозволить втягнути в український простір якісний та культурно комплементарних людський капітал.





НОВА МЕТОДОЛОГІЯ МІГРАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ: ЗАПРОВАДЖЕННЯ ПОЛІТИКИ «НА УПЕРЕДЖЕННЯ» ЩОДО ПОТЕНЦІЙНИХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КЛІМАТИЧНИХ МІГРАНТІВ ЧЕРЕЗ РОЗВИТОК СПІЛЬНИХ БІЗНЕС-ПРОЄКТІВ. НА ПРИКЛАДІ ГРЕЦІЇ. 

Чому саме греки? Варіант комплементарності #1 (історична спорідненість) 

Грецькі колонії, розташовані на території сучасної України, стали неодмінною складовою частиною античного світу. Вони робили важливий внесок у розвиток культури, економіки та політичного ладу сьогоднішнього південного регіону України. Починаючи з VII століття до н.е., грецькі поселення активно заселяли причорноморські та придунайські землі.

На узбережжі Причорномор'я розташовані такі видатні грецькі колонії, як Ольвія, Херсонес Таврійський, Пантикапей. Їхній успіх базувався на високорозвиненому сільському господарстві, морській торгівлі та зближенні з місцевими народами. Грецькі поселення стали центрами обміну та культурної взаємодії між греками, скіфами, тавріянами та іншими народами Північного Причорномор’я.

Й ці поселення були чисельні. Ольвія, заснована у VI столітті до н.е., розташовувалася біля сучасного міста Очаків на південному заході України. Її населення в античні часи оцінюється приблизно в 5-10 тисяч осіб. Херсонес, заснований у V столітті до н.е., розташований на південному заході Криму. В античні часи тут проживало більше 20 тисяч осіб. Пантикапей, розташований на заході Криму, був однією з найбільших грецьких колоній на цих землях. В орієнтованій античній період часів його розквіту, населення оцінюється в 30-40 тисяч осіб. 

У XVIII столітті спостерігалось посилення переселення греків на територію України, що зумовлювалося політикою російської імперії, що заохочувала міграцію на малозаселені землі Півдня України, в той час як греків політико-культурно витісняла Османська імперія. Греки в Україні виявляли високий рівень самоорганізованості та підприємницьких здібностей (зараз таким зовнішнім фактором переселення стає клімат).


Однією з найбільш компактних етнічних груп, які зараз проживають на території нашої країни, є саме греки. На сучасний момент, грецька громада складає кілька десятків тисяч осіб, зосереджених переважно в містах з історичними зв'язками, таких як Одеса, ||Маріуполь||, Херсон, Житомир, Ніжин та навіть Харків.

Історія грецької присутності на території України свідчить про багатий культурний обмін та взаємодію. Сучасні греки в Україні зберігають свою культурну спадщину та активно взаємодіють з українським суспільством. Історичні та соціокультурні обставини створюють потенціал для успішного переселення нових греків.



Кроки в межах нової міграційної політики:

1) Спільні бізнес-проєкти з грецькою діаспорою передбачає створення кластерних програм для малих та середніх підприємств, які будуть приваблювати як мігрантів, так і місцевих підприємців для спільного розвитку бізнесу;

2) Формування спільного інвестиційного фонду із підживленням за рахунок створення в межах ЄС відповідної стимулюючої програми. Агітація за європейське фінансування має чітке економічне підґрунтя: нові натурекономічно стабільні господарства та виробництва продуктивніші за фінансову крапельницю без віддачі страждаючим від перманентної посухи районам Середземномор’я. Частину українського півдня, як мінімум, можливо пере підживити новою транс-обласною водною інфраструктурою (див. тему нового водного генерального планування ). Спільні бізнес-проєкти можуть бути в сферах кластерних програм для малих та середніх підприємств у агропромі, туризмі та енергетиці - тих секторів, що найбільше зараз страждають у Греції через клімат. Тільки у цьому році вони втратили третину врожаю оливки через негоду. А потужні пожежі вдарили одномоментно по найбентежнішим курортним місцинам, спаливши 161 тис. гектарів та завдавши 1.8 млрд.долл. втрат;

3) Територіальне планування та інтеграція: активне залучення грецької сторони до обговорення та вибору об'єктів для житла та бізнесу на перспективних територіях України, враховуючи їхні побажання та специфіку.

4) Непублічна дипломатія та партнерства: необхідне укладання неформальних угод, що враховує політичну чуттєвість теми катастрофічних довгострокових наслідків зміни клімату для середземноморського регіону. Замість внутрішніх панічних прогнозів - двосторонні програми спланованого поступового трансферу в межах ЄС. Для розуміння, чинний німецький міністр туризму прирік літній відпочинок на Середземномор’ї, через розгін нестерпних температур та відповідних лих (для греків це близько 2 млрд.долл. на рік). Активна непублічна дипломатія для укладання інвестиційних бізнес-угод та програм між урядом України та країнами потенційного походження європейських кліматичних мігрантів - це ключовий метод формування міграційних антропопотоків. Спільна та сродна для мігрантів праця на геокліматично стабільних (та підсилених після відповідних заходів) територіях - єдиний спосіб налаштування міграційного приросту населення із гарантуванням внутрішньоукраїнської соціальної стабільності. 

Повоєнне будування більшої економіки створить ринок праці із конкретними професійними запитами, яким вище описана «плануюча» політика трудової міграції задовільняє. Натомість стихійне відкриття України під потоки за «сирійським» сценарієм просто неадекватний нашим умовам та запитам: в нас не буде вільної пропозиції в сервісній сфері для некваліфікованої та ще й некомлементарної для нас робочої сили. Як це спрацьовувало для європейських міст під час попередніх міграційних хвиль.

Вищенаведений підхід - універсальний та потребує лише налаштування стратегічного типу урядування та попереднього усунення непродуктивних та руйнівних паразитарних практик та їх носіїв з адміністративного корпусу країни.