Стаття рекомендується всім, хто здійснює менеджмент мережевих організацій, несе функцію спостереження, є членом мережевої організації або кому доведеться створювати мережу.
Одним із привабливих організаційних форматів є мережеві організації, членами яких є самостійні організації громадянського суспільства. І весь інтерес полягає в тому: як група окремо взятих організацій ухвалює рішення об'єднатися, взаємодіяти, згодом інституціоналізуватися та діяти спільно, посилюючи свій потенціал та можливості впливу на зміни у сфері.
Стаття рекомендується всім, хто здійснює менеджмент мережевих організацій, несе функцію спостереження, є членом мережевої організації або кому доведеться створювати мережу.
У цій статті зібраний та осмислений практичний матеріал, який може бути корисним дослідникам, фахівцям у галузі розвитку організацій громадянського суспільства.
При використанні матеріалу посилання на автора вітається.
Ілюстрації створені Євгеном Білим на прохання автора, якому висловлюю величезну подяку.
Стаття з ілюстраціями тут https://bakhtyiev.com/blog/osoblivosti-rozvitku-merezhevih-organizacij-tipovi-vikliki-ta-praktichni-vidpovidi-na-nih
МЕРЕЖУВАННЯ ОГС ЗА ОРГАНІЗАЦІЙНИМИ ОЗНАКАМИ
Перед початком ознайомлення з матеріалом прошу уважно подивитися на ілюстрацію, яка допоможе краще сприйняти текст цієї глави. За такою структурою побудована вся стаття.
Ілюстрація 1.
Треба почати з того, що ми можемо називати мережами організацій громадянського суспільства? По-перше, це об’єднання декількох організацій, діяльність яких спрямована на досягнення загальної мети. По-друге, об’єднання дозволяє значно посилити вплив на органи влади і сприяти змінам. По-третє, об’єднання посилює експертну, адвокаційну та інституційну спроможність, що забезпечує більш якісний і видимий результат. І четверте, громадські організації у своїй професійній площині, як правило взаємодіють у різних проєктах, тому об’єднання сприяє тому, щоб реалізовувати більш потужні і довготривалі проєкти, мати можливість охоплювати різні регіони за рахунок ресурсів членських організацій.
Увага! В даному тексті акцент робиться на мережах, в які входять самостійні і незалежні організації громадянського суспільства. Якщо вас цікавлять мережі, що створюються з філіалів з єдиним центром управління, тоді цей матеріал буде для вас корисним з точки зору загального уявлення про процеси мережування.
І так, мережі бувають різними за членством:
Індивідуальне членство. Є громадські об'єднання, які побудовані на індивідуальному членстві. У таку мережу входять окремо взяті персони, яким за тими чи іншими потребами, важливо впливати на свою професійну, або інші сфери, які за їх думкою потребують змін. Зрозуміло, що поодинці досягти результатів вони не можуть, тому об’єднання дозволяє відчувати себе силою.
Громадські спілки, побудовані на індивідуальному членстві, мають органи керування. Це, як правило, правління та виконавча дирекція. І зрозуміло, що загальні збори – є вищим органом організації.
Організаційно мережа управляється за допомогою кураторів, менторів, коучів, які покликані допомагати у координації діяльності окремо взятих членів мережі та за необхідності надавати підтримку у процесах прийняття виважених рішень через досягнення консенсусу.
Складність управління мережею з індивідуальним членством полягає в тому, що організувати процеси, які можуть призвести до відчутних результатів непросто, тому що:
· підтримка зв'язку з членами об'єднання є трудомістким процесом за змістом, психологічною специфікою кожного, що займає багато часу і потребує енергії,
· дієвість такої мережі залежить від активності окремо взятого учасника, його сміливості, інтелекту готовності впливати на зміни і протистояти статусу-кво, що склався.
З іншого боку, якщо людину доля вже привела до думки, що необхідно об'єднуватись, то її рішучість підтримується саме приналежністю до мережі людей, які мають схожі інтереси та прагнуть змінити існуючу дійсність.
Ефективність мережі залежить від того, наскільки людина – член організації осмислює себе АГЕНТОМ ЗМІН. В цьому плані мережа може його підтримати знаннями, навичками, матеріалами, члени можуть обмінюватися досвідом і підтримувати один одного в починаннях та боротьбі, або гуртуватися під час проведення акцій.
Чому організації з індивідуальним членством ми можемо назвати мережею? Чим вона відрізняється від будь-якої ОГС, до якої входить велика кількість людей?
Організація, яка розростається і поширюється територією всієї країни, з часом починає формувати регіональні неформальні групи, до якої входять члени цієї організації, або член організації формує навколо себе сітку з активних громадян, які готові слідувати місії організації на добровільних засадах, не стаючи її членами.
За формальними ознаками мережеві організації з індивідуальним членством дуже схожі з громадськими об'єднаннями, членами яких є окремі ОГС, тим, що створена агентом змін група працює практично як ОГС, але не має юридичного статусу.
Одна з важливих ознак такого роду об'єднань – це розгалуженість та прагнення до об'єднання на регіональному та національному рівнях.
Членство організацій. До другого формату об’єднання слід віднести групування організацій громадянського суспільства у спілки для:
· досягнення системних змін у сфері, в якій вони себе реалізують,
· набуття інституційного впливу, щоб спонукати органи влади до реформи, прийняття необхідних законів та нормативно-правових актів і т. і.;
· об’єднання експертів та посилення експертного потенціалу.
Слід зазначити, що організації з високим рівнем експертності раніше відчувають необхідність у об’єднанні та мережуванні. Вони краще усвідомлюють яких змін потребує сфера і тому намагаються об’єднати зусилля, щоб їх прискорити. Частіше реформи просідають на місцевому рівні, тому мережування дозволяє охопити регіональний рівень хоча б у інформаційній площині.
Окрім експертної складової, такі об’єднання формується за спільними цінностями, що дозволяє згодом разом сформувати спільну місію.
Безумовно, мережа – це не лише експертна підтримка та вплив на державні органи та органи місцевого самоврядування, це ще безпосередня робота з широким колом стейкхолдерів даної сфери, за допомогою яких формується усвідомлений підхід до змін та загальне розуміння що і як кожна з сторін може зробити.
Як правило, об'єднання ОГС не надає послуги. Послугами займаються членські організації, але спілка повинна забезпечувати або сприяти забезпеченню умов, щоб необхідні послуги надавалися професійно і якість життя кінцевого бенефіціара змінювалося на краще.
Такі мережі обов’язково мають органи керування та органи спостереження за діяльністю: це правління та виконавча дирекція, а також контрольно-ревізійна комісія чи наглядова рада, яка забезпечує своїм авторитетом прозорість діяльності організації.
Тимчасове об'єднання. Це коли ОГС об'єднуються у тимчасову групу для вирішення гострих питань, які потребують невідкладного втручання і прийняття органами влади потрібного для суспільства, або громади рішення. Тимчасові об'єднання демонструють солідарність та консолідацію громадянського суспільства, яке налаштоване рішуче впливати на владу для забезпечення проведення реформи на місцях, захисту порушених прав будь-кого.
Тимчасові об'єднання не мають юридичного статусу і в ньому немає потреби, вони не створюються для забезпечення системних змін. Для системних змін існують два вищезгадані об'єднання.
Тимчасові об'єднання не мають стійкості, тому характер самого об'єднання організацій – це гостра реакція на суто злободенне питання. У такі об'єднання збираються організації, які готові публічно висловити свою незгоду та домагатися справедливості, вони привертають увагу суспільства і ЗМІ всіма способами, щоб у влади не було можливості уникнути відповідальності.
Після того, як гострота сюжету спадає – влада прислухалася, прийняла потрібне рішення, запропонувала діалог і співпрацю, такого роду об'єднання, як правило, знижує публічну активність або перестають існувати зовсім. У період активної фази тимчасовим об'єднанням управляє рада, комітет, що складається часто з лідерів організацій.
Підтримувати системно тимчасові об'єднання досить складно. Якщо організації не втратили інтерес до теми, або один до одного, тоді на певному рівні організаційного розвитку вони мають набути вже юридичного статусу громадської спілки.
Спроби створити регіональні мережі з тимчасових об'єднань не призвели до бажаного результату, тому що до таких об'єднань входять дуже різні та несхожі за темами організації.
ПІДХОДИ ДО ОБ’ЄДНАННЯ ЛЮДЕЙ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ У МЕРЕЖІ
У цій главі кожний із зазначених організаційних форматів об’єднання буде розглядатися з точки зору мотивації учасників до мережування. На ранньому етапі, коли мережа тільки створюється та запускається, мотивація для всіх є зрозумілою. Згодом виникають різні питання, відповіді на них знаходяться у площині менеджменту.
Ілюстрація 2.
Мережа з індивідуальним членством. Є спілки, які створюють люди однієї професії для оцінки та підтримки свого професійного рівня, визначення загальних проблем у галузі.
Також мережі з індивідуальним членством будують ті, хто активно відстоює свої права, прагне бути видимим у своїй сфері та у суспільстві загалом.
Тут важливо зазначити, що до мережевої організації національного рівня прагнуть люди з яскраво вираженими лідерськими якостями. Згодом вони приходять до необхідності об’єднувати однодумців у громадську організацію на місці. А ті, хто не готовий брати на себе додаткове навантаження у вигляді ОГС, віддають перевагу мережевим організаціям, де особистість не буде затерта брендом членської ОГС. Це, як правило, лідери думок і креативні індивідуали. Також серед лідерів можуть зустрічатися ті, кого називають «міськими божевільними». Для яких важливішим є процес, ніж результат, увага до себе, ніж вирішення проблеми. (Не мені їх судити, прости Господі, але вони більш шкодять, ніж допомагають.)
Мережа організацій. До таких мереж можуть доєднаються більш сервісні організації, які надають послуги, але це не обов’язково. Об'єднання в мережу обумовлено намаганням посилити свою дієвість, щоб забезпечити послугами більшу кількість клієнтів, охопити більшість регіонів. Тоді є можливість стандартизувати послуги чи допомогу, заручитися підтримкою колег, об'єднати зусилля, які зрештою знімають навантаження з однієї організації та рівномірно розподіляють його серед усіх членів мережі.
Організації, які надають послуги на місцях, об'єднання на національному, або регіональному рівнях дозволяє збільшити ресурс в інформаційному, експертному, організаційному напрямах та залучити фінансову підтримку у необхідних об’ємах.
В мережеві організації, як було зазначено вище, об'єднуються організації з високою експертністю у сфері, де кожна з них має свою конкретну спеціалізацію, завдяки якої посилюється експертність інших членів. В результаті, створюється комплексний ресурс, який можна порівняти з гарним науково-практичним та дослідницьким інститутом. Рівень експертизи дозволяє професійно доводити всім стейкхолдерам необхідність змін, впливати на державні інституції, вносити зміни до законодавчих актів.
Треба зазначити, що інституційний вплив досягається за рахунок системних адвокаційних кампаній, а робити це разом набагато простіше та й не страшно.
Мережа може створюватися з організацій, члени якої є самі бенефіціарами, які у свій час об’єдналися для захисту своїх прав та підтримки одне одного. Розуміння, що одна ОГС не здатна забезпечити трансформацію сфери чи змінити ставлення до своєї групи у суспільстві, спонукає їх до об’єднання. Це добре видно з прикладу, як поєднали свої зусилля люди з інвалідністю.
Існують також організації, які захищають права тих груп осіб, які самі собі допомогти не можуть. Наприклад, діти.
Об'єднання в одну мережу дозволяє бачити загалом процеси, що відбуваються у сфері, та знаходити інтегральні рішення для вирішення існуючих проблем бенефіціарів.
Тимчасові об'єднання. Коли необхідно виконати конкретне завдання – в єдину силу збираються як організації, так і окремі впливові особи, здатні надати вагомості тимчасовому об'єднанню. Необхідність такого об'єднання вимагає, як правило, ситуація, яка може нести загрози як окремо взятій особі, так і групі людей.
Тимчасові об'єднання можуть створюватися з експертів. Це коли піднімається вся експертна спільнота, щоб відстояти певну позицію та спонукати чиновника до невідкладного вирішення питання. Експерти, як правило, приходять до влади з готовим рішенням та алгоритмом дій.
Тимчасові об'єднання можуть створюватися і на базі мережевої організації, куди для співпраці запрошуються організації, які мають спроможність для поставлених завдань. Мережа на певний період стає платформою, до якої залучаються любі організації, готові взяти на себе певний об’єм, або напрямок роботи. У перші місяці повномасштабного вторгнення спілки ОГС скоріше відреагували на ситуацію і допомогли подолати соціальну катастрофу, створивши гуманітарні штаби, шелтори, притулки для ВПО.
Мотивацією до створення, або вступу до мережі є, або краще сказати, може бути:
· матеріальний та нематеріальний ресурс, який має об'єднання;
· сертифікація на право ведення діяльності, наприклад, адвокатської;
· захист інтересів та можливість їх лобіювати, як у бізнес-асоціаціях;
· наявність в об'єднання лідерів, чий авторитет впливає на прийняття рішень на національному та міжнародному рівнях, що часто зустрічається у найстаріших правозахисних мережах та ін.;
· відомість та впливовість мережі на національному рівні.
Безумовно, громадянське суспільство України має кращі приклади, ніж ті, що зазначені в цьому переліку, але це тільки перша спроба узагальнити свій практичний досвід. Дякую за розуміння.
ГРОМАДСЬКІ СПІЛКИ
Щоб не плутати читача назвами об’єднань у перших двох главах було використано таки словосполучення, як: індивідуальне членство – мережа з індивідуальним членством, членство організацій – мережа організацій. Також увагу було приділено тимчасовим об’єднанням, які створювалися як без організаційній підтримки, так і на базі мережі.
У першій главі була спроба показати організаційні ознаки мереж, а в другій, як мотивується мережування за спеціалізацією. Третя частина присвячена формам громадських об’єднань.
Ілюстрація 3.
Ми бачимо, що мережеві організації можуть мати різні назви, але в юридичному полі вони позначають себе громадською спілкою. Коли відносини між особами, або організаціями закріплені за вимогами всіх формальностей, вони набувають свою назву – це може бути асамблея, асоціація, ліга, мережа. З точки зору юридичного статусу – це спілки, назви яких не впливають на організаційну частину, і всі вони можуть мати однакові ознаки за кількісними, якісними та змістовними ознаками. Наше ж завдання показати що є мережею, а не індивідуальні особливості кожного з зазначених форматів.
Також в назвах мереж ми можемо зустріти слово «коаліція», вона теж може бути спілкою, але за формальними ознаками коаліція більш підходить до тимчасових об’єднань.
Що робить мережу мережею?
1. Кількість учасників спілки. По-перше, саме об'єднання називає себе так та усвідомлює себе мережею!
По-друге, кількість учасників є показовою ознакою, що об'єднання поширює свою діяльність на більшій частині території країни та представлено у більшості регіонів.
По-третє, до мережі входять впливові організації, чий голос чути, як мінімум, на рівні регіону.
По-четверте, загальний бренд дозволяє позиціонуватися організації як силі, яка може консолідуватися та залучити до процесу як однодумців, так і бенефіціарів.
І найважливіше – це відчуття готовності до інституціалізації. Не кожне об’єднання набуває її, хоча бажання створити спілку виникає частіше, ніж спроба оцінити свої можливості щодо подальшого інституційного розвитку заради впливу.
2. Якість експертизи. Наступний елемент – якість експертизи. Експертна спільнота своїм науково-практичним досвідом забезпечує стійкість курсу до розвитку сфери, навіть при зміні політичних еліт. Новоспеченим чиновникам потрібен час для того, щоб увійти до курсу справи. У цьому питанні неоціненну підтримку надають організації, які на високому професійному рівні ведуть цю тему.
Сьогодні громадянське суспільство України стало кадровим ресурсом для державного апарату, що вселяє надію на збереження інституційної пам'яті. І це, як мінімум. Далі побачимо.
3. Ефективність інституційного впливу досягається за рахунок кількості учасників процесу та якістю експертизи. Висувати вимоги без глибинного розуміння питання неможливо. Професійна зрілість дозволяє економити час на вирішення питань, від яких залежить становище, доля і навіть життя людей.
Інституційний розвиток мережі – це окрема велика тема, яка потребує детального розбору. У цій статті спостерігаються лише особливості розвитку.
4. Якість життя бенефіціарів. Головний результат діяльності об'єднання – це забезпечити якнайшвидше зміни якості життя бенефіціарів, заради яких створювалися організації, що зібралися в мережу. Мережа більшою мірою має здатність досягати результатів на національному рівні. Мережа здатна притиснути й місцевих чиновників, в інтереси яких не входить бажання ославитися на всю Україну.
Якість життя бенефіціарів – це основне завдання будь-якої організації громадянського суспільства. На цю мету мають бути спрямовані всі проекти, які реалізують громадські організації. Навіть дослідження впливають на якість життя бенефіціарів, бо з них починається шлях до вирішення проблеми.
НА ЯКИХ ПРИНЦИПАХ БУДУЄТЬСЯ МЕРЕЖА
Чесно кажучи, що принципи, властивості, тяжіння до горизонтальної структури, інструменти громадянського суспільства, які зазначені в цій главі є тільки припущенням, або бажанням автора, щоб мережі розвивалися за такими організаційно-змістовними шляхами та елементами. Тому ніякого тиску на вашу думку тут ви не знайдете. Знайти точні дефініції для оцінки живого процесу – не просте завдання, ще до складності додається той момент, що світ дуже швидко змінюється і відчути тренди дуже складно. Але автор нічим не обмежений у висловлюванні своєї думки і спирається тільки на свій практичний досвід. Можливо захоплення деякими ідеями вплинули на картину уявлень і на скільки вони вірні покаже час.
В перших трьох частинах мова йшла про формальні ознаки об’єднань, причини, які спонукають створювати мережі за індивідуальним членством, або членством організацій, а також ознаки мережі, незалежно від того, яку назву обрала собі спільнота. Відрізняється тільки коаліція, яка була віднесена до тимчасового об’єднання.
Ілюстрація 4.
Люди об’єднуються в організацію, коли мають спільну мету та цінності, які вони однаково розуміють. Не виключенням є громадські спілки, які об’єднують організації. Зрозумілість потреби створювати громадську спільноту згодом приводить до необхідності визначитися із загальним баченням і місією. Прототипом загального бачення є первинна мета, яка була визначена на початку процесу об’єднання. Потім настає час для створення місії: заради чого організація існує?
Місія спілки відкриває можливість перед кожній членській організації зосередитися на одному фокусі, сформувати стратегічний план дій, остаточно зробити свій вибір щодо мережування з іншими, або ні, якщо виникають якісь розбіжності.
Спробуємо розібратися з принципами, на яких будується мережа.
Інтегральне партнерство. Інтегральний підхід спирається на залучення дисциплін, які дозволяють комплексно, всеосяжно і всерівнево вирішити завдання.
Як правило, в мережу збираються громадські організації, які причетні до конкретної теми, чия експертність в конкретній сфері є визнаною. Об’єднання організацій посилює загальний потенціал мережі, а їх відмінності та інші спеціалізації дозволяють глибше підходити до проблеми, знаходити нові шляхи її вирішення. Це, на перший погляд, можна назвати комплексним підходом, але вирішення соціальних проблем спрямоване саме на людину, її особистість, стан її здоров’я, в який соціальній системі і навколишньому середовищу вона знаходиться, який має світогляд і культуру в самому широкому розумінні. Таким чином, різнобічність організацій формує партнерство не лише на спільності, а й на відмінностях, що дозволяє цілком побачити картину явища та знайти рішення, які стануть рушієм до змін.
Враховуючи, що світ ускладнюється, знаходити прості рішення стає дедалі складнішим, тому інтегральний підхід дозволяє цю складність розділити на частини, і враховуючи цілісність, складати завдання навколо частин.
Дуже часто можна зустріти думку, що треба змінювати всю систему і тоді настане щастя – ні, не настане. Інтегральний підхід навчає знаходити підходи до окремих проблем, вирішення яких впливатиме на трансформацію системи.
Експертність – цей принцип є фактором, що об'єднує мережі, він дозволяє збиратися однодумцям, відчувати себе інтелектуальною та інституційною силою.
Холізм. Мережа – це холістична система. У неї входять окремі організації, які є цілісними, сформованими і мають свою індивідуальність і неповторність. Об'єднавшись у мережу, організації створюють нову систему. Кожна організація є холоном – з окремою структурою, який певною мірою інтегрован у загальні процеси, але зберігає свій неповторний образ.
Іншими словами, об'єднання в мережу не несе в собі втрати індивідуальності та незалежності членської організації. Вона продовжує свою діяльність, але збагачується в напрямку організаційного та експертного розвитку за допомогою можливостей мережі.
Мережа немає права втручатися у внутрішню діяльність членської організації.
Управління мережею складно назвати прямим та лінійним, тому що холістична система передбачає рівне партнерство у внутрішній взаємодії. Це досягається за рахунок відповідального членства.
Важко втриматися в мережі тій організації, яка діє всупереч законам внутрішнього мікрокосму. Постійна протидія – це шлях до відторгнення.
Система без окремого холону не перестане існувати, холон – це завжди частина чогось більшого. Висновок може бути однозначним – без приналежності до спільноти відкривається шлях лише до маргінальності.
Адвокація. Потрібна справа для мережевих організацій. Це великий спільний досвід, який поєднує мережу та дає можливість відчути кожному члену належність до чогось великого та важливого.
Особливо надихають ті кампанії, які привели до видимого результату, визнанню в публічному просторі, коли новий досвід став помітним не лише на рівні експертної спільноти, а й у ЗМІ та на рівні міжнародного партнерства.
Самоорганізація. Мережа об'єднується на добровільних засадах задля досягнення спільної мети. Не варто вирощувати патерналістські настрої – всі організації рівні в мережі та повинні вміти самоорганізовуватися.
Самоорганізація – це потужний потенціал кожної мережі. Він проявляється найчастіше у критичні моменти, коли колективізм включає всі необхідні ресурси на вирішення тих завдань, які здаються нерозв'язними і щодо вирішення яких немає необхідного досвіду.
Самоорганізація – це глибинна сила, яка проявляється, якщо мережа стійка, здорова та соціально відповідальна.
Є приклади, коли розгалужена мережа стала величезною підмогою для вирішення волонтерських та гуманітарних завдань. Мережа задіяла всі зв'язки, щоб забезпечити логістику гуманітарного вантажу в найтяжкі часи повномасштабного вторгнення рф на територію України.
Ініціативність. Зрілі організації, що входять до мережі, мають проявляти ініціативу. Не можна жити в очікуванні того, що там може запропонувати правління чи виконавча дирекція.
Ініціатива, що виходить знизу, дозволяє торкатися найважливіших і гострих питань, які турбують цільові аудиторії не тільки окремої організації. Цей запит і є реальним.
Увага до потреб цільових аудиторій, особливо якщо вони мають стійкий характер, дозволяє формувати проекти для всієї мережі. В цьому випадку знаходити ресурси легше, бо сподівання спільноти ОГС і очікування донорів можуть збігтися. Донорські інституції схильні фінансувати проекти, які пропонують сталість розвитку.
Гнучкість. Мережа не може керуватися жорстко. Це не партійна організація із чіткою ієрархічною структурою. Суспільне середовище чутливе і не сприймає авторитарних моделей управління. Що може бути ефективним у цьому випадку?
Насамперед, необхідні знання сучасного менеджменту та лідерства. Велику допомогу в цьому питанні може надати система управління Agile, якою користуються ІТ-компанії, крім того, коучинг-лідерство допоможе керівникам, а розуміння того, що є «м'яка сила» знизить ризики виникнення конфліктів. Методик управління зараз розроблено чимало, тому їх варто вивчати, щоб зберігати свою холістичність, а не перетворюватися у жорстку ієрархічну структуру.
Відповідальне членство. Внутрішні політики, етичний кодекс, увага до внутрішніх комунікацій певним чином відображають елементи відповідального членства. Але, мова йде більш про усвідомлення членськими організаціями своєї відповідальності за дієвість і розвиток мережі.
Мережа – це об’єднання рівних серед рівних. Воно формується за умови, якщо у мережу зібралися організації, які розуміють, що не можна перекладати всю відповідальність на органи врядування. Якщо, організації зібралися за доброю волею в спилку, вони на вході розуміли для чого це роблять, чого хочуть у подальшому, тому відповідальне членство необхідно підтримувати, слідувати йому, говорити про нього, але при цьому не забувати, що вибір щодо членства кожна організація залишає за собою.
В кожній мережі виникає на певному етапі розвитку необхідність відверто обговорити що є відповідальним членством, на яких принципах воно повинно будуватися, як формувати стосунки між організаціями, як залучатися до загальної діяльності. Довіра – це головне, що тримає кожну організацію в мережі.
Належне врядування. Для мережевих організацій вкрай необхідно дотримуватися цих принципів. У наступній главі ми більш детальніше поговоримо про них.
Інституційний вплив. Він притаманний лише мережевим об'єднанням. Ця властивість належить виключно групі організацій.
Під інституційним розвитком ми розуміємо зміцнення спільноти громадських організацій задля досягнення спільної благородної мети.
Інституційний вплив досягається в тому випадку, якщо громадянський інститут або державна інституція в результаті наших дій досягли змін добровільно або змушені були змінитися під тиском суспільства.
ВРЯДУВАННЯ І ВЗАЄМОДІЯ
Настав час, коли керування мережею важко собі уявити без дотримання принципів належного врядування. Ці принципи створюють справжню демократичність у взаємодії між органами керування, виконання функцій притаманних кожному з органів, які допомагають вибудовувати здорові комунікації на рівні всієї мережі.
Ілюстрація 5.
В ілюстрації 5 не відображена наглядова рада та контрольно-ревізійної комісії, тому що за ними закріплена наглядова функція і вони не втручаються у діяльність організації та органів керування. Належне врядування – це система взаємодії, яка побудована на принципах невтручання, виконання органами керування своїх функцій та слідування місії. Належне врядування більш застосовують великі організації, але й невеликі теж повинні слідувати цім принципам. Завдання мережі створити умови, щоб кожна членська організація почала запроваджувати дані принципи в свою систему керування.
Правління. Воно позначене як Центр прийняття стратегічних рішень та управління мережею. Здається, що таке визначення дозволяє членам правління і голові краще розуміти за що вони відповідають на рівні керування мережею. Правління формує стратегічні комунікації із зовнішнім середовищем, визначає пріоритети розвитку, відповідає за слідування місії і межі партнерства.
Виконавча дирекція – це Центр аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища, ядро операційних комунікацій та реалізації дій. Виконавчу дирекцію можна назвати серцем організації. Саме вона підтримує внутрішні комунікації і може оцінювати те, що відбувається в мережі, а також торкатися потреб цільових аудиторій, з якими працюють членські організації. Виконавча дирекція за рівнем взаємодії зі стейкхолдерами може відчувати тренди, які з’являються в суспільстві та світі і надавати пропозиції щодо ініціативи, або участі в тих чи інших проєктах.
Роль правління та виконавчої дирекції описана в ваших статутних документах, тому членам правління та команді виконавчої дирекції важливо час від часу освіжати свої знання про функції кожного з органів.
Тут важливо нагадати про принципи належного врядування.
1. Чітке розмежування функцій між органами керування мережею. Кожен орган виконує свою роль і дотримується своєї відповідальності.
2. Керівні органи не втручаються у діяльність один одного і не підмінюють функції.
3. Необхідно слідувати місії організації. Це важлива складова усієї діяльності організації.
Застосовуючи принципи належного врядування, необхідно пам'ятати, що правління та виконавча дирекція не існують задля того, щоб існувати, вони забезпечують належну діяльність мережі в межах своєї відповідальності. В свою чергу, стабільність та стійкість мережі забезпечують членські організації.
Дозвольте знов нагадати, що мережа не має права втручатися у внутрішню діяльність членської організації.
ПРО ДЕЯКІ ПРИЧИНИ КОНФЛІКТІВ У МЕРЕЖАХ
Ілюстрація 6.
Головні причини конфліктів зазначені в ілюстрації 6. Про кожну з них можна говорити багато, але це більш справа спеціалістів з медіації, психології, конфліктології. Сучасному менеджеру ці знання можуть бути у нагоді лише у загальних контурах, щоб діагностувати наявність напруження, почати шукати кореневі причини проблеми та підбирати інструменти для їх викоренення.
Виникнення неформального лідера та створення груп впливу. Незважаючи на те що, мова йде про мережі організацій громадянського суспільства, фактор рейдерства ніхто не відміняв. Це, коли всередині організації створюється група, яка намагається, всупереч демократичній логіці, революційним шляхом змінити керівництво мережі і захопити владу. Мотивація може бути різною і ми її розглядати не будемо. Інша причина виникнення неформального лідера і групи впливу може бути пов’язана з тим, що хтось дуже довго залишається на керівній посаді і стає «стелею» організації, яка починає старіти разом зі своїм лідером. Або обраний на посаду голови правління чи призначений виконавчим директором є людиною з низьким ККД і чекати до загальних зборів занадто довго. Таким чином, виникнення неформального лідера, або групи впливу може надати організації, як імпульс розвитку, так і довести до занепаду. В любому випадку, прояв цього явища є показником кризи і початком турбулентності у мережі.
Недовіра між органами керування. Вона виникає більш на міжособистісній основі, або в результаті порушення принципів належного врядування.
Недовіра між органами керування та членськими організаціями пов’язана причиною, яка зазначена у наступному абзаці.
Незрозумілість діяльності виконавчої дирекції для мережі. Головна причина, яка зазначена в ілюстрації 6, це невибудовані належним чином комунікації між виконавчою дирекцією і членськими організаціями. Складнощі у формуванні ефективної взаємодії залежить не тільки від комунікацій, а й від ступеня залученості членських організацій до загальномережевих процесів та особистої мотивації її лідерів.
Зміна персонального складу в органах керування перекладається наступним чином – питання: що несуть в собі люди, які увійшли до нового складу керівних органів – їхнє бачення подальшого розвитку мережі, система цінностей, особистісні потреби та інтереси. Все це буде відображатися на внутрішніх процесах, структурах, відносинах. І через певний період стане помітним і ззовні. Все це може породжувати конфлікти в спілці.
Зміна ціннісних парадигм та порушення природних законів. Перша частина пов’язана, як із зміною умов життя в державі, так і з нав’язуванням інших цінностей з боку керівних органів та неформальних груп впливу. А надмірна зарегулюваність процесів приводить до того, що зникає жива природа мережевого розвитку. Рух у перед залежить від усвідомлення необхідності розвитку, від трендів, які народжуються і потребують нових умов співіснування, співпраці, взаємодії, партнерства і комунікацій. А не помічати змін, пристосовуватися до статусу-кво – програшна практика.
Зміна стилю лідерства. Якщо це стає причиною конфлікту, то означає, що сформувалася певна звичка до минулого стилю лідерства, або аудиторія не підготовлена до змін. Круті віражі доречні для транспорту, а не людей. Тут неважливо, яким був і яким став стиль лідерства, реакція на нього говорить про систему взаємодії, яка створилася в організації і яку або підтримувати, або змінювати.
Суперництво між головою правління та виконавчим директором. Така практика зустрічається, коли голова правління не має впливу на членів правління, бо вони за ресурсом, авторитетом, можливостями мають перевагу, або голова правління є компромісною фігурою, тоді вона може переключитися на діяльність виконавчої дирекції, що в результаті порушує принципи належного врядування.
Існують також інші прояви, коли виконавча дирекція займає лідерську позицію. Таки випадки зустрічаються в мережах, де виконавчий директор є людиною з яскраво вираженими лідерськими якостями, високим інтелектом, який здатний рухати масштабні проєкти. Такий формат виконавчої дирекції – є щастям для мережі. Мережі, які мають високі досягнення, керувалися і керуються за таким підходом.
Наслідки такого підходу бувають різними, але, як показує практика, він на цей час залишається найбільш дієвим, якщо голова правління погоджується з функціями, які йому відведені за статутом.
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Причини, що часто зустрічаються, це, з одного боку, домінування власних амбіцій та інтересів над загальними. Незрілі, або неціннісні люди, які потрапляють до будь-якого колективу починають впливати на внутрішні комунікації та сіяти недовіру. З іншого боку, на кожному з етапів організаційного розвитку команди зустрічаються з викликами, які можна умовно назвати нормальними і які піддаються корегуванню, і тими, що відносяться до категорії аномальних – вони потребують допомоги зовнішніх спеціалістів, або трансформації на рівні організації. Тому кожному керівнику необхідно вивчати менеджмент.
Кожний елемент даної глави можна розкривати і розкривати, але не зараз.
ВИКЛИКИ
Ілюстрація 7.
Мотивація бути разом. Виклики перед мережевими організаціями постають тоді, коли вони вже стають більш-менш спроможними, коли пройдено певний шлях разом і коли з’ясовується, що на самому початку створення спілки засновки по-різному бачили її діяльність та розвиток. Другий чинник, який впливає на стійкість мережі, що членські організації чогось очікували, але не отримали. Тоді вперше виникає питання про мотивацію бути разом. Свої сумніви вони можуть подавати під різними «благовідними» приводами. Треба зазначити, що в громадянському суспільстві пристосуванці навчилися маскувати власні інтереси під шикарними ціннісними декораціями, але це тільки питання часу – рано чи пізно справжнє обличчя проявиться.
І так, мотивація бути разом одне із складних питань і на кожному етапі свого життєвого циклу мережа бути стикатися з тим, що частина організацій буде втрачати інтерес до мережування, а нові організації будуть приєднуватися, бо разом бути краще…
Різний рівень організаційного розвитку членів мережі. У мережевих громадських формуваннях членські організації можуть перебувати на різних рівнях організаційного розвитку та з різним ступенем поглибленості в тему.
Це залежить від стажу організації-члена та здатності її лідера усвідомлювати весь пласт смислів, знань, тенденцій, які існують та розвиваються у сфері. Таким чином, в об'єднанні можуть одночасно перебувати організації, які мають глибокий потенціал для досягнення системних змін у сфері, а також ті, хто опікується прямою благодійною допомогою своїм бенефіціарам, так би мовити, «такою, що йде від серця». Різнорідність учасників ставить перед органами врядування об'єднання такі запитання:
· яким чином може відбуватися вирівнювання організацій до стану готовності до участі в системних змінах, їх організаційного зміцнення та інституційного зростання?
· чи не призведе встановлення жорстких стандартів для кандидатів у члени до того, що об'єднання може перетвориться на закритий клуб?
· чи не вплине різнорідність членів на здатність мережі досягати бачення, місії та цілей?
· чи є у лідера членської організації потенціал наблизитись самому та наблизити свою команду до загальноприйнятих у мережі стандартів?
Мережеві організації, які прагнуть стати спроможними, докладають зусиль, щоб її члени отримували знання з організаційного розвитку.
Вплив окремих організацій. Зрозуміло, що серед членських організацій будуть ті, хто займає більш активну позицію і ті, хто залишається наглядачем. Серед членських організацій обов’язково є авторитетні, які можуть впливати на рішення загальних зборів, на склад правління і таке інше, але багато чого залежить яку позицію вони займають – конструктивну чи навпаки.
Страх перед адвокацією. Він базується на тому, що руйнувати стосунки зі стейкхолдерами не проста справа. Це залежіть від людського фактору в цілому і цінностей, якими керується окремі члени мережі. Особливо складно адвокаційні процеси впроваджуються на регіональному рівні, там де система відносин організації з органами влади формується роками. Безумовно, є організації, які завжди знаходяться в опозиції до влади, але цей етап вже закінчується – досягненням організації, в тому числі і спилки, може рахуватися створення партнерства з впливовими стейкхолдерами без руйнації ціннісної основи своєї організації.
Неспроможність інституційного об’єднання ОГС на регіональному рівні. По-перше, це пов’язано з тим, що на регіональному рівні часто відчувається конкуренція між організаціями громадянського суспільства за лідерство. По-друге, на регіональному рівні краще відстежити ціннісну справжність організації, її автономність, незалежність від місцевої влади. Одним з репутаційних ризиків, про який часто говорять ОГС в регіонах, це стати «кишеньковою» організацією, тим паче є приклади, коли влада, або великий бізнес створюють «свої» організації для використання їх у власних інтересах. По-третє, об’єднання організацій, все одно рано чи пізно, приводить до адвокації, і вимагає громадянської мужності, пріоритету суспільних інтересів перед особистими. Ті і багато інших причин перешкоджають зміцненню громадянського суспільства у регіонах, що створює умови для вирощування місцевих феодалів.
Перевантаження виконавчої дирекції. Така ситуація виникає тоді, коли виконавча дирекція концентрує на собі усю діяльність мережі. Треба враховувати, що членські організації можуть теж бути перевантаженими діяльністю і більш сконцентрованими на виконанні своїх обіцянок, але при всьому, розподіл обов’язків, залученість, відповідальність повинна бути розподілена рівномірно і це питання, яке потребує обговорення всередині. І в цій частині треба згадати про відповідальне членство – справедливий розподіл зобов’язань може стати складовою цього поняття.
Порушення принципів належного врядування. Про це мова частково вже йшла, тому зауважимо, що для спілок вкрай важливо триматися цих принципів і сприяти тому, щоб членські організації поступово долучалися до них.
Безініціативність членських організацій. Це можна сприймати як біч, а з іншого боку - мистецтво розвитку мережі складається з вміннями знайти кожній організації своє місце. Починати можна з експертиз, якими володіють кожна з них.
Надмірне лідерство. Мережа не є спілкою на ім’я когось з батьків-засновників. Деякі мережі страждають такою хворобою і вже бачать її наслідки. Тому, сконцентрованість на окремій персоні може привести до того, що спілка перестане існувати після того, як її беззмінний лідер залишить свою посаду.
Надмірне лідерство породжує патерналістські настрої серед членів мережі, викликає перекладання відповідальності.
Перетворення у закритий клуб. Усталені мережі, досягаючи вершини свого розвитку, поступово можуть перетворитися у так званий закритий клуб. Це може бути пов’язано з високими вимогами щодо вступу, строгими внутрішніми правилами, авторитарністю керівників і подібним. Коли немає свіжого повітря будь-яка організація може стати склепом, гарним, але склепом.
Завищені очікування членів від мережі. Для членів мережі дуже важливо відчувати свою приналежність до великою справи. Це не може бути штучною мотивацією – кожна ціль стратегічного розвитку спілки повинна відповідати реальним потребам суспільства, кожний крок має ставати в рівень з особистим досягненням, те що наповнює сенсом життя людини. А про патерналістські настрої було вже сказано достатньо.
ПРАКТИЧНІ ВІДПОВІДІ
У нас, нажаль, організації громадянського суспільства не приділяють достатньої уваги питанням інституційного розвитку та організаційного укріплення. В кращому випадку розробляються стратегічні плани, а знання про управління неурядовими організаціями поки не досягає у свідомості лідерів рівня пріоритетного. Міжнародні фонди та інституції намагаються допомагати в цьому напрямку організаціям і вже сформований непоганий ринок пропозицій, але по-справжньому, хто готовий вчитися, можна перелічити по пальцях. Данна ситуація не є приводом для песимізму – крок за кроком разом ми будемо долати і цю перешкоду, ставати більш спроможними.
Що може бути корисним для розвитку мережевих організацій?
Визначення життєвого циклу мережі. Тут слід нагадати по методологію життєвого циклу організацій, автором якої є відомий знавець менеджменту Іцхак Калдерон Адізес. В залежності від того, на якому етапі розвитку знаходиться організація, визначаються її основні нормальні і аномальні проблеми, розробляється стратегія, вибудовуються внутрішні комунікації, формуються продукти і інструменти для просування їх на ринку. На початковому рівні перед організацією постають одні стратегічні питання, а коли вона набирається досвіду і багато що змінюється, виникають нові. Не всі членські організації готові до цього, але знання надають силу, щоб всередині організації пояснювати зміни, які відбуваються з дорослішанням, та їх важливість. Тим самим ми робимо процеси взаємодії видимими і зрозумілими, що сприяє збереженню членських організацій в мережі.
Вивчення очікувань членських організацій. Даний процес повинен бути постійним, щоб розуміти справжні очікування членських організацій від мережі. Доброю практикою може бути щорічне прийняття операційного плану на рік. Це надає відчуття залученості до загальномережевих справ і можливість впливати на них. Можливо, корисним буде періодичне анкетування.
Моніторинг рівня організаційного розвитку членських організацій. Це не нова практика для спілок, яка вже дала добрі результати. Одна з мереж розробила свій інструмент моніторингу і щорічно впроваджує його через окремий проєкт з залученням сторонніх спеціалістів, щоб досягти більшої об’єктивності результатів і надання необхідних рекомендацій.
Визначення стандартів відповідального членства. Такі стандарти мережа повинна випрацювати самостійно, як з метою підвищення самомотивації, так і відповідальності за об’єднання, які вони створили за власним бажанням, або вступили в нього.
Тестування лідера членської організації на знання і розуміння принципів належного врядування. При вступі в спілку необхідно розуміти, наскільки лідер організації-кандидата відчуває природу громадянського суспільства. Це дозволить допомогти членській організації досягти необхідного рівня в питаннях організаційного розвитку. Таке тестування може проходити під час моніторингу, як обов’язкового елементу вступу в мережу.
Залученість до спільних проєктів, ідеї яких базуються на ініціативі членських організацій. З одного боку, такий підхід може бути мотиваційним, а з іншого – ідеї, які виникають у членських організацій, не завжди можуть бути підкріплені ресурсом однієї організації, а на рівні мережі такі ідеї цілком можна реалізувати.
Мережа не йде на повідку окремих організацій. Ми розуміємо, що зміна поведінки окремої організації в мережі може бути викликано різними потребами, але, якщо ця поведінка не є конструктивною, інші члени спілки й сама спілка не повинні страждати. Реагувати на такі моменти треба, щоб не породжувати внутрішню опозицію.
Мережа як цінність – базова установка для органів керування та членів громадською спілки. Дієва спілка насправді є цінністю – над її створенням, підтримкою та розвитком працювало багато людей та стейкхолдерів, такий формат потребує багато зусиль та ресурсів. Також, сама спілка є впливовим інституційним інструментом, яким нехтувати можуть тільки недалекоглядні люди. Тому до переліку цінностей треба додавати мережу у якості самостійної місцевошановної цінності.
Обов’язковий навчальний курс з організаційного розвитку для нових членів мережі. Такий курс мають проходити всі організації мережі, що дасть можливість зрівнятися у розумінні сенсів, підходів та інструментів громадянського суспільства. А для новачків – це прекрасна нагода отримати корисні знання.
Створення майданчиків для відвертої розмови. Перед тим, як створювати такі майданчики органи керування повинні звіритися між собою по цінностях, принципах підзвітності, прозорості, публічності та готовності почути, або сказати щось, що точна не буде пестити вуха. Як було зазначено вище, такі розмови краще проводити під час прийняття щорічного операційного плану, а якщо такі зустрічі будуть проходити двічі на рік організацію менш буде трусити від конфліктів та непорозумінь.
Участь всіх в розробці стратегії та прийнятті операційного плану. Це дуже важливий процес, в якому мають приймати участь лідери членських організацій. На такі заходи краще не делегувати членів команди з організацій, бо це зменшує якість результату за однією простою причиною – вони не мають влади, повноважень і впливу. Розробка і прийняття важливих для розвитку мережі документів – це відповідальність лідерів.
Дякую за увагу!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.