Архівні документи свідчать, що історична доля Закарпаття упродовж 20-30-х років ХХ століття постійно перебувала в полі зору уряду України, але не меншу увагу цій проблемі приділяла Угорщина.
Протягом всього міжвоєнного періоду на
території активно Українського Закарпаття і поза його межами діяла угорська
іредента (реваншисти), яка прагнула повернути споконвічну українську землю до
Угорщини.
Згідно з Сен-Жерменським та Тріанонським
мирним договором, Закарпаття було включено до складу Чехословаччини, що явно не
влаштовувало угорський уряд і політичні партії країни. Вони будь-якою ціною
домагалися включення Закарпаття до складу Угорщини. Ще 5 серпня 1919 р.
Угро-руська партія Угорщини прийняла меморандум до Антанти з приводу цього
питання. В ньому читаємо: «... Русинський вопрос найліпше так можно би
допорядіти... як уже ош тисячу роков руснаки все готові билі ід уграм прістаті,
так у сем ділі й тепер ізповнят свою волю» . Меморандум підписали М.
Куткафалві-Кутка, І. Продан, В. Балог, Й. Іллеш-Ілляшевич, І. Данилович, С.
Дзупан, всього близько сто чоловік. Цей меморандум не вплинув, як і ряд інших,
на рішення Паризької конференції, але з цього часу угорські агенти розгорнули
активну діяльність в Закарпатті.
У 2012 році посол Угорщини в Україні
Міхаль Баєр запевняв, що в Угорщини немає претензій до цілісності України, хоча
вона підтримує ідею створення в Закарпатті автономії для угорської громади.
А Товариство угорської культури на
Закарпатті пішло ще далі. Ця організація вимагала створення Притисянської
адміністративної територіальної одиниці на правах автономії для закарпатських
угорців, котрі компактно проживають у прикордонних із Угорщиною районах
області.
https://www.pravda.com.ua/news/2012/03/23/6961279/
https://www.radiosvoboda.org/a/25043603.html
Начальник Громадянського Управління
Підкарпатської Русі І. Брейха 10 січня 1920 р. повідомляв Громадянське
Управління в Мукачеві, що «становище в Берегові прийняло в результаті
безупинної угорсько-монархістської агітації такий характер, що різні
залякувальні міри стали неможливими». 17 березня 1920 р. газета «Кашшаї Мункаш»
(«Kassai Munkás») помістила на своїх шпальтах повідомлення про посилення терору
в містах Мукачеві та Берегові. Вона констатувала, що політику терору
підтримувала Угорська християнсько-соціалістична партія, яка активно діяла,
перш за все, в Мукачеві, Берегові та Ужгороді.
Ця партія «симпатизує з регентом Горті і
добре усвідомлює, що вона представляє угорську іреденту». Починаючи з 1920 р.
угорська агентура починає створювати на території Закарпаття свої організації,
підривні терористичні загони, які повинні були дестабілізувати
внутрішньополітичну ситуацію в Чехословаччині загалом. 17 червня 1920 р.
начальник поліцейського відділу Громадянського Управління Підкарпатської Русі
видав розпорядження, в якому вимагав розслідувати і вжити рішучі заходи проти
створення на території Закарпаття пропагандистських угорських центрів. В
документі наголошувалося, що «на Словаччині і в Підкарпатській Русі, а саме в
Шаришській і Земплинській жупах створюється особливим угорським військовим
командуванням, що називається «Командування у Верхній Угорщині», яке мало
резиденцією військову частину в Мішкольці і підпорядковане пропагандистському
центру в Будапешті, антидержавна військова організація».
Військова частина в Мішкольці (Miskolc,
Hatvanötösök útja 2) розташовується і по даний час. У центрі комплектації ЗС
Угорщини знаходиться військова частина, яка займається проведенням
інформаційних операцій в тому числі і на території Закарпатської області.
Саме в цьому місті Національне
самоврядування українців міста Мішкольц у 2018 році намагалось провести
фотовиставку про московську-українську війну, яку так і не дали провести
угорські спецслужби. Тому виставку довелось проводити в Будапешті.
https://www.radiosvoboda.org/a/29060738.html
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.