Керівництво військової розвідки України системно дезінформувало про стан вугільн

Наведені факти свідчать про невідповідність та відверту дезінформацію щодо ситуації в ОРДЛО, яка подавалася попереднім військово-політичним керівництвом України.

Державне бюро розслідувань опублікувало схему справи Медведчука та Порошенка. Їх звинувачують у підриві енергетичної безпеки України у 2014-2015 роках та фінансуванні тероризму за допомогою закупівлі вугілля на території України, яку контролює Російська Федерація. Невже керівництво військової розвідки України системно дезінформувало владу про стан вугільної галузі в ОРДЛО?

ДБР також зазначає, що внаслідок цього злочину протягом усього 2015 року терористам «Л/ДНР» було перераховано не менше 205 млн 391 тис. грн. За їхньою інформацією, загалом на цю справу планувалося виділити не менше ніж 3 млрд 168 млн гривень. Як діяла схема та до чого тут керівництво військової розвідки?

На думку слідства, своїми діями фігуранти поставили енергетичну сферу України у залежність від Російської Федерації та терористичних організацій. Що, своєю чергою, підірвало економічну безпеку держави у 2014-2015 роках, позбавило можливостей для диверсифікації джерел постачання енергоресурсів. А також надало РФ ширші можливості для подальшого втручання у внутрішні справи України і ведення проти неї підривної діяльності.

Своєю чергою, у пресслужбі «ЄС» наголосили, що у 2014 році енергетична галузь України мала критичний стан через брак вугілля. А тому було вирішено купувати вугілля в ОРДЛО. При цьому, у Порошенка наголошують, що йшлось лише про підприємства, які знаходилися в українському правовому полі.

Тогочасні заяви українських чиновників про те, що вітчизняна економіка не витримає товарної блокади Донбасу, були позбавлені підстав.

Оскільки Україна витрачала на підтримку окупованого регіону вдвічі більше коштів, ніж заробляла там.

За інформацією СБУ, підприємства, які розташовані на окупованих територіях і здійснювали там свою фінансово-господарську діяльність, перерахували в український бюджет податків на 31 млрд грн. Ця теза використовувалася Урядом як аргумент у питанні доцільності економічних зв’язків з окупованими територіями. Водночас чомусь не афішувалася інформація про те, що тільки за спожиту електроенергію окуповані території заборгували 24 млрд грн.

Торгові відносини з окупованими територіями ОРДЛО, а вони є і це доведено проплатами, не могли існувати під час війни, бо це окуповані території. Прикро, але ця торгівля – це бізнес силових відомств, і це дуже грубі гроші.

Свого часу ексгенпрокурор Віталій Ярема закликав припинити поставки вугілля та не фінансувати тероризм.

Що ж сталося після цих заяв і чому так змінився світогляд можновладців?

Заяви про те, що, перекриваючи фінансовий потік, який є прибутком для окупантів та ватажків бойовиків, ми відштовхуємо українців на окупованих територіях, були не коректними. Навпаки, таким чином ми наближали момент визволення тих територій.

Справа в тім, що основним джерелом грошових потоків для них був продаж вугілля українській стороні. За даними СБУ, 47% від реалізації вугілля йшло на фінансування незаконно озброєних формувань. Тільки за 2017 рік вугледобування на окупованих територіях збільшилося на 59%. Цікаво, що вартість видобування вугілля на окупованих територіях коливалася в розмірі 500-600 грн за тонну, тоді як Україна купувала те саме вугілля за 1 730 грн. Окупанти в ОРДЛО на «законодавчому» рівні прийняли тоді рішення про стягнення податків в розмірі 320-350 грн з кожної тонни вугільної продукції.

Депутат від Народного Фронту Тетяна Чорновол у своєму блозі писала наступне: «Наша перемога полягала в тому, що у нас тишком-нишком, але працювала п'ята колонна на окупованих територіях. Це шахти і заводи, зареєстровані на території України. Це, на хвилиночку, означало не мало, а дуже багато - ми з-під носа у ворога вивозили в Україну наше народне українське багатство - антрацит, метал, вироби заводів… Така ситуація була НАШОЮ УКРАЇНСЬКОЮ перемогою в гібридній війні. Ми переграли навіть сепарів, які виявилися заручниками такої ситуації».

Утім, протягом 6-7 місяців Україна безболісно могла відмовитися від, як мінімум, 6,5 млн тонн з 9 млн тонн, які закуповували на тій території. Але для цього потрібна була політична воля.

А її і не вистачало. Натомість, вистачало надприбутків від існування цих «сірих» схем.

У 2018 році група «ІС»  щодо ситуації в ОРДЛО, яка подавалася попереднім військово-політичним керівництвом України.

Переконаний, що в умовах війни торговельні стосунки з країною-окупантом та окупованими територіями неможливі ні з економічної, ні з моральної точки зору. Розмови про необхідність закупівлі антрацитового вугілля на окупованих територіях були свідченням або непрофесійності військово-політичного керівництва України, або його прямої зацікавленості в цих корупційних схемах.

Нагадаю:

• 12 листопада слідчі СБУ та ДБР вручили підозру колишньому міністру енергетики та вугільної промисловості України Володимиру Демчишину. Зазначається, що підозра оголошена за ст. 258-3 Кримінального кодексу України – сприяння терористичній групі чи терористичній організації.
• 20 грудня 2021 року виконувач обов’язків генерального прокурора Олексій Симоненко підписав повідомлення про підозру експрезиденту Петру Порошенку у справі про постачання вугілля з тимчасово окупованих територій.
  За даними ДБР, Порошенко підозрюється у тому, що, «діючи за попередньою змовою групою осіб. Зокрема, з-поміж представників вищого керівництва Російської Федерації, сприяв діяльності терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР».
•