Екологічне страхування: світовий досвід та перспективи в Україні

Екологічне страхування не лише гарантує відшкодування збитків, але й виступає стимулом попередження аварійного забруднення довкілля.

У 2010 році через вибух плавучої бурової платформи Deepwater Horizon в Мексиканську затоку вилилося 800 млн літрів нафти. Виплати за позовами третіх осіб, ліквідацію наслідків аварії, штрафи склали $ 54 млрд, більшу частину яких компенсував страховик. Це – далеко не єдиний страховий випадок у напрямку екологічного страхування, яке останнім часом набуває неабиякої актуальності у світовому масштабі. Це зумовлено його виключним значенням у попередженні та відшкодуванні екологічних збитків, а також позитивними результатами зарубіжних країн, які  мають досвід у цій сфері. Таке страхування  дозволяє усім постраждалим від забруднення навколишнього середовища отримати фінансове відшкодування. А обов`язкове екологічне страхування не лише гарантує відшкодування збитків, але й виступає стимулом запобігання екологічному забрудненю довкілля.

США

На фоні становлення та розвитку екологічного права у 50-60 роках ХХ ст., США стали однією з перших країн у світі, яка запровадила дієвий механізм страхування відповідальності за погіршення стану довкілля (environmental impairment liability insurance). До 80-х років екологічні ризики у США включалися до полісів страхування загальної відповідальності, але зростання ймовірності їх виникнення, посилення вимог до екологічної безпеки суб`єктів бізнесу позначилося на практиці їх відокремленого страхування. Саме у цей період екологічне страхування стало нагальною потребою для більшості інвесторів та підрядників, адже освоєння нових територій, родовищ корисних копалин, діяльність нафтогазових, хімічних  та інших компаній стала неможливою без наявності відповідних полісів.

Парадокс ситуації полягав у тому, що при зростанні попиту на страхові екологічні поліси, ці послуги наприкінці ХХ ст. стали малодоступними як за ціною, так і за умовами страхування. Це було зумовлено підвищенням норм екологічної відповідальності, прецедентами судової практики та, як наслідок, зростанням ризикованості діяльності страхових компаній. Розв'язання цих проблем на практиці було реалізовано шляхом створення сприятливих умов для розвитку екологічного страхування, розроблення спеціальних програм (страхування підземних сховищ нафтопродуктів, тощо) і пропонування нових страхових послуг (наприклад, для проектів, пов`язаних  зі старими промисловими територіями «brownfields»).

Попри значний досвід США у сфері екологічного страхування, який становить інтерес для науковців та практиків у всьому світі, варто відзначити, що фінансова компенсація там спрямована виключно на відшкодування шкоди довкіллю. Поза контекстом залишається компенсація шкоди, завданої життю, здоров`ю та майну фізичних й юридичних осіб.

КРАЇНИ ЄС

Не зважаючи на те, що інститут екологічного страхування у ЄС почав розвиватися одночасно з США, більшість експертів характеризують його, як достатньо «молодий». Компенсаційні витрати на відновлення довкілля у країнах ЄС на сьогодні покриваються саме договорами екологічного страхування, а не договорами страхування цивільної відповідальності, які є більш звичними для європейців. Реалізація такого механізму ініційована відповідно до Директиви ЄС 2004/35/ЄС «Про екологічну відповідальність щодо  запобігання і ліквідації шкоди навколишньому середовищу», у відповідність до якої було приведене національне природоохоронне законодавство країн ЄС ще до 2010 року. До речі, ця Директива не передбачає компенсації збитку фізичним та юридичним особам, відшкодування якого традиційно здійснюється на основі договорів цивільної відповідальності.

Цікавим є досвід Німеччини, де, не зважаючи на відсутність спеціальних законодавчих актів щодо екологічного страхування, реалізується  послідовна політика відшкодування екологічних збитків. Їх величина ґрунтується на суб`єктивних оцінках позивачів, а адекватність оціночних суджень визначається судовими рішеннями. Саме принциповість останніх стимулює розвиток добровільного екологічного страхування. Обов`язкове укладання договорів страхування передбачене виключно для підприємств з високим рівнем ризику  забруднення навколишнього середовища відповідно до діючого Закону «Про кримінальну відповідальність за заподіяння шкоди навколишньому середовищу».

Цільова спрямованість екологічного страхування у Франції орієнтована, в першу чергу, на попередження негативного впливу на навколишнє середовище задля скорочення потенційного збитку від страхового випадку. У значному ступені такий підхід зумовлений екологічною свідомістю як населення, так і суб`єктів господарювання. Закон «Про превентивні заходи по відношенню до технологічних та природних ризиків та відшкодування збитку» дозволяє постраждалим від техногенних катастроф звертатися за відшкодуванням збитку в страхові компанії, а не безпосередньо до осіб, відповідальних за збиток. Крім того, Франція однією з перших країн застосувала перестраховочні пули для компенсації збитків.  За аналогією з практикою Франції,  у Фінляндії для відшкодування повної компенсації  завданої довкіллю шкоди створений відповідний фонд компенсації, який фінансується комерційними страховими компаніями  за рахунок страхових внесків  з обов`язкового екологічного страхування.

КРАЇНИ СНД

Положення про екологічне страхування міститься у законодавстві всіх пострадянських країн. Крім цього, переважна їх частина має відповідні спеціалізовані законодавчі акти. Різниця полягає у характері екострахування: або добровільне, або обов`язкове, або змішане. Так, у Російській Федерації й до тепер відсутня система обов`язкового страхування екологічних ризиків, не сформована інформаційна база даних техногенних аварій та катастроф. Натомість, законодавчі акти про обов`язкове екологічне страхування ефективно працюють у Республіці Азербайджан (з 2002 р.), Киргизькій Республіці (з 1999 р.), Туркменістані (з 2013 р.).

Показовим з точки зору розвитку правових засад екологічного страхування є досвід Республіки Казахстан. Він був реалізований у три етапи. Перший етап, типовий для більшості пострадянських країн, характеризувався започаткуванням механізму екологічного страхування відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» у 1997 році. На другому етапі у 2005 році був прийнятий спеціальний Закон «Про обов`язкове екологічне страхування», відповідно до якого страхуванню підлягають всі юридичні та фізичні особи незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, діяльність  яких є небезпечною з точки зору впливу на довкілля. На третьому етапі, що розпочався у 2007 році з прийняттям Екологічного Кодексу Республіки Казахстан,  відбулося розширення фінансової відповідальності – від виключно відшкодування шкоди, завданої довкіллю, до відшкодування шкоди, завданої здоров`ю та майну третіх осіб внаслідок аварійного забруднення.

УКРАЇНА

Окремого Закону щодо екологічного страхування в Україні немає, але посилання на це поняття та можливий механізм його дії міститься у законах України «Про охорону навколишнього середовища», «Про страхування» та інших. Варто відзначити, що ще у 2015 році був розроблений законопроект «Про обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів господарювання, діяльність яких становить підвищену екологічну небезпеку», але законом він так і не став.

Зростання еколого-техногенних ризиків в Україні об`єктивно потребує розвитку законодавчого базису страхування відповідальності за шкоду, заподіяну довкіллю, життю та здоров’ю людей. 

10 лютого 2021 року на базі Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування було створено робочу групу «Про запобігання і відшкодування екологічної шкоди».

Враховуючи міжсекторальний характер питання, до складу робочої групи залучені різнопрофільні представники  органів державної влади, неурядових організацій, міжнародні партнери Екокомітету. Першочерговими завданнями робочої групи є: обґрунтування дієвих механізмів запобігання наслідкам екологічної шкоди; встановлення вимог до видів і форм фінансових гарантій їх ліквідації; розроблення ключових положень щодо регулювання правовідносин, пов’язаних із екологічним страхуванням.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 23 березня 2021 року «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», введеного в дію Указом Президента України від 23 березня 2021 року № 111/2021, серед пріоритетних завдань в екологічній сфері визначено розробку та внесення на розгляд Верховної Ради України у тримісячний строк проекту закону щодо екологічного страхування.